WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Україна ЄС нові перспективи націотворення - Реферат

Україна ЄС нові перспективи націотворення - Реферат


Реферат на тему:
Україна ЄС нові перспективи націотворення
Нині складаються умови, в яких зовнішньополітична діяльність України на базі "багатовекторності" не відповідає ні внутрішній ситуації, ні геополітичним процесам. Водночас позиціювання України як держави з незалежною зовнішньою політикою, виходячи з її практичної можливості забезпечувати свою присутність на міжнародній арені, майже неможливе. Так, затрати України на зовнішню політику (оборона, безпека, діяльність МЗС) складають $1,3 мільярда [1]. Як свідчить практика, для держави, яка оголосила про самостійний вихід на світову арену, необхідні затрати мають бути в кілька десятків разів більшими. Однак, при тому, що доходна частина бюджету складає $20 мільярдів [2], цього досягти дуже важко. В таких умовах влада, балансуючи між Сходом і Заходом, демонструє курс на розбудову політики зовнішньої безпеки з опорою на власні сили та прагне уникнути ролі буфера між євроазійським і європейським центрами.
В Україні перемогла прозахідна політична еліта, і це стимулює євроінтеграційні процеси. З одного боку, Україна сама потребує того, чого вимагає від неї Захід, - посилення демократії, розбудови ринкової економіки, незалежної судової системи, забезпечення свободи ЗМІ, вільного волевиявлення громадян. Це збігається з її національними інтересами. З іншого - посилення впливу Росії, активізація зусиль для залучення України до євразійських структур та намагання послабити українську державу (оскільки її посилення перешкоджатиме інтеграційним процесам на пострадянському просторі) суперечить нашим національним інтересам [3]. Вся передвиборча кампанія будувалась на протистоянні проросійських та прозахідних сил, але перемога останніх дозволила посилити сподівання на глибшу співпрацю з ЄС у найближчій перспективі. Як наслідок - перемога В. Ющенка і зміна геополітичного спрямування політичної еліти України.
У зв'язку з цим змінюється контекст взаємостосунків Україна - ЄС. Це підкріплюється різними, як внутрішніми, так і зовнішніми, чинниками.
По-перше, зближенню з ЄС сприяють геополітичні процеси. Минулого року членами Євросоюзу стають не просто пострадянські держави, але й деякі колишні республіки СРСР. Більше того, на 2007 рік планується чергове розширення ЄС за рахунок східно- та південноєвропейських країн. Протяжність кордону України з ЄС невпинно зростає. При 4558 кілометрах всієї протяжності сухопутного кордону після очікуваного прийняття до ЄС Румунії лінія спільного з Євросоюзом кордону складатиме 1062 кілометри, або 23 %.
Динамічно розвивається й торговельно-економічне співробітництво між Україною та Європейським Союзом. Стабільно зростає двосторонній зовнішньоторговельний оборот та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. Сьогодні ЄС є найбільшим зовнішньоторговельним партнером України у світі (в 2004 році на 25 країн - членів ЄС припадало 33 % товарообігу України).
По-друге, результати президентських виборів в Україні підняли досить високу хвилю сподівань на вступ України до ЄС. Зміна позицій викликана:
а) чіткою асоціацією на Заході зміни нової системи влади зі зміною політичного режиму [4];
б) зміною ставлення до євроінтеграції на державно-інституціональному рівні України: поступово зростає рівень державних інститутів, які займаються євроінтеграцією. 2002 року в парламенті було утворено окремий Комітет з питань євроінтеграції. В Кабінеті Міністрів до цього часу євроінтеграцією займалось міністерство економіки, сьогодні - це сфера діяльності на рівні віце-прем'єр-міністра;
в) звідси - суттєві зміни у ставленні Заходу до України. Якщо раніше заяви про вступ України до ЄС негативно сприймались у керівних інституціях Євросоюзу, то сьогодні про безперспективність членства не говорить ніхто [5].
Однак слід чітко розрізняти два поняття: проведення символічної політики (вербального вираження очікуваної діяльності) та виконання умов вступу до Євросоюзу. Так, Україну почали позитивно сприймати в демократичному світі, але не слід забувати, що сьогодні лише закладаються передумови нової моделі держави і суспільства, і при цьому багато що залежить від волі як еліти, так і всього українського народу. Україна має відповідати копенгагенським критеріям, які передбачають стабільність установ, що гарантують демократію, верховенство права, забезпечення прав людини, повагу і захист прав меншин, ринкову економіку. Окрім цього, вона має взяти на себе зобов'язання, які випливають із членства ЄС. Так, Україна стала учасницею значної кількості важливих міжнародних договорів, однак це не має визначального впливу на її внутрішню політику. Адже більшість реформ переважно мали символічний характер.
У деяких випадках простежувалась тенденція відставання від загальноєвропейських процесів, навіть порівняно з Росією. Прикладом може бути співпраця України з Євросоюзом у сфері освіти. 1999 року в Болоньї (Італія) було підписано спільну декларацію, згідно з якою європейські країни планують побудувати до 2010 року спільний європейський освітній простір - Зону вищої освіти Європи. 2003 року, після прийняття ще 6 заяв, кількість країн-учасниць зросла до 40. Серед першочергових цілей утворення цієї Зони виокремлюються такі:
1. Прийняття системи єдиних наукових ступенів: магістр, доктор (звичайний і надзвичайний).
2. Утворення системи вищої освіти, яка базується на двох основних циклах - двоступеневому (базовому) та післяступеневому. В Україні ж на сьогодні існує трирівнева система (бакалавр, спеціаліст, магістр). Тому на порядку денному - законодавче вилучення ступеня "спеціаліст".
3. Запровадження системи кредитних залікових одиниць, що сприяло б мобільності випускників і викладачів.
4. Використання європейських стандартів якості та контролю. Ми поки що не входимо до міжнародної акредитаційної системи, хоча окремі ВНЗ власним коштом замовляють проведення міжнародної акредитації. Крім того, на експериментальному рівні вводиться система зовнішнього тестування для абітурієнтів. Однак, навіть за успіху, поширення її на всі регіони потребує часу і значних капіталовкладень.
5. Доступність вищої освіти на всіх етапах кар'єри людини. Тобто, пропагується ідея навчання протягом усього життя.
6. Участь студентства в освітньому процесі.
Загалом, за більшістю з цих напрямків вже розроблено відповідні
Loading...

 
 

Цікаве