WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Пріоритетний напрям зовнішньої політики України - Реферат

Пріоритетний напрям зовнішньої політики України - Реферат

Безпеки ООН на 2000-2001 рр. Ця подія підкреслила важливу роль нашої держави у підтриманні безпеки і стабільності не тільки в Європі, але й на нашій планеті.
Всі зазначені вище кроки свідчать про серйозність намірів України щодо подальшої інтеграції "в Європу". Наша держава все сильніше стукає в двері ЄС.
Зовнішня політика повинна втілювати прагнення і настанови своїх громадян, тому наведення соціологічних даних щодо зовнішнополітичної орієнтації громадян України, дає змогу порівняти дії керівництва держави на міжнародній арені із сподіваннями її населення.
ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІ ОРІЄНТАЦІЇ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ
"Чи є важливим для українського суспільства орієнтація на зближення
із західноєвропейськими країнами ?", (%) ТАК - 59 НІ - 18
РЕГІОН ПРОЖИВАННЯ:
ЗАХІД
ЦЕНТР
ПІВНІЧ
СХІД
ПІВДЕНЬ
АР КРИМ
М. КИЇВ
ТАК 73 53 61 58 45 27 78
НІ 7 14 17 22 29 39 9
НАЦІОНАЛЬНІСТЬ:
ВІК, РОКІВ:
РІВЕНЬ ДОБРОБУТУ:
Українці Росіяни 16-35 36-55 56-70 Дуже низький Низький Нижчий за
середній Середній Вищий за середній
ТАК 61 52 71 57 38 47 57 63 68 75
НІ 16 25 10 19 23 24 20 18 12 4
"Чи є важливим для українського суспільства єднання
східнослов'янських держав - України, Росії і Білорусі ?", (%) ТАК - 53 НІ - 29
РЕГІОН ПРОЖИВАННЯ:
ЗАХІД
ЦЕНТР
ПІВНІЧ
СХІД
ПІВДЕНЬ
АР КРИМ
М. КИЇВ
ТАК 16 56 53 69 59 81 34
НІ 61 21 30 18 17 7 50
НАЦІОНАЛЬНІСТЬ:
ВІК, РОКІВ:
РІВЕНЬ ДОБРОБУТУ:
Українці Росіяни 16-35 36-55 56-70 Дуже низький Низький Нижчий за
середній Середній Вищий за середній
ТАК 46 73 43 59 61 63 53 49 49 35
НІ 34 15 35 26 24 20 31 32 32 38
Наведено лише варіанти відповідей "Так" або "Ні"
За даними всеукраїнського репрезентативного опитування проведеного Українським інститутом соціальних досліджень і Центром "Соціальний моніторинг" [16].
За результатами опитування, багатьма респондентами ці два можливих напрями зовнішньої політики держави не сприймаються як альтернативні, оскільки більшість з них висловилась як за зближення із західноєвропейськими країнами, так і за об'єднання трьох східнослов'нських держав. Однак прихильники цих двох зовнішньополітичних напрямків істотно відрізняються за рівнем матеріального добробуту, національністю і віком. Перспективи подальшого розвитку України у Союзі з Росією та Білоруссю сприймаються серед насамперед найбільш знедолених верств населення, громадян похилого віку, етнічних росіян. Прихильниками незалежності країни з орієнтацією на Західну Європу є насамперед молоді люди віком до 35 років, українці за національністю, порівняно непогано матеріально забезпечені люди. Проєвропейську політику в абсолюттній більшості підтримують лише західні та частково центральні області України, а в східних та південних областях нашої країни існує багато противників. В статті відомого тижневика Тhe Economist, присвяченій дослідженню стану країн Європи після десятиліття, після падіння комунізму, справедливо зауважено: "Західна Україна зміщує центр тяжіння своєї держави на Захід" [17]. Але показник підтримки громадянами України "європейського вектору" зовнішньої політики країни має тенденцію до зростання. Отже, європейська ідея може стати консолідуючим фактором українського суспільства, а це важить багато. Вона також повинна заповнити той вакуум, який утворився у свідомості громадян, після краху ідеї "світлого майбутнього".
З урахуванням тієї обставини, що майбутнє спрямування зовнішньої політики України, визначатиме теперішнє молоде покоління, можна стверджувати, що орієнтація на єднання і співробітництво з західноєвропейськими державами у перспективі становитиме основний зміст зовнішньополітичних зусиль України. Ніхто не буде заперечувати, що переважна більшість громадян України бажає жити в стабільній, процвітаючій, демократичній, а відтак, "європейській" Україні.
