WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Томаш Гаррі Масарик про державотворчі процеси в Україні в першій половині XX століття - Реферат

Томаш Гаррі Масарик про державотворчі процеси в Україні в першій половині XX століття - Реферат

висловлювала претензії на цю територію [22].
Активізація політики Польщі щодо Східної Галичини викликала пожвавлення зовнішньополітичної діяльності Чехословаччини, тому що з приєднанням Прикарпатської Русі інтереси Чехословаччини і Польщі перетиналися в цьому регіоні. Хоча ЧСР офіційно не визнала уряду Західно-Української Народної Республіки, вона в той же час не зважала на претензії Польщі щодо Східної Галичини. Така поведінка офіційних кіл Чехословаччини пояснюється федералістичною ідеологією Т. Масарика, який вважав, що Східна Галичина має право об'єднатися з іншими українськими землями і стати частиною майбутньої російської демократичної федерації.
Зміна позиції країн-переможниць щодо Росії висунула перед зовнішньою політикою ЧСР нові завдання, які полягали у зміцненні внутрішнього і зовнішнього становища держави, посиленні її ролі в реорганізації Центрально-Східної Європи, де на першість претендувала Польща. Враховуючи геополітичне значення України, керівники Чехословаччини активно стали підтримувати державницькі змагання українців.
Під час першої зустрічі Є. Петрушевича з Т. Масариком у грудні 1918 року перший президент ЧСР висловив готовність підтримати галицьку справу на Паризькій мирній конференції. Дипломатичним представником ЗУНР було призначено професора С. Стоцького. Проте проросійськи налаштований голова ЧСР Крамарж прямо заявив, що не визнає щойно проголошеної ЗУНР. Проте Т. Масарик не тільки прихильно поставився до С. Стоцького, але й дав дозвіл на приїзд до Праги дипломатичної місії відновленої УНР на чолі із М. Славинським [23].
У Чехословаччині вживають заходів щодо ознайомлення широких кіл громадськості з українським питанням. На початку 1919 року з'явилися перші брошури із серії "Пізнаймо Україну", серед яких була й брошура С. Дністрянського "Українці - Чехам". У передмові до неї акцентувалося, що мета публікації полягає в "...налагодженні чесько-українських стосунків...". Стверджуючи, що перешкоди, які постали на шляху зближення двох народів, зникли і спірних питань не існує, автор підкреслював: "...сільськогосподарська Україна і сильна промислова Чехословаччина зможуть співпрацювати... Ми також виступали поборниками всеслов'янської ідеї, але ніколи не признавали влади сильнішої слов'янської держави над слабшою" [24]. У брошурі висловлювалась готовність "зробити більш доступними невичерпні багатства України для її безпосереднього сусіда - Чеської держави, а також задовольнити її прагнення, щоб стати найкращим споживачем чеської промисловості" [25].
Аналізуючи історію українсько-чеських взаємин, Й. Нечас у праці "Відверте слово про українсько-чеські зустрічі" наголошує на спільній роботі українських послів і чехів у віденському парламенті і підкреслює, що вони (українські посли - Авт.) ніколи не голосували наперекір чехам з головних національно-політичних питань (окрім малої буковинської фракції Василька) [26]. Автор закликав до переоцінки "слов'янських гасел" і виступив проти тих політиків, які ставились до України як наставники й прагнули нав'язати їй свій погляд на відносини з Росією. "Чехи мусять остерігатися, - підкреслював Й. Нечас, - щоб не знищити надії тих, що бачать в нас головних поборників Слов'янщини і хотіли б доручити нам керування нею" [27].
На думку Й. Нечаса, нові умови вимагали узгодження старих слов'янських програм з демократичними й суспільними ідеями епохи. Тут важливо було позбутися стереотипного сприйняття чехами української справи. Тому вчений вітав початок перегляду чеським суспільством панславістських гасел. "Сьогодні всі чеські газети пишуть, - зауважував він, - про поважних і державотворчих українців, котрі твердо стоять на краю більшовицької гори, чинячи збройний опір там, де важко було б протистояти народам незалежним і дозрілим вже віддавна. Крига між українцями скресла" [28].
З'єднання двох частин України остаточно окреслює основний напрям східної політики чеського уряду. Українська держава, що межувала з Чеською республікою, виявилась вигіднішою для реалізації слов'янської ідеї, аніж більшовицька Росія. Ця думка прозвучала під час зустрічі президента ЧСР Т. Масарика з Л. Цегельським, який після злуки УНР і ЗУНР за дорученням С. Петлюри прибув до ЧСР, аби через посередництво Чехословаччини налагодити зв'язки з Антантою [29].
Уже в лютому 1919 року до Станіслава, де перебував уряд ЗУНР, прибула чехословацька місія. У відповідь до Праги поїхала українська делегація. Результат - утворення українського посольства в Празі. Для налагодження українсько-чеських відносин працював провідник українських січових стрільців Д. Трильовський. Він відвідував Прагу, щоб зблизити позиції з ряду питань двох сусідніх держав - ЗУНР і ЧСР [30]. Такі контакти сприяли припиненню суперечки, чи розглядати Україну в межах Росії, чи як самостійну державу.
Східна політика ніби набирала іншого змісту. Та насправді це був лише новий варіант її реалізації, який передбачав менше жертв і враховував інтереси країн-переможниць. Саме в західних регіонах України, на думку польського вченого К. Левандовського, намагалися втілити в життя плани, які виношували великі держави щодо Росії, - "створення союзу російських держав, який спиратиметься на чотири стовпи (Велика Русь (Росія), Україна, Сибір та Кавказ), які наблизяться до Ліги Націй - шевченківські мрії і плани" про федерацію слов'янських держав [31].
Важливу роль у переорієнтації східної політики ЧСР відігравав і економічний фактор. Про це свідчить проведена Т. Масариком конференція, на якій розглядалось питання про об'єднання народів, що живуть на території від Балтійського до Чорного моря, куди входила й Україна. Це була ідея так званого Центральноєвропейського союзу, розроблена Т. Масариком з огляду на інтереси американського капіталу [32].
Враховуючи складне становище, у якому опинились молоді слов'янські держави, чеські політичні кола виношували плани об'єднання економіки України і Чехословаччини у "великий господарський союз" для виживання у світовій конкурентній боротьбі. Своєрідною базою для налагодження практичних відносин, на думку Й. Нечаса, мали слугувати чеські колонії в Україні. Поряд з цим, провідна роль у налагодженні економічних зв'язків відводилась товариству "Чеський народногосподарський союз" (ЧНС), яке на зібранні у Празі 12 березня проголосило гасло "Господарська єдність для Слов'янського Сходу". Його програма передбачала розвиток господарської діяльності ЧСР у безпосередньому контакті зі слов'янським Сходом [33].
Початок 1919 року в політиці ЧСР - період значного зацікавлення Україною та її проблемами, вироблення концепції державної політики і перших спроб її практичної реалізації, у котрій взяли участь основні політичні угрупування: ліберально-центристські з Т. Масариком на чолі (пізніше - група "Град") і праві, очолювані Крамаржем. Основним питанням, що потребувало першочергового вирішення, буладоля найближчих до Західної України земель, зокрема - Закарпаття. Якщо перший табір діяв відповідно до лінії, яку захищав Й. Нечас, то другий продовжував стояти
Loading...

 
 

Цікаве