WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Фундаментальна загроза національній безпеці - Реферат

Фундаментальна загроза національній безпеці - Реферат


Реферат на тему:
Фундаментальна загроза національній безпеці
В новітніх суспільно-історичних умовах, коли формується "унітарний антропокосмічний науково-техно-натурний комплекс з автономними закономірностями функціонування і самозмінення" [10, с. 20], ми повинні сприяти забезпеченню за практичною політикою права бути "більше мистецтвом гармонізації і стабілізації, ніж мистецтвом дисгармонізації і дестабілізації" [10, с. 3]. Під останнім треба розуміти "мистецтво" насильства - деструктивної дії, спрямованої на досягнення мети з втратами суспільних ресурсів.
Українське суспільство перебуває нині під тиском стереотипів поведінки, в яких присутні, а іноді й домінують елементи насильства, успадковані від історичного минулого, і які, на жаль, продовжують культивуватися в модернових формах на всьому пострадянському просторі. Російські, зокрема, дослідники насильства вважають: "Насильство, що панувало у постреволюційній Росії, творили і вожді, і звичайні люди, у яких визріло розуміння, що це прекрасний засіб перерозподілу власності і взагалі перебудови життя… Списки на відстріл письменників готувалися саме в Спілці письменників, а не на Луб'янці" [27, с. 57].
В умовах демократії ХХІ століття насильницька традиція продовжує тяжіти над нами. За даними ООН за останні десять років понад півмільойна жінок з країн колишнього СРСР було продано в сексуальне рабство в більше, ніж 50 країн світу. В РФ кожні 40 хвилин від насильства в сімейних стосунках гине одна жінка. В результаті домашнього насильства в Росії за рік гине понад 14 тисяч осіб [19, с. 1]. В Україні щодоби вбивають 11 осіб (3960 на рік), гвалтують 9 жінок (3140 на рік), від наркотиків гине 329 осіб (118440 на рік) [16].
Статистичний метод дослідження проблеми насильства дозволяє простежити масштаби втрат ресурсів суспільства від цього страшного соціального явища, проти якого й досі не знайдено більш-меньш дієвих засобів боротьби. Метод дослідження насильства як соціального процесу, що має певні фази розвитку, особливості та форми прояву, дозволяє побачити це явище в динаміці, виявити його формулу і напрацювати певний інструментарій для нейтралізації його руйнівній дії. Проте без визначення генетичного походження насильства як суто суспільного явища обидва методи будуть малоефективними.
Насильство, як соціальна деструкція, було і поки що залишається загрозою для кожної людини, для кожного суспільного осередку і держави; воно має глобальний характер. Деструктивні процеси здатні охоплювати (коли немає адекватної конструктивної реакції) все суспільство. Елементи деструктивного впливу - насильства є головними складовими будь-якої загрози чи виклику національній безпеці незалежно від того, зовнішній чи внутрішній характер вони мають. Загроза національній безпеці - це загроза суспільству як системі, державі - як системоутворюючому соціальному інституту і, безумовно, кожному членові суспільства окремо.
У багатьох випадках загроза національній безпеці міститься не стільки в деструктивних впливах, скільки в нездатності суспільно-державної системи, окремих членів суспільства нейтралізувати їх, забезпечивши невразливість від них і в подальшому перейти до вирішення протиріч ненасильницькими методами на базі конструктивної взаємодії.
Класичний погляд на насильство спирається на те, "що "примус", фізичний або психічний, є основою практично всіх об'єднань у спільноти" [5, с. 146]. Хоча в межах цього погляду також побутує думка, що "далеко не всі політичні утворення можна вважати однаковою мірою "експансивними" у розумінні прагнення… вдаватися до насильства" [4, с. 87].
Історія свідчить, що всі суспільно-політичні катаклізми викликались неоптимальними виявами і реалізацією людської волі, проте поки що з перевагою конструктивного начала і творящої дії над деструктивним началом і руйнівною дією. "Насильство, як вид агресії, що відбувається тільки в суспільстві, є продуктом спотвореної, хворої свідомості людини, сумою негармонійно усвідомлених станів - хибно організованої психосоціальної енергії" [23, с. 89]. Відшукуючи причини насильства, дослідники й політики часто виводять його з "природи людини" і стверджують, що "в основі насильства лежить діюча в сучасності і тому реально фіксована причина" [3, с. 161 - 162], забуваючи уточнити якість цієї причини, котра визначається спотвореною підсвідомістю і свідомістю людини, тобто спотвореною архітектонікою людського розуму.
Треба зауважити, що в основі ненасильства як "вищої форми суспільно-політичних стосунків" [24, с. 125] також лежить "діюча" і "реально фіксована причина". Якість цієї причини визначається гармонійною архітектонікою людського розуму, вона є "виразом закономірностей побудови, притаманних конструктивній системі", "принциповий взаємозв'язок" [2, с. 56], який характеризує "сильне" як "ключ до душевного здоров'я", коли "позитивні сили його переважають над негативним полюсом" [14, с. 180], тобто елементи гармонії домінують над елементами дисгармонії, що забезпечує "розумне мислення" як "продуману, зрозумілу внутрішню єдність чуттєвих даних" [9, с. 188].
"Розум і воля у нас суть першопочаткові сили" [13, с. 93]. "Людський розум за природою своєю є архітектонічним, тобто він розглядає всі знання як такі, що належать до якоїсь можливої системи і тому допускає тільки такі принципи, які в крайньому випадку не заважають знанням, що існують, перебувати в одній системі разом з іншими знаннями" [12, с. 267].
Встановлення зв'язку негармонійної архітектоніки людського розуму з деструктивними процесами в суспільстві - з насильством, а його гармонійної архітектоніки з конструктивними суспільними процесами, які для зручності можна назвати "силою", сприяє "вирішенню окремих завдань, пов'язаних між собою для людської думки аксіомою реальності світу" [6, с. 232].
Людський розум з його архітектонікою є "центральним комплексом", що обумовлює "структури подій", а також структури і оптимальність соціальних інститутів, в межах яких вони відбуваються. Людський розум творить "центральні події", пов'язані з усіма іншими подіями "проміжними ланками, сумісними одна з одною в
Loading...

 
 

Цікаве