WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Фундаментальна загроза національній безпеці - Реферат

Фундаментальна загроза національній безпеці - Реферат

просторово-часовому відношені" [18, с. 503]. Роль проміжних ланок виконують "пасіонарні поля", структура і напруженість яких обумовлюються "біохімічною енергією" [8, с. 544] та архітектонікою людського розуму. В суспільних відносинах біохімічна енергія проявляється у вигляді "психосоціальної енергії" [20, с. 37], яку ми називаємо виявом людської волі, та корегується соціальними інститутами. Між окремою соціальною одиницею - носієм психосоціальної енергії і соціальним інститутом, в якому функціонує ієрархізована згідно, знову ж таки, з архітектонікою людського розуму сукупність носіїв психосоціальної енергії, встановлюється двосторонній зв'язок, виникає система - "ціле, що підтримує своє існування і виконує певні функції завдяки взаємодії між його частинами" [15, с. 22].
"Пасіонарні поля" формуються на базі біохімічної енергії, яка трансформуєтьсяу "психосоціальну енергію" згідно з архітектонікою розуму людини і під впливом соціальних інститутів, що мають інтегральну архітектоніку і самі формуються на основі суми множини архітектонік (соціальної суми) носіїв психосоціальної енергії. "Пасіонарні поля" мають власну структуру, рівень напруженості, просторово-часову орієнтацію. Їх сума складає соціальну дію - синтез цілей, моделей організації ресурсів для досягнення цих цілей та необхідні ресурси. Архітектоніка людського розуму, відбиваючись в структурі "пасіонарних полів" та соціальної дії, що виникає внаслідок їх суми, обумовлює оптимальність або неоптимальність соціальних інститутів - їх конструктивність і деструктивність, тобто дії, які ми кваліфікуємо, відповідно, як "силу" чи "насильство".
Архітектоніка кожного людського розуму має індивідуальні особливості, які визначають індивідуальність людини. Відповідно, кожен варіант негармонійної архітектоніки людського розуму і його прояви у вигляді насильства також має власні неповторні форми. Маючи різноманітні форми прояву, насильство як таке розпізнається дуже просто, бо про нього красномовно свідчать втрати ресурсів у найширшому розумінні. Негармонійна архітектоніка людського розуму в будь-яких варіантах в тій чи іншій мірі піддає руйнації "генетичні імперативи" як абсолютно жорстко задані програми" [21, с. 37], є основою "дегенеративного розуміння речей" і "принципово ігнорує різницю між причинами", роблячи "універсум причинно-наслідкових і цільових зв'язків пласким… Пласке уявлення про світ супроводжується агресивним прагненням нав'язати його іншим", відкидає "принцип абсолютної різниці між добром і злом, істиною і брехнею" [1, с. 264] і складає підгрунтя дегенеративного мислення, яке в різному ступені, але впливає на кожну людину. Негармонійна архітектоніка людського розуму і породжене нею дегенеративне мислення створюють "фальшиве гучання, яке пронизує цей світ", схиляють "індивідуальну волю" до "власної загибелі через помилки у виборі" [11, с. 378].
Критичний аналіз здатен виявити елементи, що спотворюють природну архітектоніку людського розуму і вироблені на цій хибній основі цілі суспільного розвитку, що не є корисними для суспільства, а також діючі неоптимальні моделі організації ресурсів, що втілюються в соціальних інститутах, і запобігти втратам ресурсів. Саме тому "критичний розум - єдина відома на сьогодні альтернатива насильству" [17, с. 318].
Ієрархія взаємозалежності складових (мета, ресурси та модель організації ресурсів), що в синтезі породжують суспільну дію (силу чи насильство), формується згідно з архітектонічною природою людського розуму і має, відповідно, гармонійну структуру, що функціонує відповідно до конструктивних (творящих) основ, або спотворену структуру, що функціонує згідно з деструктивними (дегенеративними) основами. Спотворена архітектоніка людського розуму породжує нечітко сформовані цілі і ресурсовтратні моделі організації ресурсів. Вона є підгрунтям масштабних дисфункцій системоутворюючих соціальних інститутів, породжує "невідповідність наукової, концептуальної картини світу", призводить до "помилок практичного гатунку", а також відновлюється в "епістемологічній шизофренії", яка "лежить в основі багатьох історичних поразок" [22, с.7] і тому це робить насильство фундаментальною загрозою для особистості, суспільства і держави - для національної безпеки.
Архітектонічна природа людського розуму є наріжним каменем інституціоналізації суспільства. Вона набувала свого розвитку разом з інституціоналізацією, сприяла їй і водночас ставала досконалішою завдяки інституціоналізаії. Ми не можемо думати про людський розум "поза можливістю його зв'язку з іншими предметами". Щоб пізнати його, ми маємо "конче пізнати його властивості внутрішні", тобто його архітектоніку, згідно з якою відбувається "взаємне розташування предметів", "утворюється стан речей" і "структура стану речей" [7, 26]. "Головна функція соціальних інститутів полягає в адекватному реагуванні на пасіонарні поля, що виникають внаслідок взаємодії окремих особистостей, а також стабілізації суспільних відносин з метою запобігання втрат і розпорошення ресурсів суспільства" [25, с. 48].
Архітектоніка людського розуму, спотворена обтяженою спадковістю або ж деструктивним соціокультурним впливом, чи то внаслідок впливу обох цих чинників у певній композиції, продукує цілі суспільного розвитку, суспільна корисність яких є сумнівною, із застосуванням для їх досягнення неоптимальних (ресурсовтратних) моделей організації суспільних ресурсів, які втілюються у насильницьких діях соціальних інститутів, в першу чергу - в діяльності держави як системоутворюючого соціального інституту, який має право легітимного насильства. "Насильство виступає як руйнівна за природою дія, що входить до негативної частини людської практики, …яка може бути скерована на освоєння і перетворення природних і соціальних об'єктів, але із значними незворотними втратами ресурсів, іноді взагалі на межі і навіть за межею доцільності суспільно-політичної дії" [24, с. 124].
Насильство - суспільно-політична дія, породжена спотвореною ахітектонікою людського розуму і реалізована через соціальні інститути, має ознаки, які характеризують її як фундаментальну загрозу національній безпеці: 1)
Loading...

 
 

Цікаве