WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Сталий розвиток: політологічний аспект - Реферат

Сталий розвиток: політологічний аспект - Реферат

Він називає деструктивні вертикальні, масові, міжелітарні та комбіновані деструктивні конфлікти [4]. Влада виявилась неспроможною їх врегульовувати. Внаслідок цього розпад СРСР став питанням часу. Зберегти сталий розвиток було вже неможливо.
Г. Пушкарьова вважає, що сталість зберігається доти, доки незмінними лишаються ідеї, цінності, норми, правила та процедури прийняття рішень, моделі поведінки, які стають до певної міри неусвідомленими, автоматичними, стандартизованими.Вони, незалежно від їх якостей, відтворюються політичними акторами. Г. Пушкарьова називає базовими, елементарними компонентами політичної системи саме різноманітні політичні статусно-рольові стандарти [5]. На її думку, руйнування цих стандартів, базисних компонентів політичної системи зумовлює руйнування чинних інститутів.
Для утримання відцентрових і дисфункціональних процесів на рівні політичних інститутів потрібен системно-нормативний рівень політичної системи. Його призначення - задавати загальну спрямованість її розвиткові, синхронізувати діючі політичні інститути, визначати рамки їх функціональних можливостей та зони відповідальності. Цей рівень міститься в нормах конституційного права, які встановлюють функціональні зв'язки і залежності між політичними інститутами [6].
В 1980-х - на початку 1990-х років в СРСР, з одного боку, законослухняність громадян виявилась дуже низькою. З іншого ж боку, низькою була й відповідальність влади. Тобто було підірвано нормативну основу збереження політичної системи.
Ще Конфуцій вважав, що стабільність, порядок у державі зберігатиметься доти, доки кожен член суспільства знає "своє місце" в ньому: "молодший" за віком і "нижчий" за посадою підкоряються "старшому" і "вищому". Умовою збереження стабільності в традиційному суспільстві є чітке визначення статусу кожного його члена та виконання ним рольових приписів. Чітко визначеними були політичні статуси і ролі в феодальному суспільстві. Класове, демократичне суспільство стало значно відкритішим.
Відкритість розвиненого демократичного суспільства має різні виміри - соціологічний, політичний, економічний. Останній визначає міру відкритості залежно від свободи конкуренції. Соціологічний вимір виявляє, існують чи ні чіткі межі між класами, можливість переходу з одного класу в інший. Політичний вимір визначає відкритість крізь призму існуючих форм взаємодії держави і громадянського суспільства.
В умовах розвиненої, консолідованої демократії виникли нові форми взаємодії держави і громадянського суспільства. Особливого значення набули комунікативні процеси. К. Дойч розглядає політичну систему взагалі як мережу комунікацій та інформаційних потоків. Він вважає, що їх можна регулювати. В сучасних умовах інформація стала одним із найважливіших ресурсів влади.
На думку Г. Пушкарьової, в основі відтворення політичної системи лежать безперервні комунікативні процеси, завдяки яким стає можливим поширення в соціумі інформації про політичний нормативний порядок, пізнання індивідами політичних патернів, сигналізування про наміри, інтереси, очікування політичних акторів і, зрештою, відтворення в діях людей політичних структур, використання об'єктивованого досвіду попередніх поколінь, інтегрованого в системну тканину політичних відносин. Вона називає три групи комунікативних процесів, що забезпечують відтворення політичної системи: політична соціалізація, інституціоналізація і легітимізація [7].
С. Макеєв та А. Надточій пишуть, що нині тлумачення політики переважно в термінах комунікаційного простору стало чи не загальноприйнятим. І не в останню чергу тому, що сама політична реальність емпірично постає як безперервна комунікація, діалог громадян між собою, а також їх дискурсивна взаємодія зі структурами влади стосовно найважливіших проблем суспільного життя [8].
Комунікації відіграють важливу роль в політичній соціалізації. Нині в цьому процесі громадянин розвиненого демократичного суспільства засвоює багато ролей - виборця, представника групи інтересів, групи тиску, члена територіальної громади, можливо й депутата тощо. Саме це сприяє формуванню консенсусної демократії, толерантності, зближенню держави і громадянського суспільства. Зміна політичних ролей дозволяє учасникам політичного процесу краще розуміти одне одного. Сьогодні, наприклад, соціальні психологи використовують такий метод корекції комунікативних порушень, як обмін ролями між учасниками "психодрами". Мета, з якою використовується цей метод, - сформувати в учасників спілкування краще розуміння одне одного. Ті ж наслідки має і обмін ролями учасників політичного процесу. Чим більше політичних ролей громадянин виконує, тим толерантнішим він буде.
Найбільш відкритим можна вважати суспільство, в якому всі громадяни можуть мати вільний доступ до будь-якого політичного статусу. В демократичних країнах існує юридична рівність, але вона не означає рівність можливостей. Суспільство, в якому всі політичні статуси доступні кожному громадянинові, - це ще тільки ідеал політичної справедливості. Хоча вже нині американські політики для інтеграції суспільства, формування патріотизму успішно використовують стереотип: "Кожен громадянин США може стати президентом". Американське суспільство можна, звичайно, назвати відкритим, але і в ньому чимало обмежень. Проте вони серйозно не загрожують сталому розвитку.
П. Сорокін називав американське суспільство "інтегральним маятниковим". Зміна влади в розвинених демократичних країнах, тобто передача владних повноважень від політичних сил одного спрямування до політичних сил іншого спрямування, не призводить до порушення стабільності. Це пояснюється тим, що домінуючі політичні сили (праві, центристи, ліві) поділяють певні цінності, які є системними. Такі цінності - об'єднуючий фактор. П. Сорокін писав: "…панівним типом суспільства, що формується, і культури буде, вірогідно, не капіталістичний і не комуністичний, а тип специфічний, який ми можемо визначити як інтегральний. Цей тип буде проміжним між капіталістичним і комуністичним ладом та способом життя. Він об'єднає більшість позитивних цінностей і звільниться від серйозних дефектів кожного типу" [9].
В інтегральному маятниковому відкритому суспільстві формується демократична політична культура, характерними ознаками якої є політичний плюралізм і толерантність. Демократична політична культура - одна з умов збереження сталості розвитку. Такій культурі притаманні й певні моделі поведінки, участі в політичному житті.
Першим політичним кроком на шляху
Loading...

 
 

Цікаве