WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Феномени соціальних перетворень - Реферат

Феномени соціальних перетворень - Реферат

юності він важив під 100 кілограмів.
Вдатися до пропаганди здорового способу життя екс-президента змусили проблеми з серцем: після аортокоронарного шунтування він дуже схуд. "Лікарі пояснили, - зізнався Клінтон телеканалові Ей-Бі-Сі, - що проблема в тому, що я роками харчувався неправильно". "Неправильно" - це м'яко сказано. Його пристрасть до пишних піц, соковитих гамбургерів, попкорну (одне слово, до всього, що в Америці зветься junk food) можна порівняти хіба що з його захопленням джоггінгом. В нього Б. Клінтон (звичайно, у супроводі охоронців у краватках) примудряється грати скрізь - на Тверській у Москві, на авіаносці у відкритому морі та навіть, як подейкують, по дорозі до того ж McDonald's.
Зараз екс-президент прозрів. Може, Америка і не схудне, але кар'єра Б. Клінтона як борця за політкоректність у харчуванні забезпечена.
В гонитві за матеріальними цінностями українці, звичайно, чимало втрачають. Наприклад, ми вже не читаємо більше за всіх у світі. За даними дослідницької компанії "NOP World", ми сьогодні за цим показником опинились на сьомому місці у світі (7,1 години на тиждень). Лідери рейтингу - індійці - витрачають на читання 10,7 години на тиждень. Високі показники мають також Китай, Таїланд, Філіппіни, Єгипет, Чехія. Втіхою для нас може бути хіба те, що американці опинились аж на 23 місці (5,7 години).
ІІІ
Світ навколо нас став жорсткішим (якщо не жорстокішим). Відчуття божевілля світу, агресивності середовища і не завжди радісних змін не полишає багатьох українців. І ця думка зовсім не видається безпідставною.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, число психічних захворювань у розвинених країнах, порівняно з 1960-ми роками, зросло у 10 - 15 разів і складає 5 - 10 % проти 0,4 - 0,8 %. Достеменно встановлено, що на депресію страждає майже 3 % населення Землі, тобто близько 100 мільйонів чоловік. Процент хворих на шизофренію сягає 1,4 %.
"Цивілізоване благополуччя", якого ми прагнемо, збільшує, а не зменшує ці цифри. У світовому рейтингу суїцидів (а це, до певної міри, теж діагноз психічного здоров'я країни) ми успішно просуваємось до його верхніх рядків. На 100 000 населення Латвія лідирує з цифрою 42,5. В Україні цей показник сягає 36,8, а у США - 13.
Отже, є над чим помізкувати, враховуючи те, що можна говорити про національну схильність до психічних зривів, депресій, суїциду. В тих же США 90 % суїциідальної поведінки припадає на людей з білим кольором шкіри.
Ще одна характерна риса сьогодення - конфлікт поколінь. Він розгортається завше там, де руйнуються традиційні для певного суспільства соціальні інститути - сімейні, станові, бюрократичні, коли покоління опиняються ніби на історичному перехресті.
В Російській імперії після реформ 1860-х років, які відкрили доступ до освіти представникам усіх станів, з'явилась велика кількість освіченої молоді, котра не могла знайти собі застосування. Надлишок інтелігенції обумовив те, що віковий конфлікт трансформувався в конфлікт соціально-політичний, а слово "студент" стало синонімом слова "революціонер". Приблизно те ж саме відбулося й у Німеччині наприкінці ХІХ століття. Зародився опозиційний молодіжний рух із своєю ідеологією. Відтоді бунт проти влади батьків, вчителів, чиновників - проти всіх старших за віком - дістав назву "порятунок внутрішньої свободи", молодь стала не віковою групою, а політичною силою із своєю молодіжною культурою.
Соціальні зміни спровокували молодіжний бунт навіть в Китаї, де державно-бюрократична система протягом багатьох віків була жорстко пов'язана з віком. Класичний приклад використання молоді для відсторонення від влади старшого покоління - Китай епохи "культурної революції", коли, відгукнувшись на заклик Мао Цзедуна, молодь розправилася із старшим поколінням партійно-бюрократичного апарату.
В СРСР періоду застою, як, зокрема, в колоніальній Африці, спостерігався розклад традиційної системи зміни поколінь. Всі командні пости зосереджувалися в руках представників старшого покоління. Всі атрибути соціального престижу - наукові та почесні звання, урядові нагороди - були пов'язані з досягненням певного віку. На думку деяких політологів, перебудова в СРСР розпочалася як бунт "других секретарів", яким було по 40 років, проти "перших секретарів", яким було далеко за 60.
Будь-які різкі зміни - соціально-економічні, технічні чи культурні - призводять до того, що диктатура старих змінюється на диктатуру молодих.
Сучасному підлітку важко відчувати повагу до батька, який не знає, як працювати з електронною поштою. Замість того, щоб гордитися прожитими роками, сучасна людина будь-якими засобами прагне продовжити молодість: виснажує себе фізичними вправами та дієтами, намагається бути в курсі молодіжних захоплень і нових віянь. Молодіжна мода диктує дорослим, як одягатися, яку музику слухати та які телепередачі дивитися. Але це ще півбіди. Набагато серйозніші наслідки з'являються тоді, коли культ молодості вторгається у сферу бізнесу і професійної кар'єри.
Кілька років тому в США поширилась ідеологія "згоряння менеджера" до 40 років. Для неї знайшли й теоретичне підгрунтя ("криза середнього віку"), а також й емпіричні докази (уповільнення у сорокарічних швидкості перебігу нервових процесів та обміну речовин).
Лише недавно американці опам'яталися і дали задній хід. Вони зрозуміли, що коли на тлі неухильного зростання тривалості життя проповідувати соціальну смерть у 40 років, то в суспільстві незабаром залишаться одні соціальні мерці. Було ухвалено закони, що забороняють дискримінацію за віковою ознакою при прийомі на роботу, а спеціалісти з управління людськими ресурсами запропонували нову теорію: вік ідеального топ-менеджера становить 56 - 57 років. Це підтверджено емпіричними дослідженнями: саме таким є середній вік керівників найбільших американських корпорацій.
Що ж стосується України, то тут ліміт для професійної кар'єри зовсім жорсткий. Якщо довіряти останнім опитуванням, то на більш-менш пристойну посаду можуть розраховувати лише 30-тилітні особи: всі, кому за 40, несуть на собі невиправний відбиток радянського минулого й підозрюються в ганебних зв'язках з попереднім режимом. Типові фігури вітчизняного бізнесу - це 27-річний директор великого банку або 30-тирічний власник промислового підприємства.
І ще один феномен нашого часу - трудоголік.
Праця по 14 годин на добу, 6 днів на тиждень, 5 - 6 хвилин на обід, 5 днів відпустки на рік. Ось технічні параметри трудоголіка. Може здаватися, що такий ритм забезпечує успіх. Але це не так. Трудоголізм нагадує хворобу. На початковій стадії він може бути навіть на благо. Адже й отрута змії у невеликій дозі - ліки.
Бізнес - це робота на результат. Менеджерові, який розпочинає кар'єру, важливо продемонструватишефу, що він завжди готовий взятися за вирішення будь-яких завдань, "кинутися на амбразуру". Так набувається досвід, що, зрозуміло, дуже корисно на старті. Але для сталого кар'єрного зростання такий підхід невиправданий. Не можна керуватися принципом "орати з ранку до ночі", хапаючись на роботі за все підряд. Стаханівські методи не підходять для сталого, планомірного розвитку кар'єри.
Бізнес розвивається шаленими
Loading...

 
 

Цікаве