WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Українська революція 2004 – 2005 років. Спроба теоретичного аналізу - Реферат

Українська революція 2004 – 2005 років. Спроба теоретичного аналізу - Реферат

свята - Дня Свободи, 22 листопада - "щоб потім хтось його не відміняв". І проблема, як здається не в "загрозі реваншу", яка, безумовно, багатьма політиками та їх прихильниками бачиться такою, що йде лише ззовні - з боку одного із "старих" "історичних" таборів, а не ізсередини, тим більше не з боку самої людської природи, "маленьких" і великих людських слабостей, тим більше - слабостей політиків, особливо, бізнесменів при владі, особливо тих, хто ще не знає, що таке гармонізація і баланс інтересів як спосібвирішення конфліктів, і ще не впевнений, чи може існувати не лише "гра з нульовою загальною сумою" (в якійсь обов'язково хтось виграє, а хтось програє), але також й така гра, в якій виграють усі, а не лише одна із сторін, в якій у принципі нема тих, хто програє.
Отже, питання кольору революції ширше, ніж могло б здаватися на перший погляд. І взагалі, чи справді в Україні відбувалася лише "помаранчева" революція? Чи її опоненти (або якась частина з них) також здійснювали, а може навіть також здійснили революцію? Якщо так, то яку (за кольором і по суті) - політичну, соціально-економічну, духовну, яку ще? А може всі вони разом - і "помаранчеві", і їх послідовні опоненти спільними зусиллями здійснили певну революцію? Якщо так, то яку саме? А якщо спільно здійснили щось значне, але не революцію, то що саме маємо в результаті "кумулятивної" дії двох протилежних політичних таборів, котрі (як могли і як вони це розуміли) захищали власну і національну гідність, свої цінності (в тому числі і міфи), а не просто інтереси тих чи інших політиків і політичних та економічних груп? А може були й "проміжні" та "нейтральні" сили зі своєю революцією і зі своїм внеском у спільну, загальнонаціональну "багатокольорову" ("райдужну") гуманістичну, гуманізуючу революцію?
"Три в одному" української революції
Хоча в пресі та науковій літературі домінує назва "помаранчева" революція, все ж поступово стає усе більш очевидним, що нинішня революція в Україні - це своєрідне "три в одному".
По-перше, це "помаранчева" революція, що реально перемогла на початку 2005 року, але переважно лише в Центрі і на Заході країни; вона завершилася визнанням майже всіма учасниками політичного процесу права сторони-переможниці на встановлення своєї інституційної гегемонії, тобто на офіційне проголошення від імені держави своїх концепцій і гасел. У найзагальнішому плані за своєю соціально-політичною природою ця революція є специфічним поєднанням загального демократизму з українофільством (україноцентризмом), євроатлантизмом і прихованим чи явним "антиімперіалізмом", спрямованим проти Російської Федерації. Це демократична, антибюрократична, антикорупційна революція, що вивільняє потужну духовно-емоційну енергію народних мас. Це також і політична революція одних політико-економічних і політико-адміністративних кланів проти влади і панування інших кланів.
Як було показано вище, у своїх сутнісних проявах ця революція пов'язана (за формою) з явним виходом протестних сил за межі норм чинного законодавства, за рамки існуючого типу законності, в чому особливо рельєфно відбивається революційний (у цьому чисто політичному, а не в глибинному соціально-економічному аспекті) характер відповідних подій і процесів.
Якщо скористатися традиційним інструментарієм класового чи стратового аналізу, то стосовно неї не можна обмежитися якось однією характеристикою. Цей комплексний процес - це і революція "мільйонерів проти мільярдерів", і революція середнього класу проти бюрократичних, номенклатурних, непотичних прошарків нової буржуазії, і революція, у якій у прямому протистоянні зі значною частиною великої національної буржуазії (що об'єдналася у своєрідний цивілізаційний союз з робітничим класом Сходу і Півдня України) дрібна, середня і транснаціональна буржуазія повели за собою широкі верстви пролетаризованих мас Центру і Заходу країни.
Однак ця політична революція не переросла в справжню соціально-економічну революцію. Незважаючи на суттєві "чистки" державного апарату в 2005 році, не сталося радикальної зміни самої природи правлячих адміністративно-політичних еліт. А конкретний зміст базових відносин власності в країні як за своєю генезою, так і за їх нинішньою соціальною природою залишається олігархічно-кримінальним, навіть після реприватизації та нової приватизації "Криворіжсталі" - можливо, єдиного випадку чесного відкритого приватизаційного конкурсу на теренах усього СНД.
По-друге, українська революція 2004 - 2005 років - це також і "біло-блакитна" революція з її "східнослов'янським", "канонічним православним", "радянським" і "пострадянським євразійським" цивілізаційно-культурним консерватизмом. (Колірна гама, що використовується в її назві, пов'язана з основними тонами політичної атрибутики передвиборчої кампанії Партії регіонів України та інших політичних сил, що підтримували В. Януковича в боротьбі за посаду Президента України й активно протистояли розгортанню "помаранчевої" революції). Природа цього політичного й історичного явища все ще не знайшла належного наукового і популярного роз'яснення ні з боку супротивників цієї революції, її викривачів, що заявляють про неможливість будь-якого співробітництва з цими "біло-блакитними ретроградами, бандитами і ворогами", ні з боку її прихильників, ні навіть з боку (наскільки це можливо, стосовно революції) безсторонніх, емоційно і політично "відсторонених" від предмета свого аналізу вчених-аналітиків і теоретиків.
Ця революція відбувалася переважно на Сході і на Півдні країни в середовищі широких неукраїнофільських мас населення, які "остаточно і безповоротно", самостійно (без будь-якої істотної закордонної допомоги) усвідомили себе як особливий суб'єкт цивілізаційного процесу в Україні й у різних культурних ареалах, до яких вона - Україна - історично належить. Це була боротьба за свою ідентичність і особисту та колективну гідність представників особливих суб'етносів, яких часто деякі ідеологи і прості представники "етно-національно-свідомих" кіл принизливо називають "совками", але які (гостро, але найчастіше чисто інстинктивно) відчувають свій нерозривний культурний зв'язок з великими історичними спільнотами, що зійшли з політичної арени, але не зі світу культури і духу, для яких зовсім не етнічне, і тим більше не племінне було головним. Саме ці глибинні шари "цивілізаційного коду" зачепив і розбурхав народний (а не бюрократично-клановий, також присутній) компонент "біло-блакитної" революції. Її зміст - це боротьба значної частини поліетнічного, мультикультурного українського народу за свої законні культурні і політичні права, що їх не здатні забезпечити ні кучмізм, ні оранжизм, ні будь-який інший рух, що орієнтується на замовчування корінних цивілізаційних проблем українського суспільства.
"Біло-блакитна" революція розпочалася незабаром після другого туру голосування на президентських виборах у
Loading...

 
 

Цікаве