WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Суспільно-політичні погляди Станіслава Оріховського - Реферат

Суспільно-політичні погляди Станіслава Оріховського - Реферат

права і одностайним пожитком з'єднана, цілою в Польщі була. Але оскільки вважав, що справедливість у Речі Посполитій є ніби душею в тілі… (держави, позбавлені справедливості, є ні чим іншим, як справжньою злочинністю), то і дбав про справедливість у Польщі як про власну душу" [7, с. 279].
З образу ідеального правителя С. Оріховський виводить ідеал людської доброчесності, а це - цнотливість. Для мислителя характерний яскраво виражений оптимістичний погляд на людське життя, в котрому слід досягати гармонії і щастя. А щастя, за С. Оріховським, - можливість для повного вияву особистості, її максимальної реалізації. Серед особистих якостей людини С. Оріховський особливо виокремлює розум, що дається людині Богом. Саме розум творить підстави для вчинення доблесних вчинків, він є також інструментом духовного спасіння, засобом пізнання навколишнього світу, Божественного єства. Про користь розуму в суспільному житті С. Оріховський пише в "Напученні" та в промові на "Похорон Сигізмунда". У нього розум часто ототожнюється з мудрістю. В цих же творах виявляються й історіософські погляди мислителя, котрий "сприяв формуванню нової історіографії з виразним національним змістом" [8, с. 189]. С. Оріховський надає історії соціального й політичного значення, оскільки вона допомагає з'ясувати суть і причини сучасних явищ суспільно-політичного життя, вимальовує перспективу. Мислитель наголошує на необхідності об'єктивного опису історичних подій. Певний відступ від правдивості можливий у напученнях і надгробних промовах.
С. Оріховському притаманний критичний метод при осмисленні джерел. Текст для нього - логічна та історична цілісність. За С. Оріховським, історичний процес - прогрес духовних і політичних форм суспільного життя: моралі, правових і державних інститутів, знання тощо.
Наступна проблема, котра є однією з визначальних у суспільно-політичних поглядах С. Оріховського, - роздуми про державу, проблеми політики та етики. Це було близьким і зрозумілим йому, адже сам був суспільно-політичним діячем. Загалом же створений вітчизняними гуманістами "комплекс державно-правових ідей становить їх найвагоміший внесок у розвиток тогочасної української думки. Найбільшу увагу вони приділяли проблемам походження та сутності держави, війни і миру, а також осмисленню форм державного правління" [9, с. 236].
Ідея антропоцентризму в С. Оріховського логічно вливається в його концепцію держави. Для нього людина - важливий чинник творення державного організму. А серед внутрішніх чинників походження держави він вбачає розум і мову.
Наприкінці ХVІ століття починає формуватися українське козацтво. То ж гуманісти висловлюють думку, що українська держава виникла не лише з волі Бога, а й завдяки старанням давніх русичів-українців. Відповідно і в С. Оріховського бачимо дві підстави для виникнення держави - залежна від умов життя воля індивіда і вроджений інстинкт до суспільного життя. Українські гуманісти межі ХVІ - ХVІІ століть усвідомлюють необхідність творення національної держави, "яка б політичними, дипломатичними, культурними, врешті військовими засобами захищала життя і свободу українського народу" [10, с. 102]. Саме в добу Відродження народжується ідея національної держави, чітко обмеженої територіально.
В концепції держави С. Оріховського спостерігаються запозичення з античних політичних теорій. Деякі дослідники називають його "платоніком", інші - "арістотеліком". Але, на нашу думку, український мислитель брав з античних концепцій лиш те, що відповідало його власним уявленням про державу, було близьким його світоглядові, а також те, що відповідало вимогам і потребам конкретної історичної доби - Відродження. С. Оріховський запозичив ряд положень з концепції держави Ціцерона, що є компромісним варіантом між концепціями Арістотеля і Платона. Він уявляв державний організм таким чином: "Держава є об'єднанням багатьох домів, поселень, міст, повітів, земель, вільних людей, які одному, родом найславнішому, волею найяснішому, справедливістю найпохвальнішому і мужністю найславнішому зверхникові, обраному вільним голосом вільних людей, для спільного добра добровільно піддані" [11, с. 240]; "держава є зібранням громадян, об'єднаних спільним правом і спільною користю" [12, с. 240]. Згадаймо Ціцерона, в концепції якого держава є "зібранням народу, поєднаного правом і спільним благом" [13, с. 240]. С. Оріховський знав і критично використовував ідеї інших мислителів, зокрема Арістотеля, Платона, Ціцерона, Томи Аквінського, Августина, Еразма Ротердамського. Але він бере у них тільки те, що відповідає його поглядам, а також адаптує запозичені ідеї до національної специфіки, настроїв доби Відродження.
Власну концепцію державного правління С. Оріховський виклав у трактаті "Політія". Виникнення польської політії, на його думку, - вершина на шляху політичного розвитку суспільства. Мета держави - гарантувати права і свободи кожній людині. Він описує систему взаємних обов'язків громадянина перед державою і держави перед громадянином. С. Оріховський послідовно обстоював принцип публічно-правової держави. В ідеальному суспільстві всі коряться праву, а право не може коритися нікому - ні королю, ні сейму, ні шляхті, ні народу. Право - це визначальна ознака ідеальної держави. Його велика сила дає силу державі. Воно гарантує розвиток держави.
Фактично український мислитель обстоює ідею суспільно-договірного походження держави. Звідси і його міркування про демократію, природне право, свободу, незалежність світської влади від церкви (останні змінювалися). С. Оріховський - один з перших у Європі ідеологів освіченої монархії. Він не раз наголошував, що хотів би бачити на троні короля як "філософа", себто король має бути мудрим. У "Напученні", звертаючись до Сигізмунда, мислитель пише: "Ти правитель, а я - підлеглий, а тому й мудріший за мене. Якщо ти мудрий, тоді і я вільний, багатий, щасливий. Ну, а якщо не мудрий? Тоді я раб, бурлака, вигнанець. Отже, я нещасний від твого прогріху" [14, с. 26]. Фактично від мудрості короля, того, наскільки він є філософом, мислитель виводить можливість щастя кожного громадянина. У розділі "Про короля" він зазначає: "Не будь-яка людина здатна бути при владі. А лише така, що за природою своєю прагне до правди і справедливості. Але й цього не достатньо. Треба, щоб прагнула вона до науки, яка саму людину зробить і правдивою, і справедливою" [15, с. 27].
У проблемі стосунків "король - закон" С. Оріховський визначає, що закон є вищим за короля. Закон - це найвища категорія у державі, котрій коряться всі. А ставлення короля до закону визначає у розділі "Що в державі більше: закон чи король" так: "Держава набагато шляхетніша і достойніша за короля. Закон же, якщо він є душею і розумом держави, значно кращий за непевну державу і вищий за короля. Отже, закон дорівнює королеві і навіть кращий і набагато вищий за короля" [16, с.33]. Крім того, закон "є правителем вільної держави, але мовчазним, сліпим і глухим. Згідно з ним обирається одна людина, яку ми називаємо королем. Він - вуста, очі й вуха закону" [17, с. 33]. Важливого значення у концепції держави С. Оріховський надає роздумам
Loading...

 
 

Цікаве