WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Сутність концепції демократичної участі (За Йонезі Масудою) - Реферат

Сутність концепції демократичної участі (За Йонезі Масудою) - Реферат

наголошував і уточнював Й. Масуда, всі її учасники мають надихнутися отим самим духом синергії та взаємодопомоги. "Синергія", - пояснював він, означає, що "при розв'язанні спільної проблеми кожна особистість співробітничає і діє, керуючись власною точкою зору", а "взаємодопомогу" слід розуміти як "готовність добровільно пожертвувати своїми власними інтересами заради спільного добра, нівелювати несприятливі умови та поширити жертовність на інших людей чи групи… Ефективність синергетичної взаємодії є вищою, ніж сума дій окремих людей".
Парламентська демократія, нагадує Й. Масуда, є "системою, за допомогою якої більшість накидає меншості свою волю та політику", що відбувається у відповідності до принципу мажоритарного правління. Вона "базується на дусі індивідуалізму та егоїзму, на егоцентричній та агресивній "поставі", що має бути "радикально замінено" на систему демократії участі, яка є альтруїстичною та об'єднавчою. Водночас він цілком слушно застерігає проти ототожнення духу синергії з примітивним колективізмом, оскільки синергізм, на відміну від примітивного колективізму, базується на повазі до свободи та інтересів кожного індивідуума.
"Третій принцип: Вся інформація, що стосується справи, має бути доступною для народу". Коментуючи цей принцип, Й. Масуда зазначає, що коли якесь питання має бути розв'язане за участю всіх громадян, вся інформація, що стосується цього питання, повинна стати публічною. В сучасному суспільстві, нагадує він, у питаннях, найбільш тісно пов'язаних з життям людей, "більша частина відповідної інформації приховується з міркувань національної безпеки або захисту виробничих секретів". Але в інформаційному суспільстві принцип робити інформацію відкритою для народу є фундаментальною умовою "існування демократії участі". При цьому потрібно, щоб народ був поінформований і мав вільний доступ не лише до якоїсь конкретної, безпосередньої інформації, а й до інформації щодо всіх можливих соціальних, економічних та інших впливів на своє життя. Це дасть можливість кожній особистості краще зрозуміти питання і брати участь у прийнятті рішення, виходячи не лише зі своєї власної позиції, а й з позицій всієї спільноти.
"Четвертий принцип: Всі отримані громадянами здобутки і понесені ними жертви мають бути рівномірно розподілені між ними". Цей принцип є досить зрозумілим і не потребує жодних коментарів.
"П'ятий принцип: Вирішення питання має відбуватися шляхом переконування та узгодження". Рішення щодо розв'язання будь-якої проблеми, уточнює Й. Масуда, повинно прийматися за загальною згодою всіх громадян, яких це стосується. Тому будуть потрібні досить обережні зусилля, щоб підвести опозиційно налаштованих громадян та їх групи до спільної згоди. В сучасній парламентській демократії, нагадує вчений, політичні угоди та компроміси у багатьох випадках виробляються в процесі тривалої і жорсткої боротьби між правлячою та опозиційною партіями, або рішення приймаються взагалі без узгодження, що не суперечить принципу мажоритарного правління. Проте інформаційне суспільство вимагатиме, щоб рішення приймалися шляхом згоди всіх громадян, які беруть участь у його обговоренні та шляхом "переконування цих громадян". А для того, щоб це стало можливим, потрібні вищезазначені умови - дух синергії, взаємодопомога, оприлюднення всієї відповідної інформації та збалансований розподіл здобутків і втрат. Будучи реалістом і футурологом, а не утопістом і фантастом (як дехто й досі вважає), Й. Масуда добре розумів, що в інформаційному суспільстві знайдуться окремі люди або невеликі групи, які можуть не підтримати і не сприйняти якогось рішення. У таких випадках, виходячи з поваги до точки зору меншості, має прийматися рішення, запропоноване самою меншістю. Проте це рішення не повинно бути надто обтяжливим для інших людей чи груп.
