WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Сучасні теоретичні підходи до вивчення політичної ментальності - Реферат

Сучасні теоретичні підходи до вивчення політичної ментальності - Реферат

на рівні ментальності - це не продукт індивідуального світобачення, а радше емоційний ґрунт, на якому виникають ідеї та символи" [5, с. 93]. Це означає, що окрім соціо-психологічного розуміння ментальності як динамічного виміру менталітету існує і радикально протилежне - як базового компонента народної психології, який не піддається вимірюванню. В цій площині політична ментальність виступає "підводною частиною, самістю суспільства" [5, с. 94]. Її імперативною вимогою щодо оптимального розвитку політичної сфери є досягнення "певної відповідності державотворчих процесів та образу держави особливостям, вдачі, внутрішнім прагненням і потенціальним можливостям українського народу" [5, с. 99].
Бачення української політичної ментальності як ірраціонального явища доповнюється І. Грабовською, яка вважає її "сферою невідрефлектованого і логічно невиявленого" [3, с. 59]. Підставою для такої теоретичної ідентифікації є відокремлення ментальності від ідеологічної свідомості, якій властиві раціонально-проективні засади. Важливим чинником ірраціоналізації ментальності виступає і національний характер як додаткова етнопсихологічна категорія. Як стверджує І. Грабовська, "національний характер - певна абстракція від реалій існування етнонаціональної спільності, узагальнення, поширення соціо-психологічного типу в Україні" [3, с. 64]. Враховуючи варіативність інтерпретацій реального змісту етнічного буття, національний характер має всі підстави вважатися величиною, недосяжною для раціонального вивчення. Окрім того, розгляд "вдачі народу" як певного аналогу поняття ментальності в українській традиції [3, с. 59] не повинен залишати сумнівів у її ірраціональній природі.
Спробою раціональної реконструкції теоретичного змісту поняття "політична ментальність" став і соціологічний підхід. Усталені соціологічні категорії "суспільно-політична свідомість" та "громадська думка" покликані розкрити квантифікований вимір ментальності. Засобом здійснення цього завдання є аналіз емпіричних даних щодо соціально-політичних настанов, що є, як відомо з попередніх джерел, складовою політичної ментальності. Російські політичні соціологи Н. Благовєщенський, О. Михайлова та Г. Сатаров вважають, що "існує зв'язок між суспільно політичною свідомістю і громадською думкою. Цей зв'язок має смисл породження: суспільно-політична свідомість - основа для породження суджень, які ми називаємо громадською думкою і фіксуємо у масових опитуваннях" [2, с. 42]. Встановлення змісту суспільно-політичної свідомості на основі емпіричних досліджень здійснюється завдяки встановленню змісту політичних настановлень, наявних у суспільстві. "Зв'язок між (суспільно політичною свідомістю і громадською думкою - авт.) ...здійснюється через індивідуальні політичні настановлення (диспозиції) громадян… Настановлення, так само, як суспільно-політична свідомість, є теоретичною конструкцією… (У свою чергу - авт.) суспільно-політична свідомість - структура, що організує сукупність настановлень," - вважають російські вчені [2, с. 42].
Отже, існує можливість розглядати політичну свідомість (у розумінні сукупності індивідуальних політико-психологічних настановлень) як рівень організації ментальності, придатний для вивчення засобами теоретичної науки, а не інтуїтивного споглядання.
Останню тезу підтверджує побудова структурної моделі соціальної ментальності, важливим компонентом якої є ментальність політична. Російські дослідники І. Мостова і А. Скорик, застосовуючи концепцію архетипів як істотних складових ментальності, запропонували таку її будову: нерефлексований світ соціальних взаємодій - середній рівень соціокультурних співвідношень - соціумний макросоціальний рівень [8, с. 71 - 73]. На середньому з них містяться політичні архетипи, які характеризують ціннісний світ індивідів і локальних спільнот, тоді як національний архетип є феноменом найвищого рівня структури соціальної ментальності [8, с. 73 - 74].
Висновки
Викладені варіанти тлумачення поняття "політична ментальність" далеко не в повній мірі відображають усю сукупність наукової політологічної рефлексії з цієї проблематики. Проте вони засвідчують наявність інтенсивних дослідницьких зусиль (що підтверджує актуальність проблеми) та перспективних тенденцій, котрі забезпечують одержання нових наукових результатів.
Дискурсивно-семіотичне вивчення політичної ментальності характеризується орієнтацією на аналіз емпіричних фактів політичного мовлення і тексту як відбитків психологічної структури. Політична сфера в цьому випадку розуміється як джерело тематичної організації імпліцитних ментальних феноменів.
У свою чергу, соціо-психологічна парадигма віддає перевагу розкриттю соціально-функціональної ролі політичної ментальності, яка залежить від базової структури - політичного менталітету.
Сучасний етнопсихологічний підхід є поєднанням двох протилежних тенденцій: аналітичної ретроспективної реконструкції та метафізичної ірраціоналізації. Перша виявляється у спробі віднайдення "об'єктивних історичних" чинників формування політичної ментальності, друга - в констатації нерефлексивної природи ментальних явищ. Апробація обох тенденцій на українському матеріалі ставить під питання можливість вирішення завдання побудови політологічної концепції національної ментальності у її політико-інституційному вимірі.
Перспективнішими видаються підходи соціологічного напряму дослідження політичної ментальності. Використовуючи стандартні процедури емпіричного дослідження, він забезпечуєстабільне надходження нових наукових даних, придатних для подальшого узагальнення.
Отже, сучасний рівень досліджень дозволяє стверджувати, що категорія "політична ментальність" цілком відповідає завданням політологічного наукового пошуку в галузі соціо-психологічної детермінованості інституційно-процесуальної сфери політики. Чинником, що обґрунтовує її автономність, є наявність самодостатньої предметної реальності, яка складається з окремого комплексу політико орієнтованих рис національної ментальності, котрі зароджуються та відтворюються на основі стимулів, генерованих політичною сферою.
Література:
1. Бесєдiна Т. П. Специфiка української ментальностi: мовний аспект http://www.iai.gov.ua/_u/iai/dtp/conf/7/articles/sec1/s1a1.html
2. Благовещенский Н. Ю., Михайлов О. В., Сатаров Г. И. Структура общественного политического сознания. // Общественные науки и современнность. - 2005. - №2. - С. 40 - 50.
3. Грабовська І. Проблема засад дослідження української ментальності та національного характеру. // Сучасність. - 1998. - № 5. - С. 58 - 70.
4. Дашковский П. К. К вопросу о соотношении категорий "менталитет" и "ментальность": историко-философский аспект http://irbis.asu.ru/mmc/melnik/6.ru.shtml
5. Дем'яненко В. Ментальні характеристики політичної свідомості українців. // Людина і політика. - 2002. - №1. - С. 93 - 100.
6. Калина Н. Ф. Политическая ментальность: структура или ризома? // Наукові студії із соціальної та політичної психології. - К. 1999. - С. 42 - 49.
7. Калина Н. Ф., Черный Е. В., Шоркин А. Д. Лики ментальности и поле политики - К.: Агропромиздат Украины, 1999. - 332 с.
8. Мостовая И. В., Скорик А. П. Архетипы и ориентиры российской ментальности // Полис. - 1995. - № 4. - С. 70 - 74.
9. Патлах І. М. Міждисциплінарна модель дослідження дискурсів національного менталітету. // Людина і політика. - 2002. - №1. - С. 54 - 63.
10. Поліщук І. О. Ментальність українців: політичний аспект // Людина і політика. - 2002. - №1. - С. 86 - 92.
11. Рубан А. О. Теоретико-методологічні основи формування української ментальності в контексті історико-філософського аналізу //http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_40/Ruban.htm
12. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве