WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Становлення державного етнополітичного менеджменту в Україні - Реферат

Становлення державного етнополітичного менеджменту в Україні - Реферат

Державний комітет України у справах національностей та міграції". 12 березня 2002 року Указом Президента України № 269/2002 було затверджено нове Положення, яким і досі регулюється діяльність відновленої установи.
Численні реорганізації спричинювалися різними обставинами. Очевидно, давалися взнаки динаміка рівня усвідомлення вищими посадовими особами держави, керівниками органів законодавчої й виконавчої влади специфіки етнонаціональних відносин в Україні та необхідності їх регулювання, а також прагнення віднайти оптимальні форми організації і функціонального навантаження всеукраїнської інституції з реалізації державної етнонаціональної політики. Нині це навантаження розподілене між управлінням у справах біженців та міграції (з відділами у справах біженців та міграції), управлінням у справах депортованих (з відділами нормативно-правового регулювання процесу репатріації та координації виконання державних програм), управлінням у справах національностей (з відділами міжнаціональних відносин та роботи з національно-культурними товариствами), управлінням у справах української діаспори та міжнародних зв'язків (з відділами у справах української діаспори та міжнародних зв'язків), а також сектором взаємодії із засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю.
Важливими ланками системи етнополітичного менеджменту української держави є Республіканський комітет у справах національностей та депортованих громадян Автономної Республіки Крим, а також відповідні підрозділи на місцевому рівні - відділи у справах національностей та міграції обласних державних адміністрацій. У Києві відповідний підрозділ інституйований як управління. Поки що залишається відкритим питання про створення профільних підрозділів в окремих містах з поліетнічним складом населення, а також у районах, куди повертаються репатріанти і де частка мігрантів і вимушених переселенців є значною. Нині такий відділ міського рівня функціонує тільки в Севастополі.
Питаннями, що входять до компетенції державного етнополітичного менеджменту, разом з Держкомнацміграції та структурами президентської і обласних та міських державних адміністрацій опікуються також підрозділи Міністерства культури і мистецтв та Міністерства освіти і науки, Державного Комітету у справах релігій. Прикметною подією в питаннях інституційного забезпечення реалізації етнонаціональних прав громадян України і впливу на цей процес їх громадських організацій стали заснування й діяльність в Україні інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмена), чия перша доповідь стосувалася також і проблем статусу нацменшин, задоволення їхніх потреб у різних сферах суспільного життя [12].
Організація владою діалогу й співпраці з етнічними спільнотами є однією з найпомітніших демонстрацій нею своєї етнополітичної суб'єктності. Важливим напрямом становлення й функціонування системи державного етнополітичного менеджменту став пошук державою оптимальних форм взаємодії її інституцій зі структурами громадянського суспільства для виявлення потреб етносів України та віднаходження оптимальних механізмів їх задоволення в інтересах усього соціуму та його окремих груп, а також для запобігання етнічним конфліктам. Серед цих форм - різні дорадчі органи при структурах державної влади.
На початку 1997 року Указом Президента України було утворено Раду з питань мовної політики при Президентові України, у грудні 1997 року - Раду представників національних громадських організацій України як дорадчий орган на громадських засадах при Державному комітеті України у справах національностей та міграції. Остання була організована відповідно до статті 5 Закону "Про національні меншини в Україні" та Положення про Держкомнацміграції. Керуючись Конституцією і законами України, указами та розпорядженнями Президента, постановами Верховної Ради і Кабінету Міністрів, Рада у межах своєї компетенції могла, зокрема, брати участь у розробці проектів законів та інших нормативних актів з питань міжнаціональних відносин, розвитку культур, мов і традицій національних меншин, у практичній реалізації державних програм у сфері освіти, культури, забезпечення прав і свобод національних меншин.
З ліквідацією 2000 року Держкомнацміграції виникла загроза втрати організованої при комітетові Ради як важливого каналу співпраці та діалогу держави з етнічними громадами. Тому Указом Президента України від 22 липня 2000 року було утворено консультативно-дорадчу Раду представників громадських організацій національних меншин при Президентові України [13]. До її складу увійшли виключно представники національних меншин - без офіційних представників державних установ і відомств. У ході першого організаційного засідання Ради, яке відбулося на базі Міністерства юстиції, було сформовано робочу президію Ради і схвалено регламент її діяльності. Проведене в лютому 2000 року за участі членів Ради робоче засідання в Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин визначило напрями практичної співпраці двох інституцій у питаннях вдосконалення чинного законодавства у сфері захисту та забезпечення прав і потреб національних меншин України. Однак діяльність Ради, за оцінкою голови Держкомміграції Г. Москаля, не була позбавлена "чвар", "крім конфліктів, у цій раді абсолютно нічого не було"; тому Президент вчинив "правильно і розумно", ухваливши 29 вересня 2003 року Указ №1121/2003, яким вніс зміни до персонального складу Ради (увівши туди й представників структур державного управління) та призначив нового її голову - керівника Демократичної спілки угорців України народного депутата України І. Гайдоша [14].
Проводячи етнонаціональну політику держави, Держкомнацміграції та профільні структурні підрозділи на місцях керуються вже згадуваними Положенням про Державний комітет України у справах національностей та міграції і Типовим положенням про управління у справах національностей та міграції Київської міської державної адміністрації, відділ у справах національностей та міграції обласної, Севастопольської міської державної адміністрацій [15]. Дотримання виконавчими органами вимог цих документів значно впливає на якість та ефективність діяльності держави як суб'єкта етнополітичних відносин. Ці документи визначають статус, функції, прерогативи та завдання профільних виконавчих структур у сфері етнополітики, формулюють принципи державної етнонаціональної політики та державного етнополітичного менеджменту, реалізація яких сприяє формуванню довіри інших етнополітичних суб'єктів до української держави і позитивно впливає на їхню готовність до діалогу й співпраці зі структурами державної влади та управління.
Згідно з Положеннямпро Держкомнацміграції, важливим елементом реалізації державної етнонаціональної політики є залучення цього центрального органу виконавчої влади до аналізу й узагальнення законодавчої практики та його заохочення до розроблення пропозицій з удосконалення відповідного законодавства, делегування Комітетові повноважень з підготовки проектів та виконання міжнародних угод, що стосуються етнополітичної сфери.
Через виконавчі структури держава здійснює
Loading...

 
 

Цікаве