"Шостий принцип: Можна сподіватися, що після прийняття рішення всі громадяни братимуть участь у його втіленні в життя". Сутність цього принципу, за тлумаченням Й. Масуди, полягає в тому, що очікується, що всі громадяни будуть співпрацювати у справі втілення в життя рішення, прийнятого за їх безпосередньої участі. Цей обов'язок є результатом або наслідком права брати пряму участь у виробленні політики, але воно несе з собою "очікування добровільного самообмеження і не повинно набувати форми примусу, яке супроводжується покаранням, підкріпленим законом", як це спостерігається в сучасному суспільстві. Участь у прийнятті рішень та спостереження за його втіленням у життя за допомогою добровільного самообмеження є невіддільними, і саме на цьому базуватиметься нова система вироблення політики та новий соціальний порядок в інформаційному суспільстві. Природно, зазначає вчений, що виникне проблема щодо тих громадян, які будуть порушувати цей "соціальний етичний кодекс" (social ethic code). Однак, такі порушники не будуть об'єктом покарання - від них вимагатиметься компенсація або через внесення соціальної контрибуції, або через надання різних послуг спільноті з тим, щоб відшкодувати свою неспроможність сприйняти рішення. Ця система компенсацій встановлюватиметься не шляхом покарання, а шляхом її реформування самими правопорушниками.
Третій і останній підрозділ під назвою "Проблеми щодо демократії участі" присвячується аналізові деяких основних питань і проблем, що можуть виникати у процесі формування та функціонування цього типу демократії. Таких питань і проблем буде, мабуть, дуже багато, але Й. Масуда звернув увагу лише на три з них.
"Перша проблема полягає в тому, як створювати і робити доступною точну і справедливу інформацію". На думку вченого, при прямій демократії, тобто демократії участі, найбільш важливим для прийняття народомналежних політичних рішень є точна і справедлива інформація, яку треба зробити доступною для всіх. Якщо установи, які створюють і постачають інформацію, монополізовані невеликою групою людей із законним правом на власність і служать її інтересам, або якщо фахівці, що працюють для цих установ, будуть продукувати інформацію відповідно до своїх власних специфічних цінностей чи ідеології, громадяни братимуть участь у виробленні політики, спираючись на спотворену (перекручену) чи неточну інформацію. Щоб убезпечитися від цього, участь народу в управлінні тими установами, які є відповідальними за створення і постачання інформації, буде абсолютно необхідною. Тут слід віддати належне коректності постановки питання та ефективності запропонованих шляхів його розв'язання. "Рецепт Й. Масуди", а саме так, на нашу думку, можна назвати запропоновані ним рекомендації, має взяти на озброєння кожен, хто обіцяє чи намагається сформувати інформаційне суспільство з притаманною йому демократією участі.
"Друга проблема - це як народ матиме можливість брати участь у розв'язанні проблем, які стосуються державного суверенітету? Як він зможе брати участь у прийнятті рішень щодо питань, пов'язаних з національною обороною чи навіть війною?" У цих питаннях, за твердженням Й. Масуди, можуть виникати суперечності між військовими і президентом або прем'єр-міністром. Головна проблема таких суперечностей полягає у потребі негайних дій щодо оголошення війни або оборони від ворожої агресії тощо.
Однак, якщо виходити з базової ідеї демократії участі, то це справді є тими важливими проблемами держави, які визначають майбутнє країни і у розв'язанні яких очікується участь усіх громадян. За цілком коректним твердженням Й. Масуди, "єдиним шляхом" вирішення цієї проблеми є "участь громадян у мирні часи" у прийнятті рішень, які запобігатимуть розв'язанню війни. Якщо громадяни беруть участь у прийнятті рішень щодо заходів, спрямованих на запобігання війни, таких, як скорочення

 
 

Цікаве

Загрузка...