WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Структурування інтересів економіко-політичних еліт у процесі ринкових перетворень в Україні - Реферат

Структурування інтересів економіко-політичних еліт у процесі ринкових перетворень в Україні - Реферат

президентської виборчої кампанії. Не випадково напередодні виборів (квітень - липень 2004 року) ситуація з великомасштабною приватизацією принципово змінилася: найдорожчі та найпривабливіші державні об'єкти, що раніш не продавалися, стали швидко приватизуватися за низькими цінами. Тільки за цей короткий період було приватизовано такі потужні підприємства, як Криворізький металургійний комбінат, холдинг "Павлоградвугілля", Криворізький залізорудний і Докучаївський флюсо-доломітний комбінати, холдинг "Укррудпром". З цих об'єктів тільки холдинг "Укррудпром" був поділений між різними власниками. Тоді ж компанія SCM (Р. Ахметов) спільно з Індустріальним союзом Донбасу за лічені дні придбала власність на суму майже 4 мільярди гривень - більше, ніж всі інші фінансово-промислові групи, разом узяті. Цілком очевидно, чиї інтереси стоять за такою швидкою і масштабною приватизацією потужних підприємств [8; 15].
Після провалу політичної реформи під загрозою можливої кардинальної зміни влади відбулося об'єднання тих мереж еліт, що за останні роки, по суті, зрослися з владою і яким, у зв'язку з цим, "є що втрачати" - "донецької", "київської" і, значною мірою, "дніпропетровської" навколо В. Януковича як кандидата у Президенти України. Опонентом стала багатоядерна мережа переважно центрально- і західноукраїнського походження на чолі з кандидатом у Президенти В. Ющенком. Цей процес ознаменував поляризацію політико-економічних макроінтересів у суспільстві та елітних мереж, що стоять за ними. На відміну від першої, "об'єднаної" мережі економіко-політичних еліт, фінансово-промислові групи, що входять до другої, "багатоядерної" мережі, не такі потужні. Вони діють в обмеженому колі галузей економіки й більше зв'язані з національною, у певній мірі - із західною економікою та в набагато меншій мірі - з російською. Саме тому виникають побоювання можливої реприватизації власності у випадку перемоги "багатоядерної" мережі за результатами президентських виборів 2004 року, що може бути здійснено двома основними шляхами: а) продовженням політики "захоплення держави" задля встановлення контролю над частиною державної власності, що ще лишилася; б) створенням умов (особливо завдяки активному залученню іноземних інвестицій, ймовірному зниженню корупції), за яких вплив нинішніх економічних еліт з "об'єднаної" економіко-політичної мережі буде поступово скорочуватися, що, можливо, стане стимулом процесу відокремлення економіки від політики в українському посткомуністичному суспільстві.
Геополітичні орієнтації "багатоядерної" економіко-політичної мережі виразно спрямовані вбік Євросоюзу, а також США. Водночас економічні і політичні реалії змушують її представників рахуватися з Росією, що, зокрема, засвідчила активність керівника штабу виборчої кампанії В. Ющенка з серпня 2004 року, пов'язана з консультаціями в Москві й ініціюванням спільних з Росією економічних проектів.
Інтереси представників "об'єднаної" мережі безперечно орієнтовані на розвиток економічних відносин з Росією, їх бізнес істотно пов'язаний з російським бізнесом і ринком, що яскраво засвідчила висока активність, особливо з весни 2004 року, ініціатив щодо розвитку Єдиного економічного простору з Росією, Казахстаном і Бєларуссю.
Водночас висновок про домінації геополітичних орієнтацій представників цієї мережі на Росію аж ніяк не однозначні. Аргументом на користь цієї тези є показники сальдо зовнішньої торгівлі товарами і послугами та рейтинг провідних інвесторів за останні роки. Державна статистика свідчить, що з 1997 року відбулася інверсія зовнішньої торгівлі України: якщо до цього домінував експорт українських товарів у Росію, то після 1997 року почав помітно переважати експорт у Європу. Частка країн Старого Світу в загальному товарообігу України складала на кінець 2002 року 35,1 % проти 28,1 % частки Росії, тобто була більшою приблизно в 1,25 раза. До 1996 року включно все було навпаки: на Європу припадало 25,4 % від загального товарообігу України, на Росію - 41,2 %. В останні роки лишається постійним рейтинг провідних інвесторів в Україну: наприкінці 2003 року на США припадало 15 % від загального обсягу іноземних інвестицій, на країни Євросоюзу - понад 30 %, на Росію - 8 % загального обсягу [11; 12]. Ці дані свідчать не просто про зростання реальної зацікавленості домінуючих українських економічних і політичних еліт у взаємодії з європейськими структурами, але й про те, що економічні ринкові інтереси стали принциповими факторами, які визначають коридори і спрямованість геополітичних орієнтацій серед українських еліт.
Судячи з усього, президентські вибори 2004 року і парламентські 2006 року стануть переломними віхами в протистоянні поляризованих елітних мереж в Україні, а результати виборів означатимуть утвердження однієї з них як домінантної політико-економічної сили. Водночас є підстави вважати, що, незважаючи на політичну поляризованість, серед еліт нагромаджено "критичну масу" європейського вибору і, незалежно від перемоги будь-якої елітної мережі, такий геополітичний вибір переважить.
Література:
1. Eyal G., Szelenyi I., Townsley E. Making Capitalism without Capitalists. - London,N.Y, 1998.
2. Frye T. The Perils of polarization. Economic Perfomance in the Postcommunist World // World Politics, № 54, 2002.
3. Hellman J. S., Geraint J., Kaufman D., Schankerman M. Measuring Governance, Corruption and State Capture. How Firms and Bureaucratics Shape the Business Environment in Transition Economics // World Bank Policy Research. Paper 2312, 2000.
4. Higley J., Lengel G. Introduction: Elite Configuration after State Socialism // Higley J., Lengel G. (Eds.) Elites after State Socialism. Theories and Analysis. Rowman, 2000.
5. Higley J., Pakulski J., Wesolowski W. Postcommunist Elites and Democracy in Eastern Europe. - MACMILLAN Press LTD, 1998.
6. Kopylov V. Elite research in Ukraine // Best H., Becker U. (Eds.) Elites in Transition. Elite Research in Central and Eastern Europe, 1997.
7. Stark, D., Bruszt L. Postsocialist Pathways: Transforming Politics and Property in East Central Europe. - New York and London, 1998.
8. Зущик Ю. Спортсмены против пчел // Корреспондент, № 21 (110), 2004.
9. Куценко О. Д. Самоопределение правящей элиты как фактор социального риска в игровом поле украинской политики // На пути политической трансформации. Вып. 8., Часть II. - М., 1997.
10. Маркс К. Капитал // Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т. 23.
11. Послання Президента України парламенту України // http://www.president.gov.ua/officdocuments/officmessages/243782148_mode_print.html
12. Статистический ежегодник Украины. - Киев, 2004.
13. Суименко Ю., Ефременко Т. Homo economicusсовременной Украины. Бихевиористский аспект. - Киев, 2004.
14. Хто є хто в Україні. - Київ, 2001.
15. Черников A. Великая реприватизация // Корреспондент, № 21 (110), 2004.
16. Шульга Н., Потехин А., Бойко Н. и др. Правящая элита современной Украины. Аналитический доклад № 10. - Киев, 1998.
17. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве