WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Теоретичні основи політичного лідерства в сучасній політичній науці - Реферат

Теоретичні основи політичного лідерства в сучасній політичній науці - Реферат


Реферат на тему:
Теоретичні основи політичного лідерства в сучасній політичній науці
Політичне лідерство виникло на зорі історії людства. Тому воно вічне, універсальне й неминуче, оскільки в будь-якій, навіть найпримітивнішій людській спільноті, виникає проблема домінування одного з її членів, тобто проблема лідерства. Отже, робимо висновок: лідерство - явище загальноісторичне. Серед різних видів лідерства особливе місце належить лідерству політичному, бо воно є найбільш помітним і значимим як в будь-якій суспільно-політичній структурі, так і в загальнонаціональному масштабі.
Історичний досвід світової й вітчизняної політичної цивілізації свідчить, що лідери країни, керівники громадських рухів і впливових політичних партій та блоків визнаються суб'єктами політичного процесу і тому викликають значний інтерес у соціально-політичному житті. Помічено, що зі зниженням інтересу народу до політичних партій та інших структур зростає увага до особистостей. Це властиво й пострадянському періоду розвитку сучасного суспільства. У всіх незалежних державах, які сформувалися на просторах колишнього СРСР, радикальні політичні й соціально-економічні зміни більшість громадян пов'язують не з програмами якихось суспільно-політичних структур, а з діяльністю конкретних лідерів та їх найближчого оточення. Винятком є хіба що республіки Балтії, у яких вирішальну перетворювальну роль відіграв зовнішньополітичний фактор.
В Україні перехідний період, пов'язаний з капіталізацією всіх сфер громадського життя, навряд чи можна асоціювати з повною певністю як ліберальний, консервативний, соціал-демократичний тощо. Тут можна бачити елементи всіх політичних, соціально-економічних та ідеологічних доктрин, які утверджуються на тлі кризової чи напівкризової ситуації в країні. І для масового українця сприйняття змін, що відбулися чи відбуваються, визначається періодами правління президентів Л. Кравчука, Л. Кучми та В. Ющенка.
Сучасні соціально-політичні, економічні й духовні процеси висувають нові й дуже складні проблеми, котрі необхідно своєчасно прогнозувати й вирішувати. Це обумовлюється більшою публічністю внутрішньої і зовнішньої політики, ускладненням політичних відносин, формуванням нової політичної свідомості. Сучасні засоби масової інформації й комунікації надають загальнонаціональним лідерам унікальні можливості не тільки проголошувати й обгрунтовувати свої програми, але й досить ефективно маніпулювати суспільною свідомістю.
Інтерес до особистостей політичних лідерів особливо зростає в суспільствах в нестабільні періоди їх соціального розвитку, оскільки саме тоді виринає на поверхню багато осіб, котрі прагнуть утвердитися й самореалізуватися в політиці. А якщо врахувати, що сучасна епоха - це безперервна вервечка різних криз, то кількість претендентів на політичне лідерство невпинно збільшується. Теоретичні проблеми політичного лідерства допомагають з'ясувати механізми цього феномена, виробити легітимну процедуру просування особистості до влади, визначити можливості управління суспільством або впливовою політичною структурою, встановлити оптимальні варіанти взаємодії лідера зі своїми симпатиками й опонентами, із суспільством у цілому.
Джерела теоретичних проблем політичного лідерства сягають глибокої давнини. Політична думка почала формуватися на зорі людської цивілізації, з появою і розвитком перших держав, формуванням владних відносин і запровадженням різних форм державного панування. Неможливо уявити грунтовність сучасних численних теорій і концепцій політичного лідерства без посилань на висновки Платона і Аристотеля, без морально-етичної естетики управління Конфуція, без правової основи управління, виробленої Цицероном, без історичних портретів лідерів, створених Плутархом, Світонієм, Тацитом, Тітом Лівієм та іншими мислителями давніх епох.
Сучасна теорія політичного лідерства увібрала в себе концепції й просто погляди на управляння і владу Т. Мора, Т. Кампанелли, Н. Макіавеллі, мислителів Реформації, Відродження, Просвітництва. Весь цей колосальний шар світової суспільно-політичної думки став надійним фундаментом для теоретико-методологічної розробки проблем політичного лідерства в наш час.
Комплексна наукова розробка проблем політичного лідерства припадає на ХХ сторіччя. Саме тоді з'явилися цілісні наукові концепції лідерства, почали формуватися й розвиватися напрями й наукові школи політичного елітизму й лідерства в Німеччині, Великій Британії, Італії, Франції, США й інших країнах. На сьогодні світова політична наука має значний арсенал глибоких досліджень, які дозволяють привести в досить струнку систему теоретико-методологічне осмислення феномена політичного лідерства, виявити основні тенденції його розвитку, виробляти необхідні рекомендації для політичної практики, прогнозувати оптимальні моделі лідерської поведінки і дій стосовно конкретної політичної ситуації. Затребуваність наукових розробок у повсякденній політичній практиці важко переоцінити, хоча, на жаль, ще багато політичних діячів ігнорують досягнення політичної науки, що нерідко призводить до серйозних ускладнень у їх політичній біографії або й до політичного фіаско.
Які ж основні наукові складові сучасної теорії політичного лідерства? Змістова частина цієї теорії умовно може бути розмежована на: 1) концептуальне визначення поняття феномена політичного лідерства; 2) систематизацію функцій політичного лідера; 3) виявлення й обгрунтування лідерських рис; 4) типологію політичного лідерства; 5) формування стилю управління й обгрунтування факторів політичної діяльності особистості.
Фундаментальні наукові розробки проблем політичного лідерства припадають на першу половину ХХ століття - період, який багато політологів називають бумом дослідження феномена лідерства. Когорта блискучих учених-політологів, зокрема, М. Вебер, О. Тоффлер, Ж. Блондель, А. Лоутон, Р. Стогділл, Р. Михельс, К. Джибб, Б. Басс, Г. Лассуел, запропонували оригінальні теорії лідерства. Зусиллями теоретиків було визначено й розроблено основні елементи, тобто складові цього феномена: 1) характерні риси особистості лідера; 2) характеристика його послідовників і найближчого політичного оточення; 3) оцінка політичної ситуації, у якій діє лідер; 4) значимість політичних завдань і програмових положень на певний період лідерства.
Поняття лідерства західні політологи трактують по-різному, залежно від особистих поглядів та оцінок політичного процесу. Тому політичне лідерство, згідно із західними концепціями, виступає як: 1) центр групових процесів; 2) прояв особистісних рис; 3) мистецтво досягнення згоди; 4) дія й поведінка; 5) інструмент
Loading...

 
 

Цікаве