WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Типологічне позиціювання національних організацій в інституціональній структурі громадянського суспільства - Реферат

Типологічне позиціювання національних організацій в інституціональній структурі громадянського суспільства - Реферат

дуже рано сформувались традиційні єврейські інститути (синагога, кагала), що протягом багатьох століть забезпечують збереження єврейської релігійно-культурної ідентичності.
Зазначимо, що діаспора розглядається в етнополітології як форма адаптації мігрантів до соціального ікультурного середовища суспільства, котре приймає мігрантів. Найважливішим показником такого способу життя є якраз наявність економічних і соціальних інститутів (кооперативів, підприємств, культурно-просвітницьких і релігійних організацій та установ), які обслуговують специфічні потреби етнічної громади і забезпечують її максимальну стійкість щодо зовнішніх впливів [9, с. 38]. Діаспорна форма життя провокує інституалізацію етнічних інтересів незалежно від того, який характер має суспільство, що приймає мігрантів.
Отже, хоча предметом нашого зацікавлення є, в першу чергу, громадські організації національних меншин, які вписуються в структуру сучасного громадянського суспільства, не зважати на традиційні форми етнічної самоорганізації, звичайно, не можна. Тим більше, що ці форми так чи інакше відбиваються на характеристичних особливостях громадянських організацій етнічного спрямування. Все це необхідно враховувати, коли намагаємося вписати ці останні в якусь схематичну сітку типології громадських організацій. Адже просто виокремити організації національного спрямування поруч, скажімо, з організаціями демографічного, професійного, наукового чи спортивного характеру виявляється недостатнім, - зрештою, самі демографічні, професійні, наукові, спортивні організації (так само, до речі, як і політичні партії) можуть мати етнічне забарвлення, а організації національних меншин, у свою чергу, можуть виразно розрізнятися за своєю переважаючою політичною орієнтацією.
Отже, класифікація етнічних організацій повинна будуватись у двох площинах: по-перше, крізь призму загальної класифікації організацій громадянського суспільства, і, зокрема, громадських організацій; по-друге - як класифікація власне етнічних інституцій з точки зору характеру їх відповідності традиційному чи громадянському суспільству, рівню політизованості, етатизації чи релігійності, організаційних форм та переважаючих інтересів.
Громадські організації - це формалізовані самодіяльні (неурядові) неприбуткові об'єднання громадян, спрямовані на реалізацію різноманітних колективних інтересів і захист колективних прав. У такому широкому значенні до розряду громадських організацій потрапляють досить різні за суттю інституції - політичні партії, власне громадські організації, організації за інтересами, благодійні фонди тощо. Вочевидь, ці групи організацій необхідно розглядати окремо, хоча, з іншого боку, не можна не бачити їх спільної сутності як організацій громадянського суспільства.
Зазначимо в цьому зв'язку, що Закон України "Про об'єднання громадян" (1992 р.) вважає таким об'єднанням "добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод" (ст. 1). Під це визначення підводяться як політичні партії, так і громадські організації. Громадською організацією у вузькому сенсі закон вважає "об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів" (ст. 3). Крім цього, існують професійні спілки, релігійні, кооперативні організації; об'єднання громадян, що мають основною метою одержання прибутків, комерційні фонди, органи місцевого та регіонального самоврядування (в тому числі ради й комітети мікрорайонів, будинкові, вуличні, квартальні, сільські, селищні комітети), органи громадської самодіяльності (народні дружини, товариські суди тощо), інші об'єднання громадян. Все це розмаїття загалом підпадає під категорію об'єднань громадян (хоча, в силу їх специфіки, у правовому відношенні їх діяльність регулюється різними законами).
Слід зазначити, що детальна класифікація громадських об'єднань в політологічній науці практично не розроблена - на відміну, скажімо, від класифікації політичних партій (щоправда, і в останньому питанні існує значна розбіжність думок). Пояснити це можна, з одного боку, величезною розмаїтістю цих інститутів громадського життя як всередині країн, так, особливо, між різними країнами. Скажімо, існує значна різниця між американською практикою, яка ґрунтується на принципах плюралізму і визначена історично тим, що нові жителі американських штатів були об'єктивно змушені об'єднуватися в асоціації для досягнення як абстрактних політичних, так і щоденних практичних цілей поза будь-яким впливом або контролем держави, і це виробило певні навички самоорганізації для вирішення політичних і суспільних питань; і європейською корпоративістською чи неокорпоративістською практикою, яка визнає більшу роль держави як регулятора соціальних відносин [1]. З іншого боку, причиною може бути їх менша порівняно з політичними партіями задіяність у політичному житті, що, природно, не стимулює увагу до них з боку політологів. Специфічним моментом є також те, що в нашій країні характер і статус цих організацій принципово змінюється останніми роками, але ця зміна (тобто перетворення одержавлених суспільних організацій на організації громадянського суспільства) ще далеко недостатньо усвідомлюється навіть самими практиками цього процесу і не отримала ще достатнього теоретичного обґрунтування. Відзначимо й таке: в існуючих класифікаціях громадських об'єднань організації етнічного характеру згадуються не завжди, а якщо й згадуються, то якось дуже неохоче. Як приклад, можна навести класифікацію, котру подає один з підручників політології, де національно-культурні організації потрапили чомусь до "об'єднань молоді (!), предметом діяльності яких є соціально-економічні та політичні проблеми" [8, с. 290].
Класифікація громадських об'єднань можлива за кількома критеріями. 1) За рівнем політизованості чи місцем у політичній системі (політичні партії, громадсько-політичні організації, громадські організації за інтересами). 2) За рівнем комерціалізації (некомерційні та неприбуткові організації, благодійні фонди, кооперативи). 3) За характером організованості (партії, рухи, організації). 4) За ступенем ієрархії (місцеві, регіональні або загальнодержавні організації; первинні організації чи їх об'єднання, асоціації). 5) За напрямом діяльності, сферою інтересів (професійні, демографічні, творчі, спортивні, культурно-просвітницькі, науково-технічні тощо). 6) За рівнем стабільності (постійно діючі або тимчасові).
Отже, класифікуючи громадські організації, слід передусім визначитися з їх системним рівнем, тобто їх місцем у політичній (економічній, соціальній) системі суспільства.
Loading...

 
 

Цікаве