WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Українська революція 2004 – 2005 років. Спроба теоретичного аналізу - Реферат

Українська революція 2004 – 2005 років. Спроба теоретичного аналізу - Реферат

нинішніх все ще імперських за своєю суттю монолітичних структур, що збереглися в одному з відламів давнього імперського моноліту. І це виявляється не тільки в спробах насадити однобічну зовнішньополітичну орієнтацію й заперечити прийнятність для України принципів федералізму, реальної децентралізації і деконцентрації влади, але також і в "моністичних" підходах до розв'язання конфліктогенних проблем, що стосуються безпосередньо сфери культурного базису суспільства. Симптоматичним у цьому відношенні є, зокрема, представлена на офіційному веб-сайті МЗС України (за станом на березень 2006 року) автобіографічна довідка нинішнього міністра закордонних справ України, в якій російська мова багатозначно фігурує в списку іноземних мов, якими пан міністр володіє [13]. Однакспроби значної частини "помаранчевого" культурно-політичного табору змінити цивілізаційну природу українського суспільства зовсім не виключають того, що в Україні незабаром візьме гору щира культура білінгвізму (двомовності), поваги і турботи стосовно регіональних і місцевих мов та діалектів [14].
В результаті революції 2004 - 2005 років в українському суспільстві в цілому зміцнилися цінності культурного плюралізму. Воно визнає нормальність того, що регіони, культурні і соціальні прошарки України різноманітні, а найважливіше - що вони хочуть і надалі зберігати свою самобутність, не бажають зазнавати диктату будь-якого імперського уніфікуючого центру. Базові цивілізаційні інстинкти, що пробудилися у всіх основних культурно-політичних складових українського суспільства, нині вже досить добре політично артикульовані. Назад у підсвідомість ці інстинкти вже не загнати жодними балачками про те, як "правильно" і "однозначно" проблеми, подібні нинішнім українським, вирішуються на практиці "в усьому цивілізованому світі" або повинні вирішуватися відповідно до того чи іншого "єдино правильного вчення". Описом добре (хоча і тенденційно) підібраних, відредагованих і відретушованих істориками, політологами, юристами (а фактично - пропагандистами певної культурно-політичної течії) "зразків" уже не вдасться обмежитися. Самоповага, що пробудилася в народі, і свобода слова, що стала реальним політичним досягненням українського суспільства, вимагають нині від усіх суб'єктів політичного процесу особливої уваги до коректності, повноти і глибини своїх аргументів. Штучно підібрані і сконструйовані комплекси зовсім непоказових (принаймні, для такого типу соціуму, як український) історичних національних чи регіональних прикладів уже не спрацьовують як ефективні механізми політичної пропаганди. Тепер уже нагальним стає серйозне експертне обговорення (з його широким висвітленням) найактуальніших і найважливих проблем, зокрема: державної мовної політики, децентралізації й деконцентрації влади, регіоналізації й федералізації, економічної і політичної інтеграції в регіональні та глобальні спільноти (організації), створення наднаціональних органів у межах міждержавних політичних і економічних об'єднань та передачі їм національними державами ряду своїх суверенних прав, а також глибоке обговорення в доступній для більшості громадян формі інших важливих питань державного будівництва і перспектив розвитку країни.
Партія регіонів поступово перетворюється на ядро впливового суб'єкта цивілізаційного процесу - процесу творення демократичної культурно-плюралістичної держави, двомовної і біцивілізаційної нації, дружньої і Європі, і Росії, що усвідомлює і поважає специфіку кожного зі своїх регіонів і кожного зі своїх суб'етносів. Ця партія, що увібрала в себе найважливішу частину енергетики "білої-синьої революції", терпляче чекає, хто з іншого - "помаранчевого" боку простягне їй руку співробітництва і щиро сприйме цінності біцивілізаційності та двомовності своєї нації. У свою чергу, Президент В. Ющенко у лютневому (2006 року) Посланні Верховній Раді зробив явну заявку на те, що він готовий стати "Президентом усієї України", що він уже "повернувся з помаранчевого Майдану", що майбутнє - за загальнонаціональним примиренням та історичним компромісом, а не за протистоянням цивілізацій, не за розколом країни і не за новою революцією.
{1} Крім цих головних типів революції, що виокремлюються за сферами життя суспільства, можуть бути запропоновані й інші - на базі знаходження інших царин з-поза тих трьох головних, узагальнюючих, що тут вказані, або через виокремлення певних складових з однієї із загальноприйнятих в науці і в суспільному дискурсі сфер. Так, може йтися про революцію інформаційну, науково-технічну, аграрну, промислову, бюджетну, демографічну, сексуальну, дієтологічну, ціннісну, епістемологічну тощо.
{2} Так, зокрема, неодноразово висловлювалися В. Янукович [4], лідер Прогресивної соціалістичної партії Н. Вітренко [5], керівники та прибічники компартії України.
{3} Хоча сам автор цієї статті висловлював обережні сумніви щодо остаточності такої назви, маючи на увазі суто наукове розуміння цієї багатоаспектної історичної події, цих багатовимірних суспільних процесів [7].
Література:
1. Якушик В. М. Проблемы теории революционно-демократического государства. - К.: УМК ВО, 1991. - С. 46 - 49.
2. Забужко О. Let my people go: 15 текстів про українську революцію. - Київ: Факт, 2005. - С. 101.
3. Якушик В. М. Вступ до політології. - К.: Видавничий дім "Academia", 1995. - С. 14.
4. Теледебаты между кандидатами в президенты Украины 20.12.2004. // http://www.ua2004.ru/docs/debates/.
5. Витренко Н. А. Мороз - это проамериканская сила в Украине. // http://www.ua-pravda.com/vitr280505.shtml; Витренко Н. "Оранжевый путч" - дорога в колониальный фашизм. // http://www.apn-nn.ru/diskurs_s/512.html.
6. Кушнарёв Е. П. Конь рыжий. Записки контрреволюционера. - Харьков: Изд-во "Харьков", 2005. - С. 121, 126.
7. Якушик В. Революція. Але не помаранчева. // День. (Київ). - 2005, 15 грудня. № 232 (2211). - С. 4.
8. Лесюк Я. Ми не створювали образ Ющенка, ми розкрили його внутрішній світ. // http://www.razom.org.ua/ua/news/4965/.
9. Гуцало Л. Говоримо українською. // http://www.dua.com.ua/2005/21/arch/6.shtml.
10. Ганич Д. И., Олейник И. С. Русско-украинский словарь. Изд. 5. - К.: Радянська школа, 1979. - С. 499.
11. Якушик В. Свобода слова чи висловлювань? Про етику та смисли політичних дискусій на матеріалах ток-шоу. // День. (Київ). 2006, 2 лютого. - № 14 (2236). - С. 4.
12. Гаврилишин Б., Вишневский Ю. Украина: выбор цивилизации. // Киев Weekly. Украина и мир за неделю. №40(131), 29 октября - 5 ноября 2004.-С.1.
13. Сайт МЗС України. Публікації. Борис Іванович Тарасюк - Міністр закордонних справ України. // http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/827.htm.
14. Якушик В. Президент повернувся з Майдану. // День. (Київ). - 2006, 18 лютого. - № 26 (2248). - С. 4.
15. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве