WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Формування української політичної нації - Реферат

Формування української політичної нації - Реферат

ідентичності, з іншого - пошук та відродження власної ідентичності були і є полюсами, між якими доводилося існувати українськійдержаві й суспільсту протягом життя низки поколінь. Можна стверджувати, що балансування між цими полюсами, що, фактично, є змістом боротьби за національне виживання, досі актуальне.
Перед українським суспільством постає проблема перетворення сукупності українських громадян на саморегульований суспільний організм, здатний до прогресу і самооновлення. Здійснити це можна через створення достатнього грунту для об'єднання в етнонаціональну спільноту, що об'єднувала б різні соціальні, зокрема й етнічні, групи. Враховуючи, що свого часу відбулося неприродне, силове деформування етнічних ідентичностей в Україні, перспектива поновлення та розвитку ідентифікаційної самобутності населення залежить від повноцінної участі у цьому процесі політичних і соціальних інституцій.
Життєздатна держава серед завдань державної політики в етнонаціональній сфері неодмінно визначає такі: збереження цілісності держави та єдності суспільства, збереження самобутності національної ідентичності суспільства загалом, а також самобутності окремих спільнот.
З одного боку, формування української національної ідентичності відбувається за наявності достатнього набору ідентитетів [8], необхідних для виокремлення української національної ідентичності: наявність власної держави; наявність унікальної мови, відмінної від споріднених; наявність культурної самобутності; наявність культурних цінностей, національної ментальності тощо. Причому, варто враховувати, що усі прояви, крім державності, більшою або меншою мірою існували протягом кількох останніх сторіч.
З іншого боку, на початок ХХІ століття серед масивів населення, що мають набір об'єктивних українських ідентитетів, вітчизняні та зарубіжні дослідження [9] фіксують брак відчуття етнічної, мовно-культурної, конфесійної, державно-політичної спільності тощо. Отже, варто всерйоз враховувати роль, що її досі відіграють наслідки жорсткого й цілеспрямованого втручання з боку зовнішніх політичних центрів у етносоціальну та культурну сфери українського суспільства. Разом з тим потребує уваги й те, що навіть із здобуттям державності в Україні досі слабкою лишається внутрішня консолідованість суспільства, нації.
Національна ідентичність спроможна об'єднувати усі елементи етнічної структури українського суспільства, етнічні, культурні, релігійні, ментальні тощо прояви ідентичності, що їх мають різні спільноти. Так, ці спільноти є основою для оформлення загальнонаціональної ідентичності, яка "надбудовується над етнокультурними ідентичностями груп, що творять національну державу" [10].
Для значної частини українських дослідників очевидно, що оформлення української національної ідентичності варто розуміти як творення загальної національної ідентичності, спільної для всіх громадян. Це цілком узгоджується із громадянською, політичною концепцією держави. Творення такої загальнонаціональної ідентичності зовсім не означає зникнення етнічних ідентичностей. Стирання окремих етнічних ідентичностей в Україні в результаті асиміляції чи інших соціально-демографічних процесів та дій може порушувати гармонію міжетнічного спілкування та природну поліетнічність. Так, немає жодної необхідності, щоб місцеві росіяни, румуни, болгари, поляки, угорці, татари, євреї, греки тощо почали вважати себе в етнічному плані українцями. Водночас цілісність держави вимагає того, щоб масиви усіх етнічних груп відчували Україну своєю батьківщиною.
Для значної частини представників різних етносів в Україні природною є синхронізація етнічної ідентичності та національної ідентичності на підставі громадянства, залученості й участі у політичному процесі. Стан взаємодії національної та етнічної ідентичностей обумовлюється тим, чи ці ідентичності взаємодоповнюють чи "конкурують", від чого безпосередньо залежить міра інтегрованості етнічної спільноти у суспільство, політичну націю, державу. Існування відмінностей в ідентифікаціях в єдиному етнонаціональному просторі в межах однієї держави може продукувати два можливих варіанти розвитку: у першому випадку - бути однією з передумов конфлікту (на підставі антогоністичних елементів ідентичностей), у другому - бути підгрунтям взаємодоповнення (коли етнічна мозаїка утворює органічну етнонаціональну цілісність).
Взаємодія забезпечує національний, політичний та культурний поступ держави. Інакше кажучи, самоізоляція етнічних, культурних спільнот (з метою лише власного етнокультурного відтворення на протиставленні іншим) містить певну загрозу для цілісності держави - насамперед у разі трансформації їх на "п'яту колону", орієнтовану на іноземні центри. Для самої ж самоізольованої спільноти, особливо якщо вона має конфлікт із країною свого проживання або є нелояльною до її титульного етносу, це означає втрату можливості відігравати конструктивну роль у супільно-політичному і культурному житті країни.
Цілком природно, запити українських громадян з різних етнічних спільнот - збереження самобутності, саморозвиток й участь у житті країни мають поєднуватися/корелюватися із відповідними запитами титульного етносу. У такому разі створюється міцне підгрунтя для громадянської і політичної єдності держави. З іншого боку, повага до етнічних ідентичностей і права етносів на саморозвиток полегшує вирішення одного з важливих завдань національної безпеки України - забезпечення міцного зв'язку представників етнічних груп із українською державою.
Від стану і характеру взаємодії (взаємодоповнення) національної та етнічної ідентичностей залежить міра інтегрованості етнічних спільнот у суспільство, міра гармонізації міжетнічних стосунків і порозуміння в межах єдиної держави. Отже, до єдиної національної ідентифікації можуть вдаватися етнічні українці та значна кількість людей, що за своїм походженням є росіянами, білорусами, поляками, румунами, болгарами, євреями, татарами, греками, вірменами тощо. Для людей, які в силу змішаного походження не можуть здійснити етнічну ідентифікацію, національна ідентичність, а відтак - державна може стати основною формою громадянської самосвідомості.
Оформлення цілісної української національної ідентичності не суперечить існуванню окремих (етнічних, культурних тощо) ідентичностей етнічних груп, які, у свою чергу, мають бути інтегрованими у загальноукраїнський ідентифікаційний контекст. Причому, зайвих пояснень не потребує те, що для титульного етносу діапазон задоволення культурних запитів виявляється ширшим (через кількісне переважання українців) і охоплює як соціально-культурний, так і державно-політичний рівень. Зв'язок етнічної ідентичності з українською національною серед українців об'єктивно тісніший (через наявність єдиного підгрунтя), аніж зв'язок етнічної ідентичності (росіянина, молдаванина, поляка, румуна, вірмена і т.д.) із
Loading...

 
 

Цікаве