WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Томаш Гаррі Масарик про державотворчі процеси в Україні в першій половині XX століття - Реферат

Томаш Гаррі Масарик про державотворчі процеси в Україні в першій половині XX століття - Реферат

поневолених народів, що перебували під гнітом австро-угорської монархії, вона є однією з основних засад націологічної теорії Т. Масарика.
Якщо врахувати, що Росія в національній політиці не відрізнялася, а, навпаки, була гіршою за Австро-Угорщину, то така теза мала стосуватись усіх поневолених слов'янських народів як у Середній, так і у Східній Європі.
В цілому сумніви Т. Масарика щодо державності й самостійності можна пов'язати з трьома аспектами: національне відокремлення України від Росії означатиме розкол слов'янського світу; небажане послаблення великодержавної міці і сили Росії й віра в те, що Москва "...спам'ятається і сконсолідується і відіграватиме політичну роль більшу, ніж в добу царизму. Росію потребуємо не тільки ми і решта слов'ян, але її потребує цілий світ" [44]; самостійна Україна буде використана пангерманістами для реалізації їх геополітичних планів.
Щодо розгляду українського питання в слов'янському аспекті, то такий підхід швидше був даниною традиції. Як відомо, прихильники слов'янофільської ідеології засуджували український визвольний рух, вбачаючи в ньому ослаблення слов'янської солідарності. З політичної точки зору, Т. Масарик вважав панславізм утопією, по-перше, тому, що слов'янство ніколи не було політично об'єднане, по-друге, у Росії повоєнних років сформувалась нова ідеологія - євразійська, яка будувалась на цілком інших етичних і культурних елементах. Виходячи з таких міркувань, українська самостійність не могла суперечити фактичним інтересам слов'янщини.
Складним для аналізу є другий аспект ставлення до державницьких змагань українців, який Т. Масарик пов'язує з великодержавною міццю Росії, для якого вона є вселюдською і культурною проблемою. З такою оцінкою, напевно, не погодились би не тільки українці, а й інші поневолені народи Російської імперії, для яких російська проблема була, передусім, політичною.
Автор "Нової Європи", який захищав право поневолених народів на самовизначення й творення власної держави, гуманітарної Європи, замикав українське питання у внутрішньополітичних рамках Росії, пов'язуючи його розв'язання з демократизацією життя в російській імперії. Така позиція Т. Масарика, скоріш за все, диктувалася стратегічними планами країн Антанти, які не бажали, щоб українське питання поряд з іншими стало східноєвропейською проблемою.
Третій сумнів Т. Масарика щодо самостійної України, як ми наголошували, пов'язаний з пангерманською небезпекою. Перебування німців в Україні в роки гетьманування П. Скоропадського призвело фактично до скасування української самостійності й наближення України до федерації з Москвою. Тому, мабуть, треба говорити про зацікавленість Німеччини Росією, а не Україною, що й підтвердило її зближення з більшовизмом у післявоєнні роки.
На нашу думку, Масарикова позиція щодо державотворчих процесів в Україні 1917 - 1920 років диктувалася необхідністю уникнути зіткнення чеських легіонів з більшовиками й намаганням одержати дозвіл на їх проїзд до Владивостока, звідки, згідно з домовленістю з Францією, їх повинні були пароплавами доставити до Європи. Від виваженого політичного рішення Т. Масарика залежала доля 50 тисяч чеських легіонерів. Ризикувати життям солдатів заради української держави, яка уклала мир з німцями й австрійцями, проти яких спрямувався чеський визвольний рух, Т. Масарик не міг. Але повністю зберегти нейтралітет у тих складних умовах йому не вдалося. У травні 1918 року розпочались події, які радянська історіографія розглядає як "заколот білочехів". Лише 1922 року чеським легіонерам вдалося повернутись на батьківщину.
Література:
1. Бочковський О. І. Т. Г. Масарик. Національна проблема та українське питання. (Спроба характеристики та інтерпретації). - Падебради, 1930. - С. 223.
