WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Сталий розвиток: політологічний аспект - Реферат

Сталий розвиток: політологічний аспект - Реферат

більше уряду".
Формою самоорганізації в умовах постіндустріальної демократії виступає "демократія участі". Громадянське суспільство може бути визнане в цьому розумінні виразником інтересів і виступати від імені наступних поколінь. Ослаблення системи-держави і посилення середовища-громадянського суспільства при переході до сталого розвитку відповідає логіці, заданій парадигмою сталого розвитку [16].
Фактори, що впливають на самоорганізацію суспільства, розвиток громадської активності вивчаються в теорії "капіталізму участі". Її концепція визначає умови інтеграції людини в суспільство, формування соціальної відповідальності, солідарності. Держава загального добробуту, її життєздатність, на думку авторів теорії, є виміром соціального здоров'я суспільства. Серцевиною такої держави вони називають концепцію справедливого суспільства - такого, що гарантує представникам найвразливіших верств захист, певний доход, доступ до системи охорони здоров'я, а для їхніх дітей - доступ до освіти і професійної підготовки. Тобто все необхідне для поліпшення соціального статусу. Пов'язується вирішення цих проблем з вирішенням проблеми включеності, а це залежить переважно від держави. "Капіталізм участі" передбачає зміну соціально-економічних відносин, розвиток повноцінного громадянського суспільства та ефективної держави добробуту. Держава, вирішуючи проблему включенності, одночасно створює умови для збереження стабільності,забезпечення сталого розвитку.
Проблема сталого розвитку нині вивчається не лише окремими вченими, але й міжнародними організаціями, в тому числі ООН. Конференція ООН 1992 року в Ріо-де-Жанейро ухвалила документ під назвою "Порядок денний на ХХІ століття". У його 28 розділі говориться, що кожна місцева адміністрація має встановлювати діалог з громадянами, місцевими організаціями та приватними підприємствами і формувати місцеву програму "Порядок денний на ХХІ століття". Через проведення консультацій і пошук консенсусу місцеві адміністрації мають залучати громадян і громадські організації, комерційні та промислові підприємства як джерела інформації, необхідні для вироблення оптимальної політики сталого розвитку.
Принципи сталого розвитку на кожній конкретній території мають впроваджуватися у певній послідовності. 1. Дається оцінка відповідності стану території принципам збалансованого розвитку. 2. Визначаються пріоритети та індикатори сталого розвитку. 3. Розробляється концепція сталого розвитку території, яка окреслює стратегічні цілі розвитку та індикатори, що мають бути досягнуті. 4. Обговорення концепції з громадськістю, врахування її пропозицій при доопрацюванні документа. 5. Затвердження концепції рішенням органів влади. 6. Розробка на основі концепції та визначених пріоритетів стратегії (програми) сталого розвитку території. Програма має включати дії, терміни їх виконання, очікувані результати й відповідальних за виконання. 7. Моніторинг індикаторів сталого розвитку території; за необхідності - їх уточнення та коригування [17].
Демократичні реформи мають обумовити децентралізацію влади, що передбачає делегування частини владних повноважень місцевій владі, а не регіональним елітам, як це сталося, зокрема, в багатьох пострадянських країнах. Місцеву владу населення може контролювати ефективніше, ніж центральну. "Концепція сталого розвитку передбачає створення такого економічного і соціального середовища, яке б забезпечило доступ до можливостей і ресурсів цивілізації, розширення стабільної участі кожного громадянина в розвитку суспільства як для нинішніх, так і для майбутніх поколінь" [18].
Отже, зміна моделей політичної участі, громадянський контроль за прийняттям і виконанням рішень, передача певних владних повноважень місцевій спільноті сприяє формуванню відкритого суспільства. В ньому менше перешкод для артикуляції та агрегації інтересів, ефективніше діють політичні комунікації, а це сприяє виявленню проблем, запобіганню конфліктів, відтак і забезпеченню стабільності політичної системи. Адже сталість розвитку залежить не лише від відтворення і збереження системних якостей, але й від адаптації політичних структур до змін зовнішнього середовища. Нині актуальною проблемою, що потребує вивчення, є координація діяльності громадських асоціацій з органами влади. Вона дозволить максимально використати ресурси для вирішення найважливіших суспільних проблем.
Література:
1. Глушенкова Е. И. Проблема формирования политической модели устойчивого развития России // Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки. - 2002. - № 2.- С. 70.
2. Див. Дегтярев А. А. Основы политической теории. -М.; Высшая школа., 1998. - С. 88.
3. Див. Касти Дж. Большие системы: связность, сложность, катастрофы. -М., 1987. - С. 42.
4. Див. Головаха Є. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторингу в Україні. - К.: Фонд "Демократичні ініціативи", Інститут соціології НАН України, 1997. - С. 54 - 57.
5. Пушкарева Г. В. Политическая система: синергетический подход // Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки. - 2001. -№ 6. - С. 33.
6. Там само. - С. 34 - 35.
7. Пушкарева Г. В. Цит. праця. - С. 37, 38.
8. Макеєв С., Надточій А. Колізії політичної соціалізації // Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. - Київ.: Політична думка, 1997. - С. 394.
9. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество / Пер. с англ.- М.: Политиздат, 1992. - С. 16.
10. Глушенкова Е. И. Проблема формирования политической модели устойчивого развития России // Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки. - 2002. - № 2.- С. 73.
11. Демин И. Ю. Элементы непосредственной демократии и механизмы представительства политических интересов на муниципальном уровне // Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки. - 2002. - № 6. - С. 40 - 58.
12. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. - К.: "АртЕк", "Вища школа", 1997. - С. 66.
13. Демин И. Ю. Цит. праця. - С. 41 - 42.
14. Глушенкова Е. И. Цит. праця. - С. 73.
15. Абетка української політики 2001 - 2002 рр. Довідник. Керівник авторського колективу М. Томенко. - Київ. "Смолоскип", 2002. - С. 115.
16. Глушенкова Е. И. Цит. праця. - C. 74.
17. Сталий розвиток суспільства. 25 запитань і відповідей. Тлумачний посібник. - К.: Поліграф-експрес, 2001. - С. 16 - 18.
18. Глушенкова Е. И. Цит. праця. - С. 75.
19. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве