WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Традиції українського „ринку влади” - Реферат

Традиції українського „ринку влади” - Реферат

державності. І тут державотворення відбувалося цілком демократичним шляхом. Спочатку, 18 жовтня 1918 року, у Львові парламентарії, лідери політичних партій і церковних ієрархів Східної Галичини та Буковини ухвалили рішення про утворення Української Національної Ради - представницького органу. Крім того, було оголошено про намір об'єднати всі західноукраїнські землі в єдне ціле. Після досягнення згоди між усіма партіями регіону 9 листопада 1918 року було утворено уряд - Генеральний секретаріат на чолі з К. Левицьким. Незабаром було офіційно проголошено нову державу - Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР). Був схвалений Тимчасовий Основний Закон ЗУНР, що разом з пізнішими доповненнями визначив сутність і особливість нового державного ладу.
Прагнення до національної єдності українства обумовило вступ ЗУНР у правові відносини з УНР. 22 січня 1919 року в Києві був проголошений Акт злуки (об'єднання) двох українських держав, відповідно до якого ЗУНР гарантувалася повна автономія, зберігалися її органи влади з усіма їх повноваженнями. У перші місяці існування соборна УНР була конфедеративним утворенням. Остаточне рішення про характер державної структури відкладалося до Установчих Зборів, які так і не удалося провести. Оцінюючи політичні засади ЗУНР, варто підкреслити, що вони, як і в УНР, відповідали основним принципам демократії.
Ретроспективний аналіз свідчить, що, в основному, всі українські політичні сили прагнули на основі демократичних принципів, узгоджених рішень створити цивілізовану державу, демократичне законодавче поле, яке стало б надійною основою для стабільного функціонування усіх форм і методів політичного ринку влади.
На жаль, процес, що розпочався в ті роки, на кілька десятиліть був перерваний втручаннями ззовні.
Проголошення 1991 року незалежності України відкрило широкі можливості для використання і примноження демократичних традиційдержавного облаштування. Проте в умовах докорінної соціально-політичної трансформації їх потенціал не був належно використаний. На думку багатьох аналітиків, в країні встановилася лише "напівдемократія".
Однак і досягнутого применшувати не слід. У наше політичне життя увійшли альтернативні вибори, яких тривалий час не знало українське суспільство. Сформувалися три гілки влади - найважливіша ознака демократичного правління. Поступово формується політичний ринок влади, на якому використовуються з більшим чи меншим успіхом сучасні технології політичного маркетингу.
Однак усі ці позитивні процеси відбуваються не безболісно. Періодично виникає протистояння між законодавчою і виконавчою гілками влади. Час від часу нецивілізовано загострюються відносини з опозиційними силами. Поширилася корупція. Деякі політичні сили вдаються до "брудних" піарівських акцій та політичних технологій. Але якщо підходити з широких історико-філософських позицій, то всі ці явища можна віднести до симптомів хвороби зростання, обумовленими динамічними трансформаційними процесами, формуванням принципово нового соціально-політичного укладу.
Особливість полягає в тім, що політичний ринок у пострадянському просторі складався занадто швидко, часто методом спроб і помилок. На Заході, наприклад, секуляризація і маркетизація проходили поступово, крок за кроком. Тривалий час паралельно продовжували існувати неринкові елементи, що заповнюють "простір" між керуючими і керованими. В Україні ж після краху старої системи влади політичний вакуум не міг бути заповнений ні традиціями, ні ритуалами, ні стереотипами свідомості та поведінки. Їх потрібно було відроджувати, а це справа не одного дня.
Та попри всі труднощі суспільство нагромаджує досвід проведення виборчих кампаній, цивілізованого формування органів державного управління і місцевого самоврядування. Усе це створює сприятливі умови для широкого використання в політичному житті маркетингових відносин, сучасних політичних технологій, використання конкретних соціологічних досліджень, методів паблик рилейшнз. Так, під час виборів народних депутатів України та органів місцевого самоврядування, що відбулися в березні 2002 року, спостерігався, незважаючи на певні недоліки, не тільки вищий рівень їх організації, але й ширше використання виборчих технологій, запозичених у західних демократій: поліпшилося рекламування партій і політичних лідерів, різноманітнішими й ефективнішими стали комунікативні засоби, методи паблик рилейшнз тощо. Український політичний ринок набрав цивілізованішого вигляду, що значно підвищило можливості електорату зробити вільний вибір.
Аналітики стверджують, що нині в Україні методи і форми політичного маркетингу використовуються вже досить широко. Однак застосовується й багато політичних технологій маніпулятивного характеру.
Новим тестуванням нашого суспільства на демократизм стануть президентські вибори 2004 року. Вони вимагатимуть від усіх політичних сил нових значних зусиль для подальшого формування цивілізованого політичного ринку, пошуку й використання нових, ефективніших методів політичного маркетингу.
На всіх етапах історичного розвитку політичній культурі українського народу був притаманний демократизм. Ці традиції сприяють перебудові політичного життя, організації його згідно з сучасними стандартами демократії.
Література:
1. Бебик В. М. Політологія: теорія, методологія, практика. - К., 1997. - 248 с.
2. Полторак В. А. Політичний маркетинг. - Дніпропетровськ, 2001. - 94 с.
3. Ребкало В., Бебик В., Пойченко А. Практична політологія. - К., 1998. - 137 с.
4. Василенко С. Д. Європейський вектор України в програмах її політичних партій // Актуальні проблеми політики. - Одеса: Астропринт, 1999. - Вип. 5. - С. 78 - 82.
5. Василенко С. Д. Українська геополітика часів Козацько-Гетманської держави. - Трибуна. - 2002. - № 3/4. - С. 34 - 36.
6. Бебик В. М. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматись на політичному Олімпі. - К., 1993. - С. 5 - 27.
7. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків: У 3-х томах. - Т. 1. - К., 1991.- С. 335 - 336.
8. Почепцов Г. Паблик рилейшнз для професіоналів. - К., 1999. - С. 35 - 37.
9. Грушевський М. Ілюстрована історія України. - К., 1997. - С. 318.
10. Слюсаренко А. Г., Томенко М. В. Історія української Конституції. - К., 1993. - 192 с.
11. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве