WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Типологічне позиціювання національних організацій в інституціональній структурі громадянського суспільства - Реферат

Типологічне позиціювання національних організацій в інституціональній структурі громадянського суспільства - Реферат

соціально-психологічний та інші. Низький статус обумовлює психологічну вразливість етносу. На цьому ґрунті й виникають масові рухи, які серйозно дестабілізують життя держави, призводять до етнічних конфліктів [див.: 9, с. 17].
Кореспондентним поняттю "громадські організації" є також широко вживане в політології поняття "групи інтересів". Щоправда, однозначності в застосуванні цього поняття немає, але досить часто воно розглядається як таке, що вказує на політичний вимір громадських об'єднань. Іншими словами, групи інтересів визначаються як добровільні об'єднання людей, створені для вираження і задоволення їх інтересів у відносинах з різними політичними інститутами, насамперед з державою. Різні спільноти та їх об'єднання проявляють себе як групи інтересів тоді, коли їхні інтереси виявляються як конкретні вимоги в політичній сфері.Іншими словами, громадські організації функціонують як групи інтересів тоді, коли вирішують або суто політичні завдання, або вступають у взаємодію з державою. Отже, вони мають (можуть мати) політичний вимір, хоча здебільш не є суто політичними об'єднаннями, тобто політичними партіями. Від політичних партій групи інтересів відрізняються тим, що не прагнуть до політичної відповідальності, не ставлять за мету оволодіння державною владою, а обмежуються лише впливом на неї.
Отже, класичні групи інтересів зорієнтовані впливати на владу, а не володіти нею. Вважається, що в умовах демократично організованого політичного процесу такі групи відіграють хоч і важливу, але все ж тільки допоміжну роль. Проте класичні функції подібних груп значно видозмінюються в умовах посткомуністичної "децентрованої політики", коли інститути громадянського суспільства ще дуже кволі, їх впливи на владу не інституйовані через партійне представництво. В цих умовах групи, сформовані за інтересами, можуть перебирати на себе роль основного виразника інтересів суспільних сегментів і виступити головними претендентами на владу.
Групи інтересів розрізняються за своєю соціальною основою, сферами діяльності, організаційною побудовою, цілями, методами й засобами діяльності, отже, можуть поділятися за різними ознаками. Німецький політолог У. фон Алеман запропонував типологію груп інтересів залежно від п'яти різних суспільних сфер діяльності.
1. Організовані інтереси в економічній сфері та у сфері праці: підприємницькі об'єднання і об'єднання самостійних категорій працівників; профспілки; споживчі спілки.
2. Організовані інтереси в соціальній сфері: об'єднання захисту соціальних прав (на зразок товариства сліпих); об'єднання соціальних досягнень (наприклад, благодійні громадські спілки та заклади); групи самодопомоги (анонімних алкоголіків тощо).
3. Організовані інтереси у сфері дозвілля й відпочинку: спортивні спілки та об'єднання; гуртки для спілкування і реалізації хобі.
4. Організовані інтереси у сфері релігії, науки і культури: церкви, секти; наукові асоціації; загальноосвітні гуртки, мистецькі клуби.
5. Організовані інтереси в суспільно-політичній сфері: духовні, етнічні, правозахисні об'єднання; громадсько-політичні об'єднання (екологічні, за роззброєння, емансипацію жінок тощо) [3, с. 166].
Слід було б розрізняти також громадські об'єднання з точки зору характеру мотивів їх утворення. Йдеться про те, що суто психологічно (суб'єктивно) організація може виконувати роль або інструменту досягнення певних інтересів, або форми ідентифікації. Суб'єктивність цього моменту визначає те, що одні й ті ж організації для одних людей можуть бути інструментом реалізації інтересів (особистісних, які зовсім не обов'язково співпадають із задекларованими соціальними цілями цих організацій), а для інших - формою ідентифікації, яка сприймається зрештою як гарант реалізації інтересів, але сприймається пасивно. Отже, таке розрізнення певною мірою корелюється із ступенем інтенсивності участі різних людей у відповідних об'єднаннях. Однак існує й об'єктивна компонента цього критерію. Скажімо, в організаціях типу земляцтв або професійних спілок критерієм участі є саме належність до певної категорії людей ("цеховий принцип"), тоді як в аматорських або неформальних об'єднаннях, громадських рухах визначальним критерієм стає особиста зацікавленість людини (чи то у власному хобі, чи то в якійсь конкретній суспільній справі - можна позначити це як "принцип інтересу").
Громадські об'єднання етнічного спрямування за своєю суттю мають тяжіти до типу організацій, побудованих за "цеховою" ознакою, а не за ознакою "інтересу". Етнічна приналежність є не тимчасовою, а постійною, хоча досить часто латентною, отже формування і реалізація певного інтересу є тут вторинним актом після акту ідентифікації.
Отже, типологізація громадських організацій етнічних меншин потребує врахування багатьох ознак і критеріїв. Можна сказати, що загалом інституціональна структура етнічності є амбівалентною щодо інституціональної структури громадянського суспільства, хоча може цілком логічно в неї вписуватись. Різні форми етнічних організацій віддзеркалюють різний статус етносів та різні соціально-етнічні інтереси. Зрештою, етнічні організації є тими групами інтересів, які потенційно дуже легко здатні політизуватись і тому їх інкорпорація в єдине поліетнічне громадянське суспільство є одним з головних завдань державної етнополітики.
Література:
1. Боренько Я. Плюралізм як основна риса американської системи груп інтересу // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. - 2002. - Вип. 4.
2. Гражданское общество: в поисках определения. Беседа с Борисом Хлебниковым и Владимиром Якимцом // http://magazines.russ.ru/nz/2003/2/grazh.htm
3. Группы интересов // Полит. исследования. - 1992. - № 5 - 6.
4. Євтух В. Б. Етнополітика в Україні: правничий та культурологічний аспекти. - К.: Фенікс, 1997.
5. Картунов О. Політизація етнічності: характер, умови, результати // Наукові записки: Збірник. - Випуск 6. - К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень, 1999. - С. 12 - 20.
6. Лісничук О. Групи інтересів в етнополітичному процесі: спроба інтерпретації // Наукові записки: Збірник. - Випуск 6. - К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень, 1999. - С. 41 - 51.
7. Марченко Г. И. Этнос как объект и субъект политики: социальные основы национальной политики // Вестник МГУ. Сер. 12. Политические науки. - 1997. - №5.
8. Новічков Г. В. Громадські об'єднання і рухи // Політологія: Підручник / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. - 2-ге вид., перероб і доп. - К.: Видавничий центр "Академія", 2001. - С. 286 - 295.
9. Тураев В. А. Этнополитология: Учеб. пособие. - М.: Логос, 2004.
10. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве