WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Україна ЄС нові перспективи націотворення - Реферат

Україна ЄС нові перспективи націотворення - Реферат

потребує часу, а підготовка нових поколінь до європейського життя - десятиліть.
Зрозуміло, що входження України до Європейських структур зачіпає політичні плани Росії. Для неї Україна є складовою відновлення супердержави: "Україна є воротами з Азії в Європу для Росії, а тому є ключем до існування імперії" [20]. Вихід України із "зони контролю" Росії поставить крапку на російських намірах поширити свій вплив у Європі. З іншого боку, якщо процес геополітичної самоідентифікації України зупиниться між Росією та ЄС, то процес націотворення затягнеться надовго. І Україна, не маючи повноцінної нації, опиниться перед загрозою втрати власної державності. Тому зовнішня політика, позбавлена багатовекторності, стимулюватиме націотворчі процеси. В цьому контексті "нова українська влада" має зробити суттєві кроки як у культурному, так і в духовному відродженні нації, і, що головне, кристалізації національної ідентичності в умовах формування єдиного інформаційного простору.
В консолідаційному процесі формування нації основоположну роль має відіграти і символічна єдність самої еліти. Еліта, користуючись нині величезним потенціалом народної довіри, має шанс концентрувати народну волю і спрямувати її на спільний рух в євроінтеграційному напрямку. Народ, який став ініціатором, суб'єктом та рушієм зміни системи влади, зможе претендувати на звання європейського лише у своїй єдності. Показовою щодо цього є заява Голови Верховної Ради України В. Литвина: "У нас один вимір - євроінтеграція. Я підтримую таку позицію Президента України Віктора Ющенка й певен, що парламент внесе свою частку конкретних справ в її реалізацію" [21].
До речі, в кожній країні, яка була кандидатом в члени ЄС, євроскептики постійно висували думки про втрату національної ідентичності в процесі євроінтеграції. В Україні найближчим часом подібні заяви можуть залунати з більшою силою. Бо Україна, на відміну від інших членів Євросоюзу, - країна відносно молода, іпроблема збереження нації стане суттєвим аргументом у заявах як внутрішніх, так і зовнішніх представників євроінтеграції. У цьому аспекті зауважимо, що, користуючись європейським досвідом, жодна, навіть невелика нація, в процесі євроінтеграції не розчинилась у загальноєвропейській спільноті. Навпаки, знімаючи кордони, кожна нація культурно збагачується сама і збагачує інші.
Говорячи про національну безпеку та євроінтеграцію, навряд чи можна обійти інше питання - інтеграцію євроатлантичну. Так, сьогодні Україна успішно асоціюється з процесом здійснення спільної європейської політики безпеки та оборони. Наша країна бере участь у миротворчих місіях ЄС в Боснії і Герцеговині та в Македонії. Зміцненню правової основи співпраці в галузі безпеки слугуватиме укладення Угоди про участь України в операціях Європейського Союзу з врегулювання кризових ситуацій, а також про безпеку процедури обміну інформацією, що очікується найближчим часом. ЄС вже сьогодні визнає позитивну роль України у підтриманні безпеки і стабільності на континенті та її високий промислово-технологічний потенціал у військовій сфері. Це підтверджується практикою запрошення України до військових навчань за участю підрозділів ЄС.
Однак не слід забувати, що членство в ЄС не є запорукою національної безпеки. Політика у сфері безпеки та оборони Євросоюзу полягає в координації зусиль країн-членів з протидії викликам та загрозам, а не в утворенні наднаціональних структур чи військового блоку. Водночас не слід забувати, що домінуюча частина країн Євросоюзу є членами НАТО. Зважимо й на те, що НАТО на сьогодні є найвпливовішим та наймогутнішим механізмом застосування збройної сили й за багатьма ознаками перетворюється на глобальну структуру. В таких умовах інші альтернативи посилення національної безпеки є примарними. Тривалий час входження України до структур Північноатлантичного альянсу розглядалось як суттєва передумова вступу до ЄС. Однак, як свідчить досвід Туреччини, входження до НАТО не є визначальним для євроінтеграційного руху. Нині вступ до НАТО багато в чому залежить від ставлення до країни-кандидата самого Євросоюзу. В ситуації, коли символічна політика щодо України з боку євроструктур, як мінімум, не є негативною, нова політична еліта просто змушена скористатися цим моментом.
Зрозуміло, що сьогодні-завтра ми ще не зможемо стати членами Альянсу. Тому найприйнятнішою формою співробітництва з НАТО найближчим часом має стати започаткування плану дій заради членства. Тут актуальним може виступити залучення іноземних інвестицій в переорієнтацію на натовські стандарти вітчизняних виробників. Навіть сама ситуація це стимулює. Близькість до російських стандартів останнім часом зможе нівелюватись, бо сам російський виробник зменшує кооперацію з українським. Якщо у виробництві літака СУ-27 в Китаї брали участь 44 українські підприємства, то у виробництві СУ-30МКК їх кількість зменшилась до 14 [22]. Зрозуміло, за такого ставлення сподіватися на стратегічну співпрацю з російським товаровиробником недоцільно. А довго посідати незалежну позицію на ринку озброєнь в умовах, коли на реформування армії спрямовується 356 мільйонів гривень, з яких тільки 33 мільйони - на прикладні дослідження, неможливо [23]. Тому наша країна для збереження свого ВПК має кооперуватися з країнами НАТО, а відтак й адаптуватися до їх стандартів.
Розглянувши передумови, що склались, необхідно визначитися з першочерговими завданнями, які постали нині перед Україною у зв'зку з її євроінтеграційними намірами:
1. Визнання України як країни з ринковою економікою.
2. Спрощення візового режиму з країнами ЄС.
3. Вступ до Світової організації торгівлі (при умові захисту українського виробництва).
4. Утворення зони вільної торгівлі Україна - ЄС.
Українська влада має найактивніше використовувати той рівень довіри, який вона здобула на Заході. Вже сьогодні слід чітко заявити про необхідність перегляду Угоди про партнерство і співробітництво (УПС). Бо вимоги, висунуті в УПС, не мали часової регламентації виконання. Практично в ній не окреслено критеріїв успішності виконання сторонами своїх зобов'язань [24]. Тому слід позитивно оцінити те, що на засіданні "Україна - трійка ЄС" В. Ющенко порушив питання про підписання трирічного плану співробітництва "Україна - ЄС". Він заявив, що "цей документ має бути наповнений конкретними кроками" [25].
Не
Loading...

 
 

Цікаве