WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Сутність концепції демократичної участі (За Йонезі Масудою) - Реферат

Сутність концепції демократичної участі (За Йонезі Масудою) - Реферат

демократії, тобто демократії 1980-х років. "Сучасна політична система, - писав він, - є парламентською демократією, при якій народ обирає представників шляхом голосування. Але народ бере участь лише опосередковано (only indirectly) у прийнятті рішень центральним урядом або місцевими самоврядними одиницями". При цьому політична діяльність залишається в руках народних представників. "Іншими словами, - підсумовував він, - вона (політична система) діє як непряма демократія за допомогою непрямої участі".
Перший підрозділ цього розділу Й. Масуда назвав "Необхідність демократії участі" і присвятив його обґрунтуванню причин доцільності й необхідності переходу до цього типу демократії в майбутньому інформаційному суспільстві. Таких причин, на думку вченого, чотири.
Першою причиною, чому в інформаційному суспільстві політична система парламентської демократії "повинна бути замінена" з парламентської демократії на демократію участі є те, що "зазнає змін манера поведінки пересічних громадян" (тут і далі в тексті підкреслення Й. Масуди - О. М.). Вони будуть навіть ще менше задовольнятися матеріальними речами ніж зараз: "їх головним бажанням буде самореалізація". Справа в тому, міркував Й. Масуда, що в індустріальному суспільстві, орієнтованому на задоволення матеріальних потреб, ліберальна капіталістична система виявилася найбільш ефективною соціальною системою і суттєво поліпшила матеріальне становище населення. І внаслідок такого матеріального забезпечення "вимоги громадян щодо більш широкої участі у політиці зменшилися до мінімуму".
Однак в інформаційному суспільстві, де потреба у самовдосконаленні стане мотивацією дій, процес задоволення людських потреб зміниться і перетвориться на процес створення та використання інформації, вибору дій і досягнення низки цілей. Заключна частина цього процесу стосуватиметься впливу виробничої діяльності на навколишнє середовище, а також проблем соціальної і політичної сфер. Ось чому в інформаційному суспільстві "потреби людей щодо участі у прийнятті рішень та управлінні економічною, соціальною і політичною системами стануть сильнішими".
Другу причину необхідності запровадження демократії участі в інформаційному суспільстві Й. Масуда сформулював дуже стисло. Він звів її до твердження, що в сучасному суспільстві "влада держави і комерційних установ дуже зміцніла", а "політичні рішення, прийняті такими масовими організаціями, не можуть справляти далекосяжних впливів на життя пересічних людей". Прикладом тут можуть служити такі питання, як: розвиток атомної енергетики, забруднення навколишнього середовища, інфляція тощо. І вирішити ці питання, на його думку, можна "лише проведенням національного або місцевого референдуму", у якому можуть брати участь громадяни і приймати відповідне політичне рішення.
Третю причину доцільності і необхідності переходу до демократії участі в інформаційному суспільстві вчений вбачав у тому, що "багато питань, котрі ми маємо вирішувати, є справами, які стосуються всього людства, є справами глобальними, що не знають національних кордонів, і вирішення яких безпосередньо впливає на життя всіх людей". Головними серед цих проблем він вважав "бурхливе зростання населення та нестачу природних ресурсів і енергії". У вирішенні їх важливу роль відіграють ООН та інші міжнародні організації, але значно важливішу роль тут відіграватиме "добровільна співпраця всіх громадян".
Четвертою причиною і водночас умовою можливості й необхідності формування демократії участі Й. Масуда вважав те, "що технічні труднощі, які донедавна унеможливлювали участь великої кількості громадян у виробленні політики (in policy-making), сьогодні вже подолані за допомогою революції у комп'ютерно-комунікативних технологіях". Адже головні перешкоди, які стояли на шляху прямої участі (direct participation) пересічних громадян у виробленні політики на національному рівні, були технічного характеру. Втілення у життя якоїсь пропозиції, приміром, проведення референдуму, вимагало праці великої кількості персоналу, тривалого часу і величезних коштів. Але сьогодні "дивовижний розвиток комп'ютерних і комунікаційних технологій вирішили цю проблему одним махом (at one stroke)". Зокрема, розвиток комунікаційних супутників та домашніх комп'ютерів "дає можливість вирішити проблеми персоналу, часу та коштів". Більше того, громадяни матимуть можливість брати участь у прийнятті політичного рішення з якогось питання не один, а багато разів, що дозволить їм глибше, з різних кутів зору й у довготривалій перспективі зрозуміти природу та приховане значення цього питання. А це дасть можливість приймати розважливі рішення.
Такими, на погляд Й. Масуди, є чотири основні причини, що вимагали і вимагають переходу від представницької демократії, яка панувала і досі панує в сучасному суспільстві, до демократії участі, котра має сформуватися у майбутньому інформаційному суспільстві. Зазначені причини не потребують коментарів. Тому зробимо лише два зауваження. По-перше, сьогодні аргументи японського вченого на користь можливості й необхідності зазначеного переходу вже не здаються такими фантастичними, як чверть століття тому. Хоча і нині є чимало людей, що наголошують не на перевагах демократії участі (за їх термінологією - "партисіпаторної демократії"), не на пошуках шляхів і методів її формування, а на її утопічності.
По-друге, слід віддати належне не лише прозорливості Й. Масуди, а й наполегливості, з якою він розробляв, точніше - модернізував, концепцію демократії участі та намагався втілити її у життя.
По-третє, політологам України бажано уважно проаналізувати достоїнства і недоліки концепції демократії участі, виявити увесь потужний конструктивний потенціал функціонування цього типу демократії в умовах інформаційного суспільства, а політикам (зокрема, новій владі) створити, причому не на словах, а на ділі, "режим найбільшого сприяння" для формування самого інформаційного суспільства і такої потрібної для українського суспільства демократії участі.
Звичайно, щоб запровадити в життя демократію участі та зробити її ефективною, треба добре знати сутність принципів, на яких вона може бути побудована. Саме цьому питанню було присвячено наступний підрозділ роботи Й. Масуди, який він назвав "Шість базових принципів".
"Перший принцип: Всі громадяни повинні брати участь у прийнятті рішень,або, принаймні, їх найбільша кількість". Уточнюючи цей принцип, Й. Масуда наголошував, що всі громадяни, безпосередньо або опосередковано зацікавлені у вирішенні певного питання, "матимуть право участі у цій системі, незалежно від раси, релігії, віку, статі чи посади". Потрібно буде також "пом'якшити обмеження" щодо віку, зокрема, суттєво його знизити з тим, щоб розширити участь молодих людей у прийнятті рішень. Адже не може бути демократичного розв'язання багатьох питань без участі молодого покоління, таких, як, наприклад, тютюнокуріння, освіта, секс тощо.
Тут, на нашу думку, варто звернути увагу на дві важливі обставини. По-перше, участь всіх громадян у прийнятті політичних та інших рішень є не примусовою (це демократія участі виключає взагалі), а бажаною і конче потрібною як в інтересах окремої людини, так і всієї громади. По-друге, прагнення залучити до процесу і надати можливість людям брати участь у прийнятті важливих рішень та їх втіленні у життя у якнаймолодшому віці. Це надзвичайно актуальна і конструктивна ідея, тим більше, що молоді сьогодні загрожують не лише старі, а й нові напасті, зокрема наркоманія, СНІД тощо.
"Другий принцип: Дух синергії (the spirit of synergy) та взаємодопомоги має пронизати всю систему". Для того, щоб демократія участі запрацювала найефективніше,
Loading...

 
 

Цікаве