ІІІ вибори Президента України підтвердили європейський вибір України. Фактично, Україна вибрала не тільки Президента, а той шлях, яким йтиме держава у новому столітті. У разі перемоги лідера українських комуністів Петра Симоненка були всі підстави очікувати зміну "європейського вибору" нашої держави "білоруським". Президент Л. Кучма зазначив, що вибори 14 листопада 1999 року і перемога над комуністом П. Симоненком підтвердили "демократичний, європейський і ринковий шлях розвитку України" [18]. Про те, що Президент і надалі дотримуватимесь обраного стратегічного курсу зовнішньої політики наочно свідчить його інавгураційна промова, в якій "новий" Леонід Кучма наголосив на європейському виборі України та стратегічній меті країни - вступу до Європейського Союзу. У своєму Посланні до Верховної Ради України - "Україна: поступ у ХХІ століття: Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки" Президент України, серед стратегічних пріоритетів держави 2000-2000 рр., вкотре наголосив на європейському виборі України [19]. Аналізуючи перші заходи Президента, очевидно, що перед нами постав авторитетний європейський лідер, готовий до рішучих дій для змін на краще.
Враховуючи ці та інші обставини, в України були вагомі підстави очікувати на "позитивний сигнал про можливе членство" збоку ЄС. Але вже згадуваний грудневий саміт Європейського Союзу у Гельсінкі для України, на жаль, історичним не став. Дві хвилі нового розширення ЄС до України не докотяться. За результатами саміту, до Польщі, Угорщини, Чехії, Естонії, Словенії і Кіпру, з якими вже ведуться офіційні переговори про вступ, приєднались Болгарія, Румунія, Латвія, Литва, Словаччина і Мальта. Статус офіційного кандидата на вступ до ЄС отримала Туреччина. АУкраїну в чергу до ЄС поки що не записали. Натомість, 10 грудня була прийнята Стратегія ЄС щодо України, в якій ЄС визнає європейські прагнення України і вітає її європейський вибір. Перший етап Стратегії ЄС розрахований на найближчі чотири роки і передбачає "повне реформування і демократизацію українського суспільства". Офіційний Брюссель поклав перед Україною низку досить жорстких умов, виконання яких обіцяє нам додаткові гранти і відновлення діалогу про можливе приєднаня України до цієї організації. Голова представництва Європейської комісії в Україні Андре Ванавербек пояснив, яких дій очікує ЄС від України в найближчому майбутньому. На його думку, спільними зусиллями "ми повинні покращити інвестиційний клімат в Україні, гармонізувати українське законодавство, навести порядок з нелегальними мігрантами і наркобізнесом" [20]. Таким чином Брюссель дав зрозуміти Києву, що підстав для надання Україні статусу асоційованого члена ЄС поки що не має. Пан Ванавербек зазначив, що ідею вступу України до ЄС сприймають з розумінням, але для її втілення ще не настав час [21]. Не дивлячись на розчарування, "Ми сприймаємо Стратегію ЄС щодо України, як крок вперед" - зазначив в одному з інтерв'ю Міністр закордонних справ України Б. Тарасюк. [22]. МЗС розцінює прийняття Стратегії ЄС як "політичну підтримку "зробленому країною вибору і потужний сигнал, здатний прискорити внутрішні перетворення в державі". Прийняття Стратегії Євросоюзу є важливим кроком до отримання нашою державою асоційованого, а в перспективі - і повноправного членства в ЄС. Тому відтепер діалог України з ЄС буде динамічнишим. "Стратегія ЄС розширює співробітництво Євросоюзу і України на такі важливі сфери, як зовнішня політика та політика та політика безпеки, а також юстиція і внутрішні справи", - говориться в заяві українського МЗС [23]. На зустрічі Україна - Трійка ЄС на рівні міністрів закордонних справ у Брюсселі в січні 2000 року було
Loading...

 
 

Цікаве