WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Сутність понять „локальна війна” і „воєнний конфлікт” та їх типологія - Реферат

Сутність понять „локальна війна” і „воєнний конфлікт” та їх типологія - Реферат

методологією діалектичного матеріалізму висувається соціально-політична складова війни, що дозволяло з'ясувати, в ім'я чого вона ведеться, продовженням політики яких класів є. У той час класифікація воєн здійснювалася на основі класового підходу, який передбачає оцінку явищ, подій з точки зору інтересів лише окремих соціальних груп суспільства" [6, с. 200].
На основі класового підходу були сформовані наступні підстави для класифікації війн. І. Історичні. Вони поділялися на дві групи: а) за зв'язком з епохою (рабовласницькі, феодальні, капіталістичні, переходу від капіталізму до соціалізму); б) за впливом на хід історії (прогресивні, реакційні). II. Соціально політичні, які містять у собі класифікацію воєн а) за типом суперечностей (між державами протилежних систем, громадянські, колоніальні, між капіталістичними державами); б) за соціально-політичним характером (справедливі, несправедливі). III. Військово-технічні: (оборонні, наступальні, маневрені, позиційні, ядерні, звичайні, комбіновані). IV. Масштабні: (швидкоплинні, затяжні, світові, локальні, коаліційні, двосторонні) [5, с. 26].
Перші дві групи класифікації відбивали погляди більшості науковців радянських часів на соціальний та політичний характер війни.
Погляди західних вчених щодо класифікації війн доповнюють одне одного за різними ознаками.
Проте останнім часом спостерігається певна динаміка щодо уточнення основ класифікації, що безперечно пов'язано з суттєвими змінами у багатьох сферах життєдіяльності суспільства: політиці, економіці, безпеці тощо.
Генерал-полковник В. Баринькін аналізує тенденції розвитку військово-політичної обстановки у світі, оцінює її як кризово-нестабільну і робить висновок, що за відповідних умов будь-який збройний конфлікт може перерости в локальну війну, а остання - у великомасштабну [2, с. 7]. Він запропонував наступну класифікацію локальних війн. Соціально-політичні, які, в свою чергу, поділяються: а) по відношенню до національних інтересів; б) за типом суперечностей; в) за характером політичних цілей. Введена відносно нова підстава класифікації воєн за правовою основою: а) порушують міжнародне право; б) у відповідності до міжнародного права. За масштабами В. Баринькін поділяє локальні війни на такі, які ведуться в окремому районі, на напрямках та в регіоні, а також вводить нову підставу класифікації за силами, що застосовуються: прикордонні війська, внутрішні війська, війська прикриття, мобільні сили, іррегулярні формування, оперативні резерви. Він (на нашу думку, помилково) поділяє війни за соціально-політичними ознаками на ті, що ведуться між індустріально розвинутими країнами; між індустріально розвинутими країнами і країнами середнього і низького рівня розвитку; між країнами середнього та низького рівня розвитку; між країнами, що розвиваються (при підтримці індустріально розвинутих держав); між державами федерації, що розпадається [2, с. 10].
Можна цілком погодитися з думкою В. Мандрагелі, що відбулася підміна соціально-політичної складової класифікації війн суто технократичним підходом, на який суттєвий (якщо не визначальний) вплив мають особливості економічного рівня розвитку і політичного устрою Російської Федерації. На сьогодні розвиток держав вимірюється не тільки і не стільки показниками промисловості, скільки якісними параметрами та чисельністю новітніх (насамперед - інформаційних) технологій, рівнем освіти, фундаментальних і прикладних наукових досліджень тощо [6, с. 203].
Російський вчений А. Клименко запропонував наступну класифікацію можливих воєнних конфліктів (війн). Соціально-політичні, які, поділяються: а) по відношенню до національних інтересів (відповідають або не відповідають їм); б) за типом суперечностей (політичні, економічні, територіальні, національне-етнічні, релігійні); в) за соціально-політичним складом сторін (міждержавні, національно-визвольні, громадянські); г) за характером політичних цілей (загарбницькі цілі, відновлення міжнародного миру, захист суверенітету і територіальної цілісності).
Автор вважає, що правомірною є класифікація війн за правовою підставою: а) порушують міжнародне право, б) у відповідності до міжнародного права. Військово-технічні та масштабні підстави поділу війн були зведені автором до єдиної групи (стратегічної). Вона складається з класифікації: а) за масштабами (воєнні акції, локальні, світові; скороминучі й затяжні; коаліційні та двосторонні); б) за способом ведення воєнних дій (наступальні й оборонні; маневрені та позиційні); в) за засобами, що застосовуються (ядерна, із застосуванням неконвенційних засобів ураження, із застосуванням звичайних засобів ураження); г) за напруженістю (високої, середньої та низької інтенсивності) [5, с. 34].
Аналізуючи соціально-політичну сторону війни, замість класової складової А. Клименко вводить поняття "національні інтереси", яке пов'язується з класовими інтересами або інтересами політичних еліт, однак має більш опосередкований характер порівняно з традиційною оцінкою суто класової спрямованості війн.
Приміром, російський дослідник В. Насіновський локальні війни відносить до конфліктів середньої і низької інтенсивності і пропонує наступну класифікацію.
1. Територіальні конфлікти: а) прикордонного характеру; б) збройного зіткнення в суперечці за оволодіння конкретною територією.
2. Міжетнічні, міжобщинні, міжплеменні, міжконфесійні конфлікти ("війни несхожості": "ми - вони", "війни старшинства").
3. Економічні війни - які перейшли в стадію збройного протистояння і зіткнення, конфлікти в боротьбі за сфери економічного впливу, ринки збуту, шляхи транзиту, в тому числі міждержавні, регіональні, транснаціональні мафіозні "розборки".
4. Громадянські війни - боротьба класів, соціальних і політичних угруповань за владу, за домінування в суспільстві, повстання проти диктатури, певного політичного режиму.
5. Сепаратистські війни - результат "суверенізації" новоутворень, намагань вийти з-під контролю "метрополії" ("неоантиколоніалізм").
6. Ідеологічні війни - (війни вільнодумства: комуністичного - капіталістичного, комуністичного - фашистського, геноцид на расовому, національному, конфесійному грунті).
7. "Несамовиті рухи" - війни з невизначеною мотивацією, серії терористичних і диверсійних актів з метою залякування, війни псевдореволюційних угрупувань за принципом "проти всіх".
8. "Війни національних інтересів" (захист політико-економічних інтересів державами-гегемонами в різних точках земної кулі під виглядом захисту демократичних цінностей і підтримання світового порядку).
9. "Війни (операції) з підтримання миру" - захист демократичними країнами, регіональними союзами або світовою спільнотою політико-економічних інтересів і демократичних цінностей, яківідповідають загальноприйнятим стандартам світового порядку.
10. Війни-казуси - локальні, як правило короткочасні, навмисні або ненавмисні зіткнення військових підрозділів і об'єктів, які належать різним країнам і перебувають в режимі бойового чергування, плавання, польоту, прикордонного дозору тощо [8, с. 13 - 14].
В. Насіновський значно спрощує класифікацію, не розмежовуючи локальних війн за соціально-політичною ознакою, проводить поділ війн не за видовою ознакою, а за
Loading...

 
 

Цікаве