WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Стратегічне управління політичними партіями - Реферат

Стратегічне управління політичними партіями - Реферат

тривіальними. Вони мають свої особливості, пов'язані з тим, що партія діє в суспільстві, в якому люди змінюють свої погляди та настановлення часто й іноді непередбачувано. Буває важко оцінити результати партійної діяльності, відшукати їх адекватне агреговане уявлення, зв'язати із завданнями, що мають вирішуватися партією. До того ж, отримані результати завжди можуть дати додатковий ефект, не передбачений заздалегідь, ефект, на який ніхто не розраховував.
Що стосується політичних партій, то стратегічне управління грунтується на попередньому визначенні їх стратегії, формулюванні стратегічних цілей і побудови стратегічного плану їх досягнення. Партія націлюється на майбутнє, цьому підпорядковується її сьогоднішня діяльність, формування і нагромадження ресурсів, збільшення її потенціалу.
Управляти партією можна і в нестратегічний спосіб. Нестратегічне управління проявляється в тому, що організація будує свою діяльність, виходячи з поточних можливостей і наявного оточення, припускаючи, що ці умови суттєво не змінюватимуться в майбутньому, тобто здійснюючи екстраполяцію сьогодення на майбутній стан.
При нестратегічному управлінні вироблення планів розпочинається з аналізу внутрішніх можливостей і ресурсів організації. Враховуючи тренди змін умов існування системи та наявні у неї ресурси, роблять спробу так організувати управління, щоб досягти прогнозованих цілей. Проте динамічна зміна зовнішнього середовища, яка не відповідає прогнозам, зводить нанівець всі спроби орієнтуватися в цьому середовищі, використовуючи дані, котрі вже не відповідають дійсності.
В умовах звичайної організації успішне нестратегічне управління доцільне для відносно нетривалих відтинків часу або у специфічних умовах зовнішнього середовища, що змінюється повільно. Для політичних партій таке управління принципово не придатне в умовах, коли середовище не є стабільним. Щоб врахувати зміни, потрібно розробити методи і способи дій, котрі не лише передбачали б можливість змін, але й дозволяли б прогнозувати розвиток подій.
Найкраще проблеми стратегічного управління політичними партіями вирішуються в рамках інвестиційного партійно-політичного проекту (далі - ІППП). Не вдаючись до детального обгрунтування цього поняття, зафіксуємо, що ІППП - це комплекс заходів, до яких вдається політичний інвестор для реалізації плану нарощування капіталу (реального та/або символічного) певної політичної партії. Як план стратегічних дій інвестора в обраному напрямку, ІППП істотно впливає на якість (ефективність) інвестування і саме тому забезпечує перевагу партійно-політичним суб'єктам в конкурентній боротьбі за голоси виборців (споживачів товару - партійного бренду).
Змістовим ядром ІППП є його стратегічний дизайн, покликаний найефективніше акумулювати і спрямовувати залучені інвестиційні ресурси на формування стійкого бренду партійно-політичного суб'єкта (партії, блоку партій). Стратегічний дизайн ІППП містить, принаймні, дві пропозиції:
· гармонійну систему цінностей і поведінки, особистості та меседжі - все те, що люди бачать, чують, відчувають й очікують у зв'язку з цією партією;
· чітку і зрозумілу для виборців соціальну роль: що конкретно партія для них готова зробити і робить зараз. Наприклад, захищає їхні інтереси і права в ході обговорення законодавчих ініціатив у парламенті, розробляє і публічно захищає свій план перетворень, особливо у сферах, котрі стосуються повсякденного життя населення - тобто є променем у морі морального хаосу та уламків звичних цінностей.
Як правило, стратегічний дизайн ІППП будується з урахуванням зворотного зв'язку - активності населення, яка, однак, не є реакцією на партійні меседжі (від англ. message - повідомлення). Публіка вибіркова й зовсім не має бачити й чути все, що їй пропонують партії. Вона селективно добирає щось із потоку партійних повідомлень і відповідає своїми думками, діями і голосуванням лише у випадках, коли комунікація збігається з її інтересами й потребами.
Отже, стратегічний дизайн ІППП орієнтований на формування і подальше нарощування символічного партійного капіталу (цілісного партійного бренду).
Будь-який ІППП, як правило, орієнтований на тривалу перспективу, тобто охоплює кілька електоральних циклів. Тому доцільно виокремлювати два рівні стратегічного дизайну ІППП: генеральний (описується як змістова частина мегапроекту) та функціональний (описується як змістові частини мультипроектів, кожен з яких розрахований на один електоральний цикл).
Змістовим ядром будь-якого інвестиційного партійно-політичного мегапроекту є генеральний стратегічний дизайн, котрий задає певну систему стратегічних цільових пріоритетів. Тут, по суті, формулюється первинний (спрощений) формат загальної стратегії реалізації ІППП.
Генеральний стратегічний дизайн ІППП складається з концептуальної та детермінованої частин. Концептуальна частина генерального стратегічного дизайну ІППП становить комплекс генеральних цільових настанов, який втілюється у баченні партії (блоку партій). Останнє дозволяє:
· передбачити основні напрямки майбутнього розвитку партії (блоку партій);
· викликати зацікавленість до розробки майбутніх напрямків розвитку партії (блоку партій);
· підпорядкувати різні ідеї щодо майбутнього в єдиний цілісний концепт;
· створити алгоритм для керівництва;
· запропонувати критерії успіху.
Конкретно у концептуальній частині генерального стратегічного дизайну вирішуються такі питання:
· визначається мета і завдання проекту;
· розглядаються альтернативні варіанти дій для досягнення намічених результатів з оцінкою негативних і позитивних аспектів кожного варіанта;
· визначаються концептуальні напрямки реалізації проекту, зокрема - опис предметної області, укрупненої структури робіт і логіки їх виконання;
· попередньо оцінюється тривалість і вартість проекту, а також потреби в ресурсах.
Ці питання детально конкретизуються у баченні, місії, унікальній політичній пропозиції.
Бачення ІППП конкретизується місією - генеральною метою мегапроекту, чітко визначеною умовою його існування. Місія ІППП деталізує статус проекту, забезпечує орієнтири для певних цілей, які формулюються на функціональному рівні. Місія, як визначає В. Шапіро, - це основне завдання проекту з точки зору його майбутніх станів [19, с. 115].
Зміст місії полягає у визначенні завдання організації (партії як "материнської організації" ІППП) з нарощування символічного капіталу (створення партійного бренду). По суті, місія спрямована на задоволення потребспоживачів бренду, тобто задоволення інтересів певного сегменту виборців. Тим самим місія, так би мовити, окреслює шляхи утворення клієнтів для підтримання функціонування партії в майбутньому.
Формулювання місії має містити такі моменти:
· проголошення цінностей і переконань;
· інтереси (потреби) виборців, які партія прагне задовольнити;
· ринок (конкретні сегменти), на якому партія здійснює своє позиціювання;
· способи виходу на свій ринок;
· ключові технології, котрі будуть використовуватися;
· стратегічні принципи розвитку та/або фінансування.
У добре сформульованій місії має простежуватися певний досить привабливий образ-символ партії, те, що становить ядро партійного бренду. Стратегія партійно-політичної діяльності в проектному середовищі зводиться до формування позитивного образу партії та її кандидатів (лідерів), його
Loading...

 
 

Цікаве