WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Україна і виклики постіндустріальної доби - Реферат

Україна і виклики постіндустріальної доби - Реферат


Реферат на тему:
Україна і виклики постіндустріальної доби
Нині ми переживаємо ситуацію, коли відому формулу можна перефразувати так: "Дотепер філософи намагалися змінити світ, а справа полягає в тому, щоб його пояснити". Потреба збагнути те, що відбувається і відбуватиметься далі зі світом, стає дедалі нагальнішою. І суть не в тому, щоб звинуватити західну цивілізацію в катастрофічних наслідках її діяльності і дистанціюватися від неї, як це пропонують деякі вчені. Ми живемо на одній планеті і проблеми у нас спільні. І сьогодні проблема виживання турбує всіх. Розв'язок її, на наш погляд, варто шукати в площині зміни соціальних і культурних парадигм.
Специфіка ХХІ століття полягатиме не стільки в очевидній глобалізації соціальних, економічних, інформаційних та супутніх їм процесів, скільки у відмові від застарілого способу організації планетарного співтовариства. Тому будь-які стратегічні цілі й плани країни можуть залишитися лише добрими намірами, якщо вони не вписуються у загальний всесвітньо-історичний процес.
Успіх реконструкції (чи постмодернізації) України багато в чому обумовлений правильністю й точністю зробленого нею вибору, що в історичному масштабі має вимірюватися її спроможністю відповісти на глобальні виклики сучасності. Модернізаційні завдання і плани країни об'єктивно визначаються загальносвітовим контекстом процесів і подій, які не можна не враховувати при реалізації національних цілей.
Безперечно й те, що будь-які спроби вписатися у світовий процес без максимального врахування власних традицій, культури, укладу і способу життя теж приречені на поразку. Наполягаючи на пріоритеті єдності, не можна забувати про багатоманітність світу, яка становить не меншу цінність. Це обумовлено тим, що народи, які населяють планету, представляють різні життєві світи і, отже, по-різному сприймають і реагують на глобальні виклики, загрози та ризики. Саме різноманіття сучасного світу виступає константою і принципом його самозбереження й сталості. І тому "глобалізація з людським обличчям", як її назвали у доповіді ООН (1999 рік), можлива лише за умови збереження "квітучої складності" буття (К. Леонтьєв).
Здавалося б, що цю двоєдину тезу навряд чи хто заперечуватиме через її очевидність, як і ту, що світова цивілізація вже давно, від епохи Великих географічних відкриттів, розвивається у напрямку формування світового господарства і всесвітнього ринку, а на нинішній стадії цей розвиток набуває всеосяжного, глобального характеру. Пригадаємо, що майже п'ять сторіч доля світу вирішувалась фактично тільки у межах західного цивілізаційного ареалу. До останнього часу це справді була європеїзована історія. Євро-американська цивілізація, основою якої є громадянське суспільство та ліберальна економіка, внаслідок переконливої технологічної переваги практично нав'язує світові своє бачення цивілізаційного існування. Протягом тривалого часу переважно західні цінності вважаються придатними для організації світового співтовариства: суттю соціального світоустрою західної цивілізації є демократія, що розуміється як пріоритет особистості над державою, а індустріальна (товарна) економіка - засобом досягнення загального добробуту. При цьому західна цивілізація часто не бере до уваги національні чи культурні особливості інших народів. Навіть Організація Об'єднаних Націй, створена для врегулювання спірних питань міжнаціонального буття, вибудована саме за євро-американською цивілізаційною моделлю - як прообраз майбутнього світового уряду, покликаного реалізовувати західні світоглядні ідеали у планетарному масштабі. Сьогодні все це відбувається під прапором глобалізації.
Проте ця обставина не повинна закривати для нас зміст глобалізації як певного об'єктивного процесу, процесу консолідації зусиль всього розмаїтого світу для відповіді на виклики сучасності, на противагу суб'єктивному намаганню певних сил побудувати суто моноцентричний світ [1]. При цьому багато навіть західних учених розглядає вестернізацію як "культурний імперіалізм" західного світу, який може призвести до негативних наслідків, зокрема до зникнення культурної багатоманітності у світі [2]. Крах усіх великих імперій, до речі, й "великих вчень", які ідеологічно їх обслуговували, свідчить, що будь-яке намагання нав'язати "еталонний" світоустрій насамкінець приречене на поразку. Нехтувати уроками історії, як переконливо довела сама історія, означає дискредитувати ідею глобалізації. Більше того, різноманітність є важливою умовою сталості будь-якої системи - соціальної, культурної тощо.
Тому ключовою проблемою сьогодні є інтерпретація культурної розмаїтості світу як органічної функціональної особливості процесу глобалізації. Варто розрізняти глобалізацію як об'єктивний процес, основу якого складає уявлення про єдине (глобальне) людство як "світ світів", і глобалізацію як явочну гегемонію американської моделі світоустрою та світопорядку. Розгляд багатоманітності як органічної характеристики глобалізації дозволяє впевнено стверджувати, що поліцентричні сценарії подальшого розвитку світових глобалізаційних процесів можливі, що вони не зводяться до встановлення гегемонії одного з типів суспільств, "культурного імперіалізму" Заходу (глобалізація як "глобалізаторство").
Цікаву концепцію висуває російський учений В. Кувалдін: концепцію мегасуспільства. Визначною характеристикою цього нового типу суспільної організації є те, що мегасуспільство, яке народжується в результаті глобалізації, "не знищує суспільств, що існують, а нібито "вбирає" їх у себе, поступово перетворюючи їх відповідно до своєї внутрішньої логіки" [3]. Кордони між частинами світу не зникають, але стають прозорішими.
Проблему входження України у глобальну спільноту можна сформулювати так: об'єктивно вона в нього вже увійшла, але суб'єктивно ще не визначилася в ньому. Увійшла як країна, що має високу духовну культуру, багаті природні ресурси, потужний інтелектуальний потенціал. Присутність України у світовому соціумі помітна, хоча її інтеграція у глобальну економіку має виразно однобічний характер. А суб'єктивно Україна поки що не готова прийняти виклики сучасності і дати на них адекватні відповіді.
Глобалізація вкрай загострює конкуренцію на світовому ринку, додаючи їй усе
Loading...

 
 

Цікаве