WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Становлення державного етнополітичного менеджменту в Україні - Реферат

Становлення державного етнополітичного менеджменту в Україні - Реферат

цих цілей).
Власне ж державний етнополітичний менеджмент, на наш погляд, здійснюється на рівнях, які вище виокремлені як другий і третій. Відповідно, серед функцій етнополітичного менеджменту можна виокремити дві основні. Перша - оперативно-управлінська. Вона покладається на відповідні підрозділи Кабінету Міністрів України та спеціалізовану центральну урядову установу, а також на органи місцевої виконавчої влади, представлені відповідними управліннями й відділами у справах національностей та міграції. Друга функція названих структур виконавчої влади держави - імплементаційна (від лат. implere - наповнювати, досягати, виконувати, здійснювати). Її зміст полягає в розробленні та здійсненні заходів, які забезпечують реалізацію основних напрямів державної етнополітики, представлених цільовими державними програмами, регулярно повторюваними й разовими - оглядами, фестивалями, конкурсами та іншими, доцільність яких визначається конкретною ситуацією та обставинами. Інституції державного етнополітичного менеджменту у межах своїх повноважень організовують і контролюють виконання актів законодавства та досягнення цілей і завдань етнонаціональної політики держави, вивчають і узагальнюють її досвід (в тому числі в частині реалізації її правових засад), вносять пропозиції щодо їх вдосконалення й розвитку Верховній Раді України, Президентові України та Кабінетові Міністрів.
Отже, етнополітичний менеджмент являє собою інституціональну, оперативно-управлінську та імплементаційну складові ширшої галузі, якою є етнонаціональна політика. Саме в такому сенсі застосовуватиметься термін "етнополітичний менеджмент" у цьому тексті.
Стратегічний рівень державної етнонаціональної політики, в тому числі її нормативно-правову складову, представляють і формують насамперед Верховна Рада України, у складі якої діє Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, а також Кабінет Міністрів України і Президент України та його Адміністрація. У структурі уряду і президентської адміністрації функціонують головні управління з питань внутрішньої політики, до компетенції яких належать, зокрема, питання міжетнічних взаємин. Ці інститути державної влади ухвалили низку важливих правових актів і актуальних у сфері етнонаціональної політики рішень. Курс держави на забезпечення мовно-культурних потреб етногруп відображений, зокрема, у затверджених Кабінетом Міністрів Комплексних заходах щодо розвитку культур національних меншин України на період до 2005 року, в Заходах щодо державної підтримки збереження культурної спадщини кримських караїмів і кримчаків на період до 2005 року, Програмі соціально-духовного відродження ромів України на період до 2006 року [6]. На забезпечення мовно-культурних потреб титульного етносу були спрямовані Указ Президента України "Про додаткові заходи стосовно державної підтримки національного книговидання і книгорозповсюдження", затверджені Кабміном Комплексні заходи щодо всебічного розвитку та функціонування української мови, а також доповнення до них, якими українська мова була визначена обов'язковою мовою ділового спілкування в органах державної влади та управління [7], Державна програма розвитку і функціонування української мови на 2004 - 2010 роки.
Стосовно ж менеджерських функцій держави, то в незалежній Україні в структурі її уряду постійно функціонував орган, покликаний реалізовувати державну етнонаціональну політику. Цей орган зазнавав реорганізацій, трансформацій і навіть перебував під загрозою повної ліквідації. Початок його існуванню й діяльності було покладено 12 лютого 1992 року створенням Комітету у справах національностей при Кабінеті Міністрів України. Це був перший центральний орган виконавчої влади незалежної держави, на який покладалися функції етнополітичного менеджменту. Одночасно до його компетенції було віднесено й ініціативну функцію висунення пропозицій щодо формування цілей і правових засад державної етнонаціональної політики.
Згідно з Указом Президента України від 26 квітня 1993 року на базі Комітету було утворено Міністерство України у справах національностей та міграції [8]. Через чотирнадцять місяців - 25 липня 1994 року Президент видав Указ про створення Міністерства України у справах національностей, міграції та культів [9]. Реорганізація розширила межі компетенції, але не змінила визначених попередньому міністерству напрямів діяльності в етносоціальній сфері. Указом Президента України від 26 грудня 1995 року міністерству повернули його попередню назву - Міністерство України у справах національностей та міграції [10]. Поставлені перед цією структурою завдання були тотожні тим, які виконувалися попереднім міністерством, за винятком тих, що стосувалися релігійно-культових проблем. Однак організаційна структура відомства зазнала змін. Її функціональними одиницями було визначено управління етнонаціональних процесів в Україні та у справах української діаспори; управління національних меншин; управління у справах депортованих; управління у справах біженців та міграції; управління ситуаційного аналізу та інформаційного забезпечення; управління правового регулювання. Запроваджувалися посади радника з етнонаціональних проблем Криму та радника у справах української діаспори.
Новації засвідчили належний рівень розуміння керівництвом держави проблемності етносоціальних процесів, наявності в них конфліктогенних питань, потреби постійного спостереження за відносинами навколо них та їх регулювання для запобігання загостренню етнополітичної ситуації. Виокремлення етнонаціональних проблем Криму як окремої ділянки роботи свідчило про усвідомлення державною владою специфіки етнонаціональних відносин в АРК та її увагу до проблем, пов'язаних з репатріацією й облаштуванням депортованих у минулому етнічних спільнот, а також з необхідністю активнішої інтеграції кримського регіону в політико-правове, соціальне і культурне поле України.
У вересні 1996 року відбулася чергова реорганізація - Міністерство трансформували в Державний комітет України у справах національностей та міграції (далі - Держкомнацміграції). Через скорочення штатів керівництву Держкомнацміграції довелося відмовитися від ряду важливих напрямів роботи, що зумовило зміни його внутрішньої структури: на базі вже існуючих підрозділів було сформовано два управління - етнонаціональних процесів та у справах національних меншин, а також управління у справах української діаспори. Після того, як Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1997 року в структурі Держкомнацміграції було відкрито Департамент мовної політики [11], з'явилося управління організаційного і методичного забезпечення розвитку мов в Україні.
Влітку 2000 року Держкомнацміграції України було ліквідовано. Для вирішення питань, що належали до його компетенції, утворили Державний департамент у справах національностей таміграції в складі Міністерства юстиції.
Остання реорганізація центрального органу виконавчої влади у сфері етнополітики сталася після ліквідації Департаменту Мінюсту згідно з Постаною КМУ № 1772 від 27 грудня 2001 року та на виконання Указу Президента України № 836/2001 від 13 вересня 2001 року "Про
Loading...

 
 

Цікаве