2. Віднянський С. В. Масарик про Україну і українців // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. - К., 1933. - Вип.. 4; Україна в житті Т. Г. Масарика // Хроніка 2000. - К., 1999. - Вип.. 29 30;
3. Євсеєнко І. Співробітництво Т. Г. Масарика з Центральною Радою // Хроніка 2000. - К., 1999. - Вип. 29 - 30; Худанич В. І. Т. Масарик і Україна // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - Серія "Історія". - Ужгород, - 2002. - № 7.
4. Добірні думки професора Томаша Гаріка Макарика. - С. 52.
5. Chvostov V. M., Minc I.I. Dejiny Diplomacie, d.2. - Praga, 1948. - S. 199.
6. Rychlik J., Marzik T.D., Bielik M.R. W. Seton-Watson and His Reletions with The Chechs and Slovahs. Dokuments, 1 vol. - Praga. - Martin, 1996. - Doc. 61. - P. 2.
7. Киевлянин. - 1917. - 4 мая.
8. Syllava T. T. G. Masaryk a revoluce v Rusku. - Praga, 1959. - S. 190 - 191.
9. Євсеєнко І. Співробітництво Т. Масарика з Центральною Радою // Хроніка. - 2000. - Випуск 29 - 30. - С. 62.
10. Бочковський О. І. Масарик Т. Г. Націонавльна проблема та українське питання. - С. 220.
11. ЦДАВО України. - Ф. 1115. - Оп. 1. - Спр. 53. - Арк. 19 зв.
12. Masaryk T. G. Svetova Revoluce. - Praha, 1924. - S. 219.
13. Мельниченко Игорь. Томаш Масарик - "отец новейшей чешской государственности" // День. - 2002. - 16 марта.
14. Masaryk T. G. Svetova revoluce. - Praga, 1925. - S. 229 - 231.
15. Masaryk T. G. Slovenske probleme. - Praha, 1928. - S. 91 - 92.
16. Masaryk T. G. Nova Evropena (Stanovisko Slovanske). Praha, 1920. - S. 341.
17. Cisar J. Masarykova Amerika // Masaryk Osvoboditel. - Praga, 1920. - S. 214.
18. Ibid. - S. 255.
19. Худанич В. І. Т. Масарик і Україна // Науковий вісник Ужгородського університету. - 2002. - № 7. - С. 7.
20. Дністрянський С. Українці - Чехам: Київ - Прага, 1919. - С. 11 - 12.
21. Там само. - С. 19.
22. Nechas J. Upimne slovo o stycich Chesko-Ukrainskych. - Praha, 1919. - S. 3 - 4.
23. Лозинський М. Галичина в рр.. 1918 - 1920. - Нью-Йорк, 1870. - С. 72 - 73.
24. Nechas J. Ibid. - S. 85.
25. Скоба Д. Парижская мирная конференция и иностранная интервенция в Страну Советов (январь - июнь 1918 года) - К., 1971. - С. 55.
26. Levondowski K. - Sprava ukrainskia w politicu sograniznej Gehoslovacj w letah 1918 - 1922. - Wraclaw, 1973. - S. 85.
27. Sladek Z., Valenta J. Sprawy ukrainskie w Ceskoslowackiy politice wschodniej w letah 1918 - 1922 // Z dziejov stosunkow polsko-radzieckich. - 1969. - I. 3. - S. 150.
28. Худанич В. Т. Масарик і Україна // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Історія. - 2002. - № 7. - С. 7.
29. Там само.
30. Про підтримку Т. Масариком української еміграції див: Трощинський В. П. Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище. - К., 1994; Наріжний С. Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. - Ч.1. - Прага, 1942.
31. V. Charvat Masaryk a Ukrajinci // Slovansky prehled. - 1930. - R. 2. - P. 113 - 114.
32. Masaryk T. G. Nova Evropa. - S. 93.
33.
34. Masaryk T.G. Svetova revoluce. - S. 523.
35. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве