WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Українська революція 2004 – 2005 років. Спроба теоретичного аналізу - Реферат

Українська революція 2004 – 2005 років. Спроба теоретичного аналізу - Реферат

відповідь на перехід "помаранчевої" революції у найбільш активну фазу - у відповідь на серію кантональних і муніципальних революцій на Заході України й активне творче застосування в Києві (а нерідко навіть і пряму імітацію) петроградського досвіду 87-літньої давнини. У найяскравіших формах "біло-блакитна" революція заявляла про себе на постійно діючому "біло-блакитному" анти-Майдані в Донецьку, на мітингах у Луганську, Харкові, Одесі, в Криму, в об'єднаних діях регіональної і місцевої влади Сходу і Півдня України під час проведення в Сєвєродонецьку Всеукраїнського з'їзду депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевихрад усіх рівнів. Тоді з'явився гіпотетичний проект політичного об'єднання "нежовтогарячих" регіонів, створення Південно-Східної Української Автономної Республіки, і, зокрема, ідея призупинити сплату східними і південними регіонами податкових надходжень до загальнонаціонального бюджету - на час "помаранчевої" революції в Києві. Ця загроза політичних дій, що явно виходили б за межі чинних конституційних і взагалі правових норм, була однією з чітких ознак відповідної - "непомаранчевої" - політичної революції. А головне - "біло-блакитна" революція відбувалася в серцях і душах людей. До речі, у неї був і свій "надійний", хоча водночас досить примітивний (за тодішнім професійним рівнем) загальнонаціональний телеканал ("Україна").
З кінця січня 2005 року "біло-блакитна" революція набула переважно латентних форм. Не капітулювавши, а лише тимчасово визнавши інституціональну гегемонію "помаранчевих", "біло-блакитні" в цивілізаційному плані боролися і продовжують боротися, насамперед, за честь і гідність своїх суб'етносів як рівноправної частини єдиного народу України [11].
І, нарешті, третя складова української революції - найважливіша з історичного погляду - це своєрідний кумулятивний ефект перших двох її складових, спільна для всього українського народу революція духу, перемога цінностей плюралізму і толерантності, стратегічна орієнтація на єдність у розмаїтті.
Духовна, цивілізаційна революція
Духовна революція в Україні 2004 - 2005 років проявилася, передусім, у тому, що громадяни України усвідомили і відчули на практиці цінність власної людської гідності. Відбулися істотні якісні зміни в емоційному стані суспільства. Покінчивши з насаджуваною кучмізмом суспільною апатією і "двоємисленням" (але, мабуть, поки ще не з дворушництвом), революція розбудила щире масове бажання вірити і любити, підсилила життєві сили соціуму. Однак це бажання ще мало пережити "період дорослішання", у тому числі й звільнення від наївних ілюзій.
Вже до осені 2005 року українська революція дозволила народові потроху звільнитися від багатьох ілюзій, у тому числі від традиційних для східних слов'ян "месіанських очікувань" від політично сильних і активних представників чоловічої половини роду людського. Правда, тут, у сфері подолання таких ілюзій, з урахуванням потужної харизми лідера об'єднаних революціонерів-популістів (Ю. Тимошенко), залишається ще простір для досягнення повної гендерної рівності.
Процес духовного відновлення українського суспільства проявився, зокрема, в тому, що, зазирнувши за заслону, що приховує глибини суспільної підсвідомості (і суспільного несвідомого), воно, суспільство, жахнулося тому руйнівному конфлікту, що наближався, і якого, волею випадку чи волею Божою, вдалося уникнути. І, зрадівши щасливій випадковості - такому відносно безболісному виходу з жорсткого політичного протистояння, загальнонаціональної кризи, українське суспільство тепер у стані "помислити про немислиме" - про той поріг, після якого шансів на повернення до єдності соціуму (і для спокою в цілому регіоні світу) практично немає і який тому в жодному разі не можна переступати. Справді, суспільство подорослішало і тепер воно спроможне завчасно зупинити політичних маніпуляторів і авантюристів, не піддатися на хитромудрі провокації політтехнологів і замовників їх витончених багатоходових операцій та цинічних схем, а головне - не опинитися знову перед прірвою громадянської війни і диктатури, перед реальністю катастрофи національного, а то й світового масштабу. Завдяки революції 2004 - 2005 років, українське суспільство отримало сильну вакцину і ефективну протиотруту, здатну запобігти можливим спробам дестабілізації країни через ті чи інші нелегітимні дії з боку влади чи через будь-які проекти організації повстань, переворотів, революцій. Тим самим країна стала духовно сучаснішою, більш "європейською". Водночас, звичайно ж, цивілізаційний розкол в Україні зберігся, набуваючи дещо інших форм.
"Помаранчева" політична революція являла собою і революцію цивілізаційну (незавершену). Крім суто внутрішніх (українських) завдань, вона вирішувала завдання майже глобального характеру: робилася активна спроба грунтовного реструктурування всього пострадянського простору - як наслідок переосмислення і перевизначення траєкторії подальшого розвитку його найважливіших культурно-історичних, демографічних, територіальних та економічних складових.
Наступні два взаємозалежні факти дозволяють характеризувати події 2004 - 2005 років як революцію цивілізаційну. З одного боку, євроатлантична тенденція змогла здобути відносну гегемонію в її протистоянні євразійській тенденції. А з іншого боку, в результаті прямого зіткнення сил, що репрезентують основні цивілізаційні тенденції, геополітичні орієнтації (в їх майже "чистому вигляді"), було досягнуто якісно нового духовного стану суспільства, що проявилося в тім, що зараз вже остаточно внесено цивілізаційну ясність в дуалістичну природу сучасного українського суспільства, суспільства не тільки і не просто мультикультурного, але й біцивілізаційного та білінгвістичного.
Для багатьох політиків і аналітиків найважливіше геостратегічне, геополітичне питання, що стосується України, й досі все ще має такий вигляд, як і наприкінці 2004 року, коли його сформулював один з представників української діаспори Б. Гаврилишин: "Україна постала перед серйозним вибором, що буде мати наслідки і для всього західного світу. Це вибір між інтеграцією євроатлантичною і євразійською" [12]. Але революція з усе більшою визначеністю доводить, що для збереження суспільного спокою, зміцнення національної безпеки України і безпеки в регіоні Східної Європи в цілому, питання "вибору" України, очевидно, доцільно переформулювати: "Чи вдасться Україні надійно закріпити цінності біцивілізаційності? Як найліпше зберегти і зміцнити реальний статус України як життєздатної єдиної країни? Чи відповідає сподіванням її громадян та інтересам демократичного суспільного розвитку її політичний статус як нейтральної держави?".
Звичайно ж, є в Україні сили, що умисно чи несвідомо посилюють розколи в суспільстві, бажають зберегти незмінними (насамперед щодо цивілізаційної політики) командно-адміністративні принципи старих і
Loading...

 
 

Цікаве