WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Українська революція 2004 – 2005 років. Спроба теоретичного аналізу - Реферат

Українська революція 2004 – 2005 років. Спроба теоретичного аналізу - Реферат

усвідомлювати, який тип держави при цьому мається на увазі. Принаймні, громадянам треба краще знати, що таке революція, що являє собою революційна держава, які можуть бути її типи і різновиди і якими бувають наслідки їх активного функціонування.
Звичайно ж, виявлення позаправової природи системи масових силових дій в Україні в листопаді 2004 - січні 2005 року ще не єдостатньою підставою для однозначної класифікації їх як політичної революції. Подібні дії не є специфічними ознаками лише революції. Вони - загальні ознаки як для неї, так і для бунту, повстання, перевороту. І в прагматичних політичних, і в суто ідеологічних цілях політичні супротивники "помаранчевих" революціонерів та існуючої на початок 2006 року в Україні "помаранчевої" політичної влади часто називають події кінця 2004 - початку 2005 року "помаранчевим" путчем{2} чи переворотом [6], тим самим явно намагаючись надати цим подіям негативного політичного забарвлення і відповідного смислового навантаження.
З наукової ж точки зору, від подібних явищ (путчу, перевороту, повстання) політична революція відрізняється насамперед тим, що вона на певному етапі "освячується" суверенною владою (а також, як правило, і міжнародною спільнотою) як: а) легітимна; б) така, що досягла поставленої політичної мети; в) така, що внесла істотні зміни в політичний лад. Якщо уникати конкретних ціннісних (політико-ідеологічних) характеристик, але залишатись послідовним у загальнотеоретичних і методологічних питаннях, то варто визнати, що всі ці три компоненти в явній формі присутні в оцінках процесів, що відбувалися в Україні, офіційною владою України й інших держав. А думки тих чи інших політичних сил і конкретних дослідників у цьому випадку не можуть бути підставою для відмови у визнанні того історичного факту, що мала місце політична революція. (Інша справа, що революції, у тому числі й у їх чисто політичному аспекті, можуть бути завершеними чи незавершеними. І в питанні, пов'язаному з запровадженням такої типології, також існує широке поле для різних інтерпретацій природи української революції).
Проблема "кольору" української революції 2004 - 2005 років
В сучасний політичний лексикон (і, мабуть, в історію в цілому) гостра політична криза 2004 - 2005 років в України увійшла під назвою "помаранчева революція"{3}. Власне, питання щодо появи такої назви складається з трьох основних компонентів, торкається трьох аспектів.
1. Чому революція саме такого кольору - жовтогарячого (оранжевого, помаранчевого)? Тут відповідь зрозуміла. Це результат вдалого PR-ходу дизайнерів нових норм політичної естетики, політтехнологів виборчого штабу В. Ющенка, які обрали цей яскравий колір для його кампанії. І як зазначав Я. Лесюк (президент фонду "Український вимір", один з політтехнологів В. Ющенка - "автор-розробник оранжевого стилю"), "теплі тони жовтогарячого не могли повністю спрацювати у липні на Співочому полі під час старту президентської кампанії Ющенка, а свого максимально позитивного ефекту вони досягли взимку на майдані Незалежності" [8]. Перерісши в революцію, виборча кампанія набула у сприйнятті широкого загалу відповідного кольору, наповнила ним не лише "візуальний ряд" київського Майдану, а й увесь рух, що об'єднався навколо В. Ющенка.
2. Чому не "жовтогаряча", а саме "помаранчева" революція? Тобто, чому в назві революції українською мовою використовується прикметник "помаранчева", а не більш звичні (принаймні до кінця 2004 року) для більшості українських громадян слова "жовтогаряча" чи "оранжева"? Це вже питання, що стосується такої галузі політичних наук, як політична лінгвістика. І це вже предмет політичної семантики української мови, тієї її частини, яка не може бути повною мірою усвідомлена тими, хто користується лише, наприклад, англійською чи польською з їх однозначним найменуванням цієї революції відповідно - "Orange" та "pomaranczowa". Але ці мовні нюанси здатні відчуватися носіями російської мови, які можуть, іноді трохи (навмисно чи ненавмисно) перекручуючи українську, чітко звертати увагу на явні чи латентні відтінки політичних текстів і підтекстів. Зокрема, нерідко (з часткою іронії та/чи з явним негативним ставленням до відповідних подій) українська революція 2004 - 2005 років і російською мовою йменується "помаранчевая" - з використанням слова, якого немає в російській мові (в якій для позначення такого кольору є лише слово "оранжевая").
Стосовно історичного аспекту цього політико-лінгвістичного питання досить детальну відповідь дає Л. Гуцало, яка пише: "Звідки походить донедавна маловживане, а нині чи не найпопулярніше слово - прикметник "помаранчевий", яким пойменовано революційні події в Україні в листопаді - грудні 2004 року? "Помаранчевий" (синонім - "померанцевий") - походить від німецького слова Pomeranze, а те - від італійських pomo - яблуко і arancia - апельсин (від arancia й отримано назву кольору - "оранжевий"). …У класичній українській літературі - творах М. Коцюбинського, І. Нечуя-Левицького, І. Кочерги, П. Панча та ін. - слово "помаранч" ("померанець") трапляється значно частіше, ніж апельсин, хоча позначало саме цей плід або ж притаманний йому жовтогарячий, оранжевий колір" [9].
Так що вважати, що слова "помаранч" і "помаранчева" - це галицизми чи полонізми (як дехто із східних українців може подумати) - неправильно. Тут політична семантика пов'язана не з впровадженням в сучасну "літературну політичну" мову регіоналізмів (у тому числі з лексикону діаспори, як це іноді має місце), а з поверненням до не дуже вже давніх (з історичної точки зору) часів, коли щодо української мови ще не здійснювалася офіційна політика максимального наближення її словарного запасу до відповідного російського і коли, зокрема, значення російського слова "оранжевый" в російсько-українських словниках ще не обмежувалося прикметниками "оранжевий" та "жовтогарячий", як це сталося пізніше [10]. Але, без сумніву, таке повернення до "законного" українського слова і його широке використання в революційному контексті несуть в собі тонкий латентний політичний зміст і навіть цивілізаційне "навантаження".
3. І, нарешті, ще один аспект лінгвістично-політичної проблематики. Чому колір революції визначається лише як "жовтогарячий", як "помаранчевий"? Чому ігнорується інша гама кольорів, що використовувалася під час революційних подій кінця 2004 - початку 2005 років?
Не думається, що просто тому, що історію "пишуть переможці". Адже ще й не відомо, чи переможці вже остаточно визначені. Мабуть, справжні переможці - це не ті, хто "ще не повернувся з помаранчевого Майдану", хто затримався там зі своїми гаслами непримиренного протистояння "двох світів" - Добра і Зла, з відповідними кольорами - помаранчевим та синьо-білим. Симптоматичною є позиція, висловлена (в одному із виступів по телебаченню) Р. Безсмертним щодо недоцільності запровадження офіційного державного
Loading...

 
 

Цікаве