WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Українська національна ідея в дзеркалі преси - Реферат

Українська національна ідея в дзеркалі преси - Реферат

зауважити, що деякі вітчизняні дослідники етнодержавотворення (наприклад, Ю. Римаренко, С. Римаренко, Л. Шкляр), порушуючи питання про структуру змісту національної ідеї, пропонують розглядати її в трьох аспектах: державницькому, етнічному і політичному [17]. Погоджуючися з цим, автор все ж змушений відзначити, що такий перелік аспектів змісту даного концепту можна продовжити (наприклад, за рахунок виокремлення культурницьких, духовно-ментальних, економічних та інших його характеристик). Це, зокрема, підтверджують і результати аналізу відповідного дискурсу.
Взагалі, в багатьох сучасних публікаціях як наукового, так і публіцистичного характеру національна ідея постає не як суто етнічне, а, в першу чергу, як духовно-світоглядне поняття. Дискусія тут відбувається в контексті суперечливих оцінок процесів прискореної масовізації (вестернізації) культури і способу життя в пострадянських країнах. Отже, національна ідея постає як своєрідна альтернатива доктрині споживацького суспільства. Вона "уявляється як заклик до відродження правди, добра, духовної культури, котра, як і в інших країнах, часто піддається корозії" [18]. В нашому ж випадку можна зробити обережне припущення, що суспільна свідомість в особі її найбільш освічених виразників повільно звикає (або доростає) до уявлень про націю в її модерному трактуванні, пов'язуючи свої сподівання на демократичну перспективу розвитку країни з остаточним формуванням суто політичної нації.
Результати контент-аналізу газетних публікацій, що стосуються дискурсу національної ідеї, дозволяють зробити деякі загальні висновки.
Українська національна ідея є сьогодні однією з провідних тем, навколо якої розгортається публічне обговорення найбільш значущих суспільних проблем. Переважна більшість висловлювань з цієї нагоди політиків, науковців, очільників громадських організацій, журналістів та інших представників політичної та інтелектуальної еліти так чи інакше відбиває їх занепокоєння глибокими соціокультурними розколами, які й досі існують в країні.
Незважаючи на те, що тотожним термінові "національна ідея" часто виступає поняття "українська ідея", учасники дискурсу здебільш не протиставляють інтереси і сподівання етнічних українців та представників інших національностей. Навпаки, помітне прагнення відтворити консолідуючі засади в державному житті, досягти гармонії у відносинах між різними соціальними, етнічними, конфесійними й територіальними групами населення.
Спільний пошук відповідей на актуальні питання подальшого розвитку країни, який відбувається завдяки зазначеному дискурсу, поки що не забезпечив хоч якогось суспільного консенсусу щодо змісту української національної ідеї. Проте і у політиків, і у пересічних громадян, яких перші звикли називати "маленькими українцями", не зникають надії на те, що може бути вироблена якась універсальна формула об'єднання нації в усталену політичну спільноту. Більше того, чимало з них саме те, що такої формули не вироблено, схильні вважати однією з причин невдач на шляху демократичних реформ і досягнення європейського рівня добробуту.
Проте, як на нашу думку, найбільш реалістичними, такими, що відповідають діалектиці соціальних процесів, підходами до змісту національної ідеї можна вважати ті, що визнають її як певну форму, змістове наповнення якої постійно змінюється завдяки широкому громадському діалогу. До нього мають прилучатися представники різних верств, оскільки працездатність будь-якої ідеї, як відомо, залежить не стільки від інтелектуальних зусиль істеблішменту, скільки від занурення її в глибинні пласти соціальної культури і повсякденної практики. З огляду на це, перспективи подальшого аналізу дискурсу національної ідеї можуть полягати у вивченні тенденцій участі в ньому різних соціальних суб'єктів і з'ясуванні їх ролі в процесах соціокультурного відтворення основ національного буття.
Фундаментальна ж роль керівної еліти країни, на нашу думку, полягає не тільки у створенні умов для постійного публічного діалогу і власної участі в ньому, але й у свідомому дотриманні норм універсальної дискурсивної етики, запропонованої Ю. Габермасом, К.-О. Апелем та іншими представниками комунікативної практичної філософії. Ці норми постають як "практичне завдання раціональної політики, яка, долаючи обмежений обрій монологічної відповідальності і перетворюючи останню в солідарну відповідальність, зорієнтована не на здійснення заданої мети, а єдино на те, щоб у кожному вірогідному дискурсі досягти іманентної мети мирного (без примусу) і розумного врегулювання конфліктної ситуації на основі регулятивного принципу ідеальної комунікації і сприяти утвердженню таких інституцій, які уможливлювали б цей процес" [19]. І якщо такі вимоги до української політичної еліти видаються сьогодні дещо утопічними, то вони, принаймні, мають бути сформульовані заради розширення меж громадського дискурсу загалом.
Література:
1. Ткаченко В. М., Реєнт О. П., Головатюк В. М. Україна: проблеми самоорганізації (начерки новітньої доби). - К.: Інститут історії України НАН України, 1995. - С. 4.
2. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період. - К.: Наукова думка, 1992. - С. 107.
3. Див.: Медвідь Ф. Українська національна ідея як детермінанта державотворчих процесів // Політичний менеджмент. - 2005. - №1. - С. 34 - 43.
4. Попова И. М. Повседневные идеологии. Как они живут, меняются и исчезают. - К.: Ин-т социологии НАНУ, 2000. - С. 118.
5. Лапкин В. В., Пантин В. И. Освоение институтов иценностей демократии украинским и российским массовым сознанием // Политические исследования. - 2004. - №1. - С. 52.
6. Филлипс Луиза Дж., Йоргенсен Марианне В. Дискурс-анализ. Теория и метод / Пер. с англ.. - Х.: Изд-во Гуманитарный Центр, 2004. - С. 15.
7. Оссовский В. Общественное мнение о социополитическом устройстве Украины // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2000. - №4. - С. 106.
8. Петров К. Е. Концепт "Европа" в современном политическом дискурсе // Политические исследования. - 2004. - №3. - С. 141.
9. Завершинский К. Ф. Когнитивные основания политической культуры: опыт методологической рефлексии // Политические исследования. - 2002. - №3. - С. 23.
10. Див.: Баранов А. Н. Введение в прикладную лингвистику: Учебное пособие. Изд. 2-е, испр. - М.: Едиториал УРСС, 2003. - С. 254 - 271.
11. Катерлин Р. Об украинской национальной идее // Зеркало недели. - №27 (502). - 10 - 18 июля 2004 г.
12. Губский Б. Украина в современной системе интеграционных процессов // Зеркало недели. - №17 (238). - 3 апреля - 7 мая 1999 г.
13. Вовканич С. В настоящей семье сильный не доминирует... // Зеркало недели. - №34 (509). - 28 августа - 3 сентября 2004 г.
14. Степаненко В. Публичность власти, или Как усмирить революционного джина? // День. - №57. - 1 апреля 2005 г.
15. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. Пер. з англ. - К.: К.І.С., 2002. - С. 117.
16. Гальчинский А. Национализму - так! // День.- №129. - 21 июля 2005 г.
17. Римаренко Ю. І., Шкляр Л. Є., Римаренко С. Ю. Етнодержавознавство. Теоретико-методологічні засади. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. - С. 65 - 66.
18. Челышев Е. П. Культура России в мировом контексте // Вопросы филологии. - 2004. - №2 (17). - С. 20.
19. Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. Підручник. - К.: Лібра, 1999. - С. 171.
20. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве