WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Феномен Майдану і традиція ненасильства - Реферат

Феномен Майдану і традиція ненасильства - Реферат

ненасильства (докладніше про неї далі), М.-Л. Кінг зазначав: "Переговори і є метою прямих дій. Мета ненасильницьких дій - створити таку кризу ітаку важливу за наслідками напруженість, щоб суспільство, яке вперто відмовляється вести переговори, було змушене глянути фактам в обличчя. Ці дії спрямовані на таку драматизацію проблеми, щоб її не можна було більше іногрувати.
Я щойно згадав про створення напруженості як про частину ненасильницького опору. Це може здатися жахливим. Але, зізнаюсь, мене не лякає слово "напруженість". Я щиро виступав проти насильницької напруженості, але існує конструктивна, ненасильницька напруженість, необхідна для розвитку суспільства. Подібно до того, як Сократ відчував необхідність створення напруженості в умах людей, щоб вони могли піднятися над їх міфічними уявленнями і напівправдою, що сковували їх, і вільно досягнути високого рівня творчого аналізу й об'єктивних оцінок, ми маємо відчути потребу в осах ненасильства, які створять у нашому суспільстві обставини напруженості, яка допомагає людині піднятися з похмурих глибин забобонів і расизму до величних висот розуміння і братерства" [9].
Отже, ненасильницька кампанія спрямована на переведення в переговорний режим ситуації, коли одна частина суспільства відмовляється сприймати іншу як гідного опонента. Відповідно, тактика ненасильницького руху поєднує в собі два елементи: створити становище, коли ігнорувати тебе неможливо, і при тому зробити це засобами, які не шкодять гідності опонента: ти зацікавлений в ній так само, як у своїй - тому що перед тобою твій майбутній партнер на переговорах.
Наприклад, учасники ненасильницьких акцій на півдні США, протестуючи проти політики сегрегації публічних місць, групами з'являлися на автобусних станціях, у кафетеріях, магазинах, мотелях, сідали чи падали на підлогу, добивалися однакового з білими обслуговування [10].
Або один із заходів ненасильницької кампанії в Індії, що мав назву "чхерао": натовп індійців оточував англійських чиновників і, не доторкаючись до них, не давав їм можливості пройти на роботу. Діяльність адміністрації при цьому була повністю паралізована [11]. При цьому слід особливо відзначити простоту форм протесту, їх доступність для всіх учасників акції: зрозуміло, технічно нескладно увійти до приміщення і зайняти місце; або, як під час знаменитого "соляного походу" М. Ганді, прийти до моря, набрати в казанок води і випарити сіль, порушивши тим самим британську соляну монополію. Ця простота важлива для технічного забезпечення масової участі.
При цьому звернемо увагу на те, що внаслідок переведення ситуації у вимір переговорів, оскільки вони вибудовуються на основі взаємного визнання гідності сторін, досягається вищий рівень стабільності суспільства.
Отже, традицію ненасильства в політиці відзначають взяте за основу всіх дій визнання гідності людини, прийняття власної відповідальності, повага до закону і тактика прямих дій, спрямована на переведення ситуації в режим переговорів, де сторони взаємно визнають гідність одна одної.
Тепер, охарактеризувавши в загальних рисах традицію ненасильства, спробуємо перевірити наявність цих рис в "помаранчевій революції" і, зокрема, у феномені Майдану.
Один з дослідників влучно зауважив спільність миролюбності громадянського протесту на Майдані, яка вразила численних спостерігачів (привітність, організованість, жодної розбитої вітрини при сотнях тисяч людей) - і схожої поведінки під час візиту папи римського трьома роками раніше, пояснивши це так: "Заслуга Ющенка... полягає в тому, що він змінив вісь публічної дискусії. Замість обговорювати питання мови, культури тощо - всього, що так дуже болить нашій інтелігенції - він почав говорити про людську гідність і честь. І виявилося, що як тільки вибираєш цю тему як центральну, то дістаєш Україну переважної більшості, а не дві уявні чи зманіпульовані меншості. Важливо також, хто говорить - бо хоч би скільки говорив про потребу жити в чесності Кучма, йому ніхто не повірить. Покличуся на приклад недавнього минулого: коли до Львова приїхав Іван Павло ІІ, там зібралося близько мільйона людей, котрі прийшли з власної волі й підтримували ідеальний порядок. Чим не прообраз сучасного Майдану? А робили вони це тому, що папа апелював до почуття людської гідності - підставової християнської чесноти - і сам був її втіленням" [12].
А проблема збереження гідності постала на час виборчої кампанії 2004 року з небувалою гостротою. Так, психолог О. Суслова, яка записала розповіді учасниць протестних дій про те, що передувало цим подіям і як вони сприймали це, звернула увагу на регулярність появи в їхніх описах формули "згвалтування": "...у мене було стійке відчуття, що мене просто гвалтують. Мене, мою родину, моє оточення - гвалтування!". "У мене було таке відчуття, що ось тут при дорозі мої діти, мій чоловік, і в мене на очах їх гвалтують. І в них на очах мене гвалтують. І вони не можуть мені допомогти, а я не можу просити їх захисту. І в мене було бажання їх зупинити, просто вийти з машини, лягти під колеса і зупинити їх хоча б ціною свого життя" [13]. І про подібну реакцію, але вже серед представників чиновницького апарату, говорить один з українських політологів: "Коли вирішили привезти до Києва Путіна, то це було, на мій погляд, колосальною помилкою... Цей факт зафіксували соціологічні опитування: до приїзду російського президента кияни були значно більш лояльно налаштовані щодо єдиного кандидата, а після візиту ВВП звичайно законослухняний Київ більш ніж на 60 % підтримав Ющенка. Мабуть, президент РФ, що приймає парад українських Військових Сил, - надто круто навіть для київського чиновника, у якого, виявляється, теж є національна гордість і гідність" [14] Величезна кількість подібних свідчень зафіксована в українських ЗМІ того часу.
Такий масштаб дій влади пояснює і масштаб відповіді. Як формулює це історик і журналіст Д. Яневський (він говорить переважно про середній клас, що виступив "мотором" подій, але сказане ним до певної міри характеризує і весь рух протесту): "Вони" програли "нам" тоді, коли заперечили "наше" право на вибір. А це право нам стали поволі давати з часів Горбачова. Право вибирати - за кого голосувати, які газети читати, яку горілку пити, яку музику слухати, займатися бізнесом чи ні - далі перераховувати немає потреби, ви і так знаєте. До цього права, права вибирати, "ми" поволі, зі скрипом, з крепатурою мозку, з неймовірними душевними муками звикали майже два десятки років. І коли ну практично звикли, почули: "казли". Сказано це було "ними", почули це "ми". Почули ДО виборів. Це було більше, ніж злочин - це була помилка" [15].
Слід підкреслити тут наявність ще однієї принципової для виникнення ненасильницького руху характеристики - відмови однієї зі сторін (владної) приймати іншу як рівноправного партнера: уже на третій день акцій, коли лише
Loading...

 
 

Цікаве