WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Українська національна ідея як детермінанта державотворчих процесів - Реферат

Українська національна ідея як детермінанта державотворчих процесів - Реферат


Реферат на тему:
Українська національна ідея як детермінанта державотворчих процесів
Сучасна українська держава відбулася завдяки консолідуючій силі державницької національної ідеї. На основі аналізу наукових праць, присвячених процесові становлення і змісту української національної ідеї, пропонується розглядати її з позиції політичної суб'єктності української нації. В умовах значного поширення нігілізму на українському грунті, зокрема й національного, важливим є національне самовизначення, усвідомлення національної ідеї на особистісному рівні.
(Статтю написано на основі тез доповіді, прочитаної автором на Міжнародній науковій конференції "Українська перспектива: свідомісні та соціокультурні виміри", що відбулася у жовтні 2004 року в Центрі українознавства Національного університету ім. Т. Шевченка).
Поступове входження України до європейських і євроатлантичних структур вимагає осмислення власної ідентичності, випрацювання системи національно-державних інтересів та геополітичних пріоритетів, що покладаються в основу української перспективи. Українська перспектива, на нашу думку, базується на тисячолітній історико-культурній і господарській традиції, на тяглості і перервності української державності.
Сучасне українське суспільство - це складне перехідне суспільство, котре потребує системи базових вартостей, чітко окреслених економічних і соціокультурних орієнтацій. Тому надзвичайно важливою проблемою постає соціокультурна ідентифікація України, тобто усвідомлення своєї тотожності з певною культурною моделлю на основі національної ідеї [1, с. 364]. Як вважає професор Л. Ребет, один з фундаторів вітчизняної націології, протягом тривалого часу консолідуючою силою суспільства була релігійна ідея. В нових історичних умовах - наприкінці XIX століття - цю функцію "перейняла національна ідея" [2, с. 132]. "Ми не повинні приховувати ці реалії і маємо визнати: Україна - як єдина цілісність, як стабільне суспільство, як мирна територія і прогнозована держава, - зауважував Л. Кучма, - відбулася завдяки, перш за все, могутній консолідуючій силі державницької національної ідеї, високопрофесійному менеджменту, мудрості народу і відповідальності зрілих верств його еліти" [3].
Продуктивним є, на наш погляд, розгляд структури української національної ідеї в трьох аспектах: державницькому, етнічному і політичному, кожен з яких має власну історію становлення [4, c. 65 - 66].
Українську національну ідею як "духовно-національний чинник" [5, с. 19] дослідники, в контексті християнства, вважають "відбитком національної свідомості, комплексу почуттів, соціально-філософських надбудов, що відображає прагнення народу осягнути свою місію - стати самовладним рушієм історичного поступу" [6, с. 30 - 31].
Визначення поняття "національна ідея" залежить від того, як ми розуміємо процеси етногенези і націогенези, базову категорію "нація" [7; 8], яка є підставовою, оскільки грунтується на тривалій інтелектуальній традиції з'ясування її змісту. Тобто, які з об'єднувальних чинників (політичні, економічні, культурні, релігійні, правові) вважаються суттєвими стосовно певної нації. Нація, віддзеркалюючи багатство етнопсихологічних, культурно-історичних і соціально-побутових форм людства, уособлює його горизонтальну диференціацію. Саме нація, на відміну від соціальної страти, класу, демографічної, конфесійної чи іншої групи, є наймасштабнішою і найстійкішою внутрішньоструктурованою групою інтересів, спроможною витворювати окреме суспільство.
В сучасному світі роль націй неухильно зростає, оскільки вони все виразніше виступають як базові елементи людської спільноти, головні дійові особи політики та історичного процесу [9; 10]. Нація, як спільнота етнополітична, характеризується високим рівнем консолідації, самоусвідомлення і прагнення до творення власної національної держави.
Аналіз категорії "національна ідея" ми розглядаємо з позиції політичної суб'єктності української нації: українська нація постає творцем власної держави, котра використовується нею як інструмент реалізації внутрішньої і зовнішньої політики, що базується на національних інтересах та виходить з них. Вихідними засадами при цьому є чітке розуміння того, що являє собою сучасна українська нація у вузькому значенні слова - як етнічно однорідна спільнота громадян української національності, що проживають в Україні, та в широкому значенні - як відкрита поліетнічна спільнота, що історично склалася на території України і яка усвідомлює себе українським народом. Отже, йдеться про політичну націю.
Можна погодитися з думкою професора А. Колодій, що для нації як етнополітичної спільноти (політичної нації) інтереси зосереджуються передусім у сферах політики і культури [11, с. 29]. Тому для нації як політичного суб'єкта найголовнішим є збереження її ідентичності і культурно-мовної самобутності у властивій саме цій нації формі, тобто у формі реалізації національної ідеї. До цієї думки схиляється і В. Кафарський, стверджуючи, що національна ідея задає певні моделі політичної поведінки націям та їх елітам, бо вона "є істотним фактором формування політичної суб'єктності нації" [12, с. 65].
Національну ідею не можна зрозуміти без врахування особливих умов життя народу протягом його історії. Вона відображає глибинний рівень національної свідомості, виступає всіма формами рефлексії нації (людини) над питаннями сутності національної спільноти та сенсом її існування [13, с. 45]. Вона відображає також сукупність ціннісних орієнтацій нації, спрямування мислення народу, здатність відчувати і діяти суголосно з національними інтересами. Національна ідея як своєрідний духовний стан народу, його менталітет, формується залежно від традицій, культури, всього середовища буття людини і водночас сама впливає на них, існує як "животворча свідомість", як джерело культурно-історичної динаміки нації. Національна ідея є духовним каталізатором національного відродження і вищим проявом політизованої національної свідомості.
Реалізація національної ідеї постає як національний ідеал, що має інтегративний характер і спрямовується на позитивний результат. На грунті національної ідеї відбувається національна мобілізація, потенційна чи реальна участь людей, що належать до певної нації, у спільних діях.
Національна ідея у поєднані із загальнолюдськими цінностями й ідеалами стає чинником національної консолідації на державотворчій основі, сприяє формуванню національної єдності в процесі досягнення закладених у ній цілей і цінностей, що поділяються усіма або більшістю членів спільноти. Вона включає в себе прагнення до оптимального самовлаштування нації, організації господарського, політичного, духовного, культурного життя народу у формах, саме йому притаманних.
Сучасний стан осмислення процесу становлення та змісту української національної ідеї знайшов відображення в багатьох публікаціях останніх років, зокрема, в працях І. Бичка [14], В. Бебика, М. Головатого, В. Ребкала [15], С. Вовканича [16], В.Горського [17], Я. Грицака [18], С. Гелея [19], Я. Дашкевича [20], В. Жмиря [21], М. Жулинського [22], О. Забужко [23], В. Іванишина [24], Ф. Канака [25], А. Карася [26], Ю. Канигіна і З. Ткачука [27], В. Кафарського [12], Ф. Кирилюка [28], А. Колодій [11], І. Кресіної [29], В. Лісового [30], В. Лизанчука [31], С. Макарчука [32], І. Макаровського [33], В. Медведчука [34], В. Мороза [35], Л. Нагорної [36], Я. Радевича-Винницького [37], Ю. Римаренка [4], М. Розумного [38], В. Сергійчука [39], А. Свідзінського [40], М. Томенка [41], А. Фартушного [42], А. Черненка [43], О. Шморгуна [5], Л. Шкляра [44] та в численних матеріалах, оприлюднених у періодичних
Loading...

 
 

Цікаве