WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Українська революція 2004 – 2005 років. Спроба теоретичного аналізу - Реферат

Українська революція 2004 – 2005 років. Спроба теоретичного аналізу - Реферат


Реферат на тему:
Українська революція 2004 - 2005 років. Спроба теоретичного аналізу
Українська революція, що почалася наприкінці листопада 2004 року, стала важливою історичною віхою в розвитку всього пострадянського простору, помітною подією світової історії 2004 - 2005 років. Не випадково вона стала предметом серйозних інтерпретаційних зусиль представників основних культурно-політичних і наукових течій не тільки в Україні, й у цілому світі. З політологічної точки зору, спектр оцінок подій, пов'язаних з політичною кризою в Україні, зводиться до використання переважно таких понять: 1) революція; 2) спонтанний протест народних мас на захист демократичних прав і свобод; 3) комплекс політичних технологій (у тому числі з елементами карнавальної культури), що застосовувався для забезпечення передачі влади від однієї групи правлячої еліти іншій її групі; 4) державний переворот, антиконституційна змова, путч, результати якого було легалізовано юридичним шляхом. Безвідносно до можливих конкретних політичних оцінок подій 2004 - 2005 років і процесів, що відбуваються в Україні нині, автор статті стоїть на теоретико-методологічних позиціях, що дають підстави для висновку про наявність в країні найважливіших істотних рис політичної і духовно-цивілізаційної революції.
Поняття революції, її типи і різновиди
Багатовимірне і багатоаспектне поняття "революція" протистоїть низці суміжних понять і категорій. І водночас воно в тому чи іншому аспекті має спільні риси з різними суміжними категоріями.
1. Так, відрізняючись від а) занадто тривалої стабільності, стаціонарності (нерухомості), застою (стагнації), а також б) регресу і деградації, революція - це справжній рух вперед, реальна модернізація, суттєві прогресивні зміни. (Однак критерії прогресивності, як правило, дуже суб'єктивні. І тому варто враховувати, що те, що на перший погляд сприймається як радикальна модернізація, з часом і з урахуванням багатьох аспектів проблеми суспільного розвитку може набувати чітких рис руху по колу, відтворення давніх схем і "зовсім не прогресивних" зразків). В цьому аспекті революція подібна до еволюції.
2. Як справжнє оновлення і як конкретний процес, а не одноактна подія, революція - це реальні справи, а не лише гасла та перелік побажань. В цьому революція також нагадує еволюцію і якісно відрізняється від поверхневого епатажу з його революційною фразеологією та порожніми, беззмістовними апеляціями до (можливо, "модних" чи наділених певними іншими позитивними конотаціями) тих чи інших аспектів пасіонарної, динамічної культури та відповідних періодів політичної історії з її домінуванням.
3. На відміну від повільної та (або) розтягнутої на тривалий час еволюції революція - це рух прискореними темпами. (Однак прискореними темпами може відбуватися і деградація та самознищення, анігіляція).
4. Революція - це якісні перетворення, стрибок у розвитку, що протиставляється простим кількісним змінам, поступовому нагромадженню вдосконалень.
5. Революція - це також сила і процес, що простоїть поверненню в минуле, контрреволюції, реваншу реакційних сил.
6. На противагу перевороту (як відносно швидкому і простому захопленню важелів влади) революція - це глибока зміна усієї системи, її базових принципів, а не просто зміна правлячого режиму.
7. Позаяк поняття "переворот" має ще одне трактування - захоплення влади силами, що не спираються на масовий народний рух, то в цьому аспекті революція набуває значення активних дій широких народних мас проти існуючого режиму.
8. На відміну від бунтів і путчів, пов'язаних з нереалістичними програмами або неефективними політичними діями та пануванням негативних емоцій, революція виступає як ефективний інструмент здійснення конструктивних завдань.
9. За стилем життя революція - це розрив з рутиною, із застарілими формами організації та функціонування влади, це впровадження інноваційних підходів.
10. Революція часто означає руйнування конституційного (або щонайменше детально юридично оформленого та інституціоналізованого) режиму, запровадження тимчасових форм правління, скасування режиму старої законності (або старого режиму сваволі чи анархії - залежно від обставин). Водночас вона також може бути пов'язана із встановленням режиму беззаконня або анархії.
11. Революція - це застосування диктаторських, авторитарних, силових засобів вирішення суспільних конфліктів на відміну від спокійних політичних методів розв'язання складних питань шляхом їхнього обговорення (зокрема, в ході парламентських дискусій), з'ясування позицій та інтересів сторін, можливостей для компромісу, а також через використання механізмів виборів, референдуму тощо. Вона нерідко веде не лише до тимчасового встановлення, але й закріплення диктаторських форм політичного режиму.
12. В аспекті легітимності революція є або проявом узурпації влади (наприклад, з точки зору старого, дореволюційного права), або, навпаки, являє собою повалення влади узурпаторів, встановлення або створення умов для відновлення легітимної влади [1].
Застосування поняття "революція" може вбирати в себе всі означені вище (та деякі інші) аспекти, а може обмежуватися якимись із них. Отже, можливе різне розуміння революції, і кожне, за умови дотримання відповідної внутрішньої логіки аналізу і його висвітлення, буде правильним. Але слід пам'ятати, що це будуть різні концепції революції, які можуть значно відрізнятися одна від одної. І на базі кожної з них можуть створюватися суттєво різні типології та пропонуватися аргументи на підтримку тих чи інших типів процесів.
Якщо коротко сформулювати багатовимірну, багатоаспектну типологію революцій, то слід розрізняти такі їх "чисті" типи, що протиставляються один одному в межах тієї чи іншої можливої типології, яка пропонується на базі конкретного критерію чи комплексу застосовуваних критеріїв класифікації:
1. За сферою здійснення: а) політичні, б) соціально-економічні, в) культурні (духовні) революції{1}.
2. За характером і ступенем організованості: а) спонтанні та б) професійно підготовлені й керовані (під час здійснення) та супроводжувані в подальшому.
3. За своєю історичною значимістю: а) прогресивні (або просто прогресистські - тобто такі, що афішують спрямованість у майбутнє, а не в минуле) і б) консервативні.
4. За класовою природою: а) антирабовласницькі; б) антифеодальні, буржуазні; в) антибуржуазні; г) антиноменклатурні, антикримінальні, гуманістичні.
5. За провідними силами та головними учасниками: а) революції рабів; б) селянські; в) бюргерські; г) пролетарські; д) люмпенські тощо.
6. За ідейною гегемонією тих чи інших суспільних класів і страт (в сучасних умовах): а) неофеодальні; б) буржуазні; в) пролетарсько-соціалістичні та люмпенсько-соціалістичні (початкові елементи чого можемо спостерігати зараз в Болівії та Венесуелі); г) постбуржуазні,
Loading...

 
 

Цікаве