WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Феномени соціальних перетворень - Реферат

Феномени соціальних перетворень - Реферат

не заважати людині належати собі.
VI
Спостерігається наростання хвилі консерватизму. Консерватизм означає прихильність до старого, настановлення на збереження існуючого. У наш час це спостерігається в різних сферах життєдіяльності - побуті, сімейно-шлюбних відносинах, у мистецтві тощо.
Ринок, з яким пов'язувалося багато сподівань, як виявилося, є дуже складною конструкцію, котра не складається сама собою - тут необхідні значні організаторські зусилля з боку держави. Державної підтримки потребує і підприємництво. Зрозуміло, що при цьому важливо захистити законом підприємців від сваволі чиновників, а потужною правоохоронною системою - від тиску організованої злочинності.
Ідея сильної держави як засобу організації громадянського суспільства, єднання його у щось цілісне - це теж ідея консерватизму.
Сила держави не в численності її апарату, а в компетентності, чесності і самовідданості людей, які входять до складу цього апарату. Тому йдеться про інтелектуальну та моральну силу держави. Зрозуміло, що сильна держава неможлива і без примусу економічного та й фізичного, коли постає загроза для порядку, який панує в суспільстві.
Навряд чи можна висунути якесь вагоме заперечення проти ідеалів, що висуваються лібералами, які у нас прозиваються демократами. Йдеться лише про те, що радикальні революційні намагання перетворити дійсність з позицій цих абстрактно правильних ідеалів призвели до погіршення умов життя народу, до деградації суспільства. І це зрозуміло, якщо пам'ятати, що для радикалів усіх кольорів та відтінків характерним є спрощений погляд на можливість трансформації суспільства. В цьому радикальні ліберали подібні до радикалів- більшовиків.
Слід ще раз підкреслити тезу консерватизму про те, що людина не має права з легкістю брати на себе місію перетворення світу через обмеженість людського розуму, принципово не здатного передбачити всі наслідки свого втручання. Тому завжди при здійсненні будь-яких соціальних проектів необхідно бути готовими до появи неочікуваних негативних наслідків. Суспільство не технічна система, параметри якої добре відомі та елементи якої можна легко замінити, а організм, який відзначається підвищеною складністю. Тому до суспільних трансформацій більше підходить поняття "вирощувати", ніж "робити". Розвиток соціуму повинен бути природним процесом росту, який тільки спрямовується на основі врахування внутрішніх особливостей, тенденцій соціального організму. Тут небажані круті злами (революційні зсуви), що руйнують соціальну тканину, залишаючи важко загоювані рани та рубці. Поступовість, обережність у соціальних перетвореннях, перевага "творення" зростання - також традиційні лозунги консерваторів.
Кожній країні властивий свій консерватизм. У посткомуністичних суспільствах переважною формою консерватизму залишається консерватизм соціалістичний. Зрозуміло, існує і консерватизм, що виражається у намаганні відродити докомуністичне, дореволюційне минуле, але він менше представлений у суспільній думці та політичній практиці, хоча й не втратив перспективи.
VII
Чи змінилися ми в цьому швидкоплинному світі? Об'єктивну відповідь на це запитання нам самим, на жаль, не дати. Та й хто зможе адекватно це виміряти й оцінити? У нових поколінь будуть свої проблеми та завдання... А нам належить жити далі і розвиватися разом з усім світом, і це, мабуть, головне наше надбання на межі віків і тисячоліть, коли нам випало жити, працювати, відчувати і виражати свої з певною мірою об'єктивності почуття.
Лише не так давно прийшло усвідомлення різниці між глобалізацією як тенденцією, котра визначається могутністю цивілізації, її спроможністю ефективно проеціювати себе у планетарному масштабі, і глобалізмом як визначальним цивілізаційним стандартом, світоглядом, що має свої темні сторони і породжує свою антитезу - антитоталітарний порив, що захищає право на альтернативне прочитання майбутнього, - ідеологію та рух антиглобалізму. Інтегруючи тенденції індивідуалізації і комунітарізації, рафіновані інтелектуальні дискусії та спонтанний ідеологічний кіч, він перетворює феноменологію протесту проти гримас глобального капіталізму в неоднорідну субстанцію з різними наслідками, окреслюючи в такий спосіб край потенційного джерела влади.
Незважаючи на карикатурно змальований у ЗМІ образ, антиглобалізм швидко заповнює певний вакуум, який дістався йому у спадок від антитоталітарних поривів минулого - антифашизму, антиімперіалізму, антикомунізму. При цьому сам феномен, здається, зростає на дріжджах багатоликого лівого руху [10]. Однак не все так просто й однозначно.
Людина інтерпретується як істота, що спонукається одночасно інстинктом, почуттями і розумом. Зло сприймається як щось притаманне природі людини, а не певним соціальним порядком. Суспільство стоїть вище окремого індивіда, і права людини випливають з її обов'язків.
Соціальна організація складна, багатогранна, ієрархічна, її спрощення не допустиме. Краще підтримувати існуючі інститути та спосіб правління, які втілюють мудрість попередніх поколінь, ніж неапробовані новації. Намагання ліквідувати існуюче зло зазвичай приводять до ще більшого безладдя [11].
Зміни, що відбуваються, можна, звичайно, пояснити посиленою прагматизацією буття сучасної людини. Справді, нерідко доводиться стикатися з такою точкою зору: довгий час у світі домінували цінності, а нині переважають інтереси, тобто відбувається спрощення цивілізації. На перший погляд, справи йдуть саме таким чином. Однак чи можна всю феноменологію змін обійняти подібною раціоналізацією? Мабуть, ні, це було б поверховим прочитанням ситуації: крім явного спрощення та навіть примітивізації деяких сторін життя ми маємо справу з інтенсивним процесом соціальної творчості, із зміною соціокультурних очікувань, з різними проявами енергійного та специфічного світосприйняття, з оригінальним переосмисленням системи взаємовідносин у межах тріади людина - світ - Бог.
Література:
1. Губернський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особливість: Методологічно-світоглядний аналіз. - К., 2002.
2. Римаренко Ю. І., Шкляр Л. Є., Римаренко С. Ю. Етнодержавознавство. Теоретико-методологічні засади. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. - 264 с.
3. Полянська В. Впорядкування політичної комунікації та процес реалізації символічноїполітики // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні. / За ред. Максименка С. Д., Циби В. Т., Шайгородського Ю. Ж. та ін. - К.: Український центр політичного менеджменту, 2003. - 512 с.
4. Статистичний щорічник України. - Київ, 2001.
5. Статистичний щорічник України. - Київ, 2002.
6. Статистичний щорічник України. - Київ, 2003.
7. Статистичний щорічник України. - Київ, 2004.
8. Зуев А., Мясникова Л. Впереди цифровая революция // Свободная мысль - XXI. - 2003. - №5.
9. Зуев А. Безопасность в виртуальном пространстве // МэиМО. - 2003. - №9. - С. 13 - 16.
10. Антиглобалистское движение: Тенденции и перспективы // МЭиМО. - 2002. - №2.
11. Тоффлер Э. Шок будущего: Пер. с англ. - М.: ООО "Изд-во АСТ". - 2002. - С. 5 - 7.
12. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве