WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Суспільно-політичні погляди Станіслава Оріховського - Реферат

Суспільно-політичні погляди Станіслава Оріховського - Реферат

про сенат як про керівний орган, без якого держава теж не може існувати. Він закликає короля: "Найбільше потурбуйся про підбір сенату, - щоб з обраного тобою сенату всі люди зрозуміли, що ти справжній король, а не тиран" [18, с. 35]. Мислитель виступає проти внутрішніх протистоянь у сенаті, адже "ніщо так швидко не руйнує державу, як чвари в сенаті" [19, с. 36]. Звертається С. Оріховський і безпосередньо до сенаторів: "Приборкайте ради богів безсмертних душі, панове сенатори, і тримайте їх у покорі. Хай громадське нещастя переважає вашу особисту ненависть. Принесіть її у жертву нам, принесіть у жертву спільному гаразду, принесіть у жертву самим собі, дружинам і дітям своїм. ...Відкиньте приватні суперечки. Хай республіка стане поприщем і причиною вашої слави" [20, с. 222].
Король має дбати про благо підданих. С. Оріховський говорить про взаємні обов'язки короля і підданих: "Я хотів би бачити тебе королем, який зуміє, як треба, правити, які звичаї наслідувати і яким чином стримувати себе, щоб між нами обома було порозуміння - з одного боку покірність, з другого - правління. Ти мені наказуй суворо, а я, в свою чергу, підкорятимусь тобі без образи. Дбай і про те, щоб я поважав тебе" [21, с. 40 - 41]. Саме на дотриманні цих взаємних обов'язків тримається лад і спокій у державі. С. Оріховський бачить короля рівним зі своїми підлеглими. І саме така рівність відповідає ренесансному баченню людей рівними у своїх правах: "Король є братом, а не паном для своїх підлеглих" [22, с. 379].
У структурі справедливого суспільства С. Оріховський виокремлює дві постаті, кожна з яких є визначальною для держави, - король і священик. Баланс цих двох гілок - державного організму і церкви - забезпечує справедливі відносини в суспільстві. Саме "для справедливості дав Бог людям священиків і королів" [23, с. 389]. Крім того, справа священика є вічною, а король є тимчасовим правителем.
В епоху Відродження найдосконалішими формами державного правління вважалися монархія і республіка. Монархію тоді розуміли як владу одного справедливого правителя. Він веде громадян шляхом закону і добра, а його особисті якості - приклад для всіх інших громадян. Суспільно-політичні мислителі доби Відродження підтримували монархічну владу, яка не має ознак тиранії. Республіка для гуманістів - ідеальний лад, вираз народного суверенітету. Перевагу вони віддавали сильній владі світського державця, спроможного дати лад у суспільстві завдяки своїм особистим якостям (Т. Гобс, Н. Макіавеллі, Ж. Боден). Крім того, у добу Відродження побутувала ідея так званого "змішаного правління".
С. Оріховський розрізняв чотири форми державного правління. Монархія - устрій, де править одна людина; олігархія - влада групи могутніх громадян; демократія - правлять усі. А політія - приклад ідеального державного організму. Це фактично форма змішаного правління. Саме політія найбільш приваблювала С. Оріховського. Трактат "Квінкункс, або Взірець устрою польської держави" присвячений політії, роздумам про її структуру. Вчений, розвиваючи власну концепцію політії, спирається на досвід різних мислителів - від античних до сучасних йому. Він будує свою теорію державного правління відповідно до устрою тогочасної Польщі. С. Оріховський є одним з "найкращих ідеологів просвіченої монархії у Європі" [24, с. 302]. На його думку, сильна, освічена, гуманна монархія має бути обмежена законами, впливом радників, моральними принципами і милосердям правителя. Освіта і виховання для правителя дуже важливі. Належна освіта і виховання правителя - запорука існування і розвитку цивілізованої держави. Правитель має бути лагідним, справедливим, розважливим, доброзичливим.
С. Оріховський категорично не сприймає будь-якої тиранії, найменших її форм у державному правлінні. Елементи тиранії мислитель вбачає у такій формі державного правління, як князівство, тому виступає проти неї. С. Оріховський звертається до прикладів із сучасного йому життя, порівнюючи державні лади у різних країнах: "Між Москвою, Волохами, Литвою і Польською державою така відмінність, як між неволею і свободою. А якщо Литва… з тої природної неволі хоче вийти, нехай унії з Польською державою пильно домагається" [25, с. 358].
Теорія природного права - важливий та унікальний здобуток суспільно-політичної думки доби Відродження. У ній найбільшою мірою відображено спроби застосувати тогочасні природничі уявлення до осмислення проблем суспільно-політичного характеру. Теорія природного права осмислювалася й С. Оріховським. Вчені вважають, що у мислителя був спеціальний трактат, присвячений цій проблемі, - "Про природне право", який, на жаль, не зберігся. Окремі думки з цього питання знаходимо у промовах "Про турецьку загрозу", в "Напученні польському королеві", "Квінкунксі" тощо. Серед принципів природного права С. Оріховський називає такі: право власності, рівних можливостей, дотримання договорів; право на життя, мир, злагоду в суспільстві; на справедливість, шлюб. На його думку, право власності - це утримання від зазіхань на чужу власність. Жити у згоді з законом природи означає дбати про право на життя, мир, злагоду, спокій у державі. Поняття вроджених для кожного індивіда свобод - одна з визначальних у концепції природного права. Людина в неварварській державі має право на свободу совісті, слова, право керуватись власним розумом. Усі справи мають вирішуватися на підставі закону справедливості. Нехтування якогось із цих прав - свідчення дикості, варварства, деспотизму. Це суперечить природному праву. За С. Оріховським, Польща - неварварська держава, а Московія і Туреччина загрожують поневоленням народам Європи, тому вони є варварськими.
З ідеї природного права С. Оріховський виводить поняття громадянської свободи, доцільності і розумності. Він порушує і вирішує проблему співвідношення справедливості та права. Для С. Оріховського право - одне для всіх: і бідних, і багатих, і правителів, і звичайних людей. Природне право вище за людські закони, які можна і треба змінювати. Важливе місце в концепції природного права мислителя посідає проблема целібату. Він категорично виступає проти заборони католицьким священикам одружуватися. Цій проблемі присвячено трактат "Про целібат" і "Відступництво Риму". С. Оріховський дискутує з папою римським, доводячи шкідливість целібату.
Ідея спільного блага була розвинена ще античними мислителями Платоном, Арістотелем, Ціцероном, стоїками. Європейська християнська цивілізація доби Середньовіччя будувалася на засадах, згідно з якими держава має вести спільноти людей до спільного блага. Про це твердили святі отці церкви Августин, Тома Аквінський. Мета держави - піклуватися про спільне благо громадян, творити їм добро. У концепції мислителів Відродження бачимо ідеал новоїлюдини, котра сама творить і себе, і державу, трудиться задля її блага. Інтереси такої людини збігаються із суспільним благом.
Погляди С. Оріховського щодо служіння спільному благу викладено у "Напученні". На його думку, король має турбуватися про благо народу, бо це - найвищий закон держави. Король призначений для держави, а не держава для нього. Діяльність людини має спрямоватися на
Loading...

 
 

Цікаве