WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Сучасна європейська соціал-демократія: досвід і проблеми - Реферат

Сучасна європейська соціал-демократія: досвід і проблеми - Реферат

діяльності кожного громадянина.
Але ж людина має бути готова до умов свободи в різних обставинах життя, буття. Саме життєві умови породжують конкретно виражену свідомість - індивіда, соціальної групи, класу, спільноти.
Філософ і політолог Х. Оренд (1906 - 1975 рр.), розглядаючи поняття свободи, сприймала його, у першу чергу, як "можливу активність" людини - саме в цьому, на її думку, і полягає джерело свободи. Зокрема, у праці "Про революцію" (1963 р.) Х. Оренд подає саму революцію як процес, пов'язаний з людською діяльністю, з її "активністю", що, у свою чергу, має обумовити вільне волевиявлення народу [4, с. 26].
Справедливість, яка є ідеаломсоціал-демократії, категорія не тільки морально-правова, але соціальна й політична. Справедливість означає рівність, зокрема, й стосовно засобів виробництва, у реальних політичних і юридичних правах. Справедливість - це рівність можливостей, чого в реальному суспільному житті досягти непросто. Соціал-демократія розуміє справедливість як гармонійні відносини між суб'єктами і об'єктами політики, інститутами і громадянами, і, що дуже важливо, між державою і особистістю.
Політична справедливість пов'язується з політичною свободою і демократією. Основою ж політичної справедливості є "рівність всіх членів суспільства перед законом… Формальна рівність і є підгрунтям політичної справедливості в умовах розвиненої західної демократії" [5, с. 486].
Одним із батьків ідеї справедливого суспільного устрою став Дж. Ролз, автор теорії про справедливість на принципах ринкової економіки. 1971 року він опублікував працю "Теорія справедливості", у якій закликав переглянути трактування ліберальних цінностей. У книзі досліджуються проблеми співвідношення рівності і свободи, права і блага. Дж. Ролз розглядає свободу крізь призму справедливості, порівнюючи останню з чесністю. Свободи самі по собі уявляються Дж. Ролзу як щось настільки важливе для людини, що їх порушення мають компенсуватися "більшими соціальними та економічними привілеями" [6, с. 690, 691].
Важливо підкреслити, що автор праці "Теорія справедливості" все ж виокремив тезу про те, що будь-яка свобода не може бути абсолютною, однак, будучи "пристосованими одна до одної, вони (свободи - авт.) всі підлягають єдиній системі". Під системою Дж. Ролз розумів структуру суспільних відносин, що базується на справедливості. Головна ж його ідея формулювалася так: "…розподіл багатства й доходу, влади й відповідальності має поєднуватися як з основними свободами, так і з рівними можливостями" [6, с. 691].
Особливою проблемою, що вже не одне десятиліття дискутується в середовищі соціал-демократії, є проблема насильницьких методів у політиці. Політичне насилля можна розглядати як засіб оволодіння, розподілу, використання і захисту влади, у першу чергу - влади державної [7, с. 574]. Згідно з теорією і практикою сучасної соціал-демократії, протиставлення насильницького і ненасильницького методів у політичній боротьбі визначає стан суспільства; природу його цінностей, що закріпилися на певному цивілізаційному рівні; рівень культури суспільства, об'єднаного сприйнятою абсолютною більшістю населення метою; необхідною правовою базою; відповідний людським вимірам рівень життя [8, с. 355].
В політичних програмах європейських соціал-демократичних партій підкреслюється, що права кожної людини є сукупністю правових норм, що регулюють відносини між громадянами. І завдання полягає в тому, щоби індивід міг забезпечити реальну можливість вибору - тобто мати такі ступені свободи, які можна реалізувати на практиці. Зрозуміло, права особи, в будь-якому випадку, мають відповідати основним інтересам суспільства, а відтак повинні регламентуватися законами.
Взаємозв'язки прав і свобод настільки багатопланові, що й дотепер побутує немало версій вирішення цієї проблеми. Так, ще в першій чверті XX століття У. Хохфельд висунув гіпотезу про чотири типи відносин до права (і до свободи). По-перше, право є свобода; по-друге, право є, "строго кажучи", правом вимоги; по-третє, право є силою, тобто воно може змінювати власні правові відносини (одних осіб щодо інших, при цьому інші можуть зіштовхуватися з фактом зміни свого становища); по-четверте, право забезпечує імунітет (стосовно зміни правового стану). Положення, запропоновані У. Хохфельдом, вносять ясність у міркування про взаємозалежність права і свободи. Ці положення входять до ідеологічного арсеналу європейської соціал-демократії [4, с. 480].
Усе, пов'язане з демократією, її складовими, сутністю, багатоваріантністю, міститься, в тій чи іншій мірі, в програмових документах соціал-демократичних партій сучасної Європи. І хоча в науці й дотепер немає єдиного, хоч трохи узагальненого уявлення про демократію, в будь-якому випадку можна говорити про її властивості, окреслені у працях відомих мислителів: участь (Ж.-Ж. Руссо), представництво (Д. Мілль), поділ влади (Ш. Монтеск'є), змагання (Р. Даль), децентралізація (А. Токвіль), рівність (К. Маркс), воля (Ф. Хайек). Соціал-демократія розглядає демократію як систему відносин між людьми, як принцип організації суспільства.
Французький соціолог і політолог А. Турен у праці "Що означає демократія сьогодні" пише: "Свобода і демократія здавна ототожнювались з руйнацією соціальних бар'єрів та інтеграцією суспільства і нації". І далі: "Наш час є часом великих систем, багатонаціональних корпорацій, рекламно-пропагандистських кампаній і тоталітарних держав. Ось чому демократія опиняється тісно пов'язаною з свободою, зі здатністю протистояти приниженню і бюрократії… Та все більша частина світу все більше схиляється до дефініції демократії, що грунтується на особистісних, а не громадських уявленнях" [6, с. 735].
Поки демократію, на жаль, можна розглядати як ідеал, що є орієнтиром політичного розвитку суспільства. Проте усі політичні системи, що називають себе демократичними (а до таких належить і Україна), прагнуть культивувати в себе, хоч і поступово, здатність вводити елементи власне демократії, розвивати її складові. До цих складових входить, передусім, політична демократія, що виступає гарантом розвитку інших форм демократії. Тут головна мета - створення громадянського суспільства, розвиток якого передбачає обов'язковість правової держави.
Існували й існують різні теорії, у яких предметом дослідження виступають
Loading...

 
 

Цікаве