WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Стадії політичного процесу. Політико-правові основи класифікації - Реферат

Стадії політичного процесу. Політико-правові основи класифікації - Реферат

засобів. Причому стадія прийняття політичних рішень може досліджуватися з двох точок зору. По-перше, це нормативістській підхід, коли процес визначається як раціональний вибір політичних цілей в складних (чи проблемних) ситуаціях. А, по-друге, це біхевіористська теорія, яка розглядає процес прийняття політичних рішень як специфічний тип взаємодії політичних суб'єктів, орієнтованої на досягнення тих чи інших політичних цілей.
Що ж до вивчення стадії прийняття політичних рішень в юридичній науці, то тут наголос робиться насамперед на проблемі правового регулювання політичного управління, здійснюваного органами державної влади. Так, скажімо, В. Козабенко вважає, що основними напрямками правового забезпечення ефективного процесу прийняття політико-управлінських рішень має бути: розробка правових механізмів реалізації державної політики, встановлення правових основ економічної, соціальної, господарської діяльності, створення нормативної бази для ефективного управління, забезпечення і реалізація прав та обов'язків суб'єктів управління, здійснення державного контролю і нагляду за реалізацією належного перебігу процесу прийняття управлінських рішень [19].
І, нарешті, останньою важливою структурною стадією політичного процесу є контроль за функціонуванням і напрямками розвитку політичної системи. В цьому контексті варто вказати, що зазначений контроль здійснюється не лише спеціально уповноваженими органами державної влади, але й окремими громадянами та їх організаціями, які складають основу громадянського суспільства. До речі, у якості однієї з форм такого контролю з боку громадян може розглядатися аналізований у цій статті інститут виборів, коли, висловлюючи свою підтримку тій чи іншій політичній програмі (незалежно від того, носієм її є політична партія чи окремий депутат), виборці вказують на бажаний для них напрямок подальшого розвитку як системи державної влади, так і політичної системи в цілому.
Отже, висвітливши найважливіші з погляду автора політико-правові проблеми визначення стадій політичного процесу та їх класифікації, результати проведеного аналізу можна підсумувати в таких положеннях:
1. Одним з найчастіше застосовуваних методів, що використовуються політологічною наукою для визначення стадій політичного процесу, є метод його структурного аналізу. У цьому випадку політичний процес тлумачиться як зовнішній вираз будь-яких дій політичного, а також політико-правового характеру, спрямованих на конституювання та відтворення політичної системи суспільства. Причому таке розуміння стадій політичного процесу завдяки цьому поняттю дозволяє описати не лише функціонування державної влади (адже у випадку, коли політичний процес редукується тільки до процесу прийняття і реалізації політичних рішень, ми маємо справу лише з державною активністю чи точніше - діями органів державної влади, наділених відповідним колом правової компетенції і політичних повноважень), але й всю політичну систему в цілому, включаючи політичну активність тих інститутів, які не є складовими системи державної влади.
2. Паралельно з застосуванням класифікаційної моделі виділення стадій політичного процесу, яка ґрунтується на тлумаченні політичного процесу як відображення станів політичної системи в ході реалізації нею своїх основних функцій, ми можемо водночас залучити критерій якісної оцінки стану політичної системи. В цьому сенсі можемо виділити такі три стадії політичного процесу, як: а) відтворення вже існуючих соціально-політичних зв'язків (доволі часто в сучасній політологічній науці цю стадію визначають поняттям "стадії нормального розвитку"); б) реагування на зміни у соціальному середовищі (ця стадія виявляє свою сутність в сукупності реформаційних, модернізаційних та адаптаційних політичних процесів, всебічне дослідженя яких представлено у розвідках В. Горбатенка [20]); в) руйнація політичної системи, коли, за словами Д. Істона, кількість вхідних даних значно перевищує можливий потенціал реагування політичної системи. Але, на думку автора, така класифікація стадій політичного процесу набуває свого методологічного значення лише у поєднанні з першою класифікаційною моделлю, оскільки у разі застосування таких показників, як відтворення, розвиток та занепад, йдеться не стільки про стадії політичної системи, скільки про її якісні стани, чи, точніше, про визначення основних тенденцій її розвитку.
3. Сучасна політична наука виходить з того, що політичний процес може розглядатися принаймні в двох теоретичних аспектах: а) як універсальний спосіб існування політичних систем (в цьому сенсі йдеться про загальні властивості та логіку розвитку політичних систем певного типу, які й обумовлюють стадії політичного процесу); б) як форму реалізації конкретних політичних дій. В останньому випадку політичний процес вже втрачає свої універсальні властивості і стає лише відображенням сукупності тих чи інших політичних дій, спрямованих на досягнення найрізноманітніших політичних цілей. Зрозуміло, що суцільна редукція політичного процесу виключно до цього другого аспекту його теоретичного аналізу значно звужує можливості розбудови теоретичних узагальнень і, відповідно, створення єдиної, цілісної та логічно несуперечливої моделі стадій політичного процесу.
Зроблені висновки,природно, не охоплюють всіх тих складних політичних і правових проблем, які постають в ході дослідження стадій політичного процесу. Це спроба пригорнути більше уваги політологів та юристів до вивчення сутності політичного процесу та специфіки його перебігу. Адже цілий ряд ґрунтовних розвідок, присвячених вивченню проблематики політичних систем, на наше переконання, має бути доповнений не менш змістовним дослідженням поняття політичного процесу та його стадій.
Література:
1. Рудич Ф. М. Політологія. - К., 2000. - С. 52 - 53.
2. Философский словарь. (Под ред. И. Т. Фролова). - М., 1991. - C. 373.
3. Гладуняк І. В. Історико-політологічні аспекти дослідження і класифікації політичних систем. // Держава і право. - К. - 2000. - № 8. - С. 474 - 478.
4. Зеркин Д. П. Основы политологии. - Ростов н/Д., 1999. - С. 439.
5. Политология. Наука о политике. (Под ред. В. П. Андрущенко, Н. И. Горлача). - К., Х., 1998. - С. 391.
6. Політологія. (За ред. О. І. Семківа). - Львів, 1993. - C. 335 - 336.
7. Теория государства и права. (Под ред. В. К. Бабаева). - М., 2002. - С. 155.
8. Гоббс Т. Левиафан. - М., 2001. - С. 119.
9. Руссо Ж. Ж. Об общественном договоре. Трактаты. - М., 1998. - С. 212.
10. Політологія: історія та методологія. (За ред. Ф. М. Кирилюка). - К., 2000. - С. 356.
11. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червн. 1996 р. - К., 1997. - С. 4 - 5.
12. Конституции государств Европы: в 3-х т.. (Под ред. Л. А. Окунькова). - М., 2001. - С. 50 - 51.
13. Там само. - С. 749 - 750.
14. Бандурка О. М., Греченко В. А. Влада в Україні на зламі другого і третього тисячоліть. - Х., 2000. - С. 18.
15. Міл Д. С. Про свободу: Есе. - К., 2001. - С. 166 - 167.
16. Конституційне право України. (За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики). - К., 1999. - С. 152 - 154.
17. Даль Р. О демократии. - М., 2000. - С. 41.
18. Теория права и государства. (под ред. В. В. Лазарева). - М., 2001. - С. 81.
19. Государственное управление: основы теории и организации. (под ред. В. А. Козабенко). - М., 2002. - Т. 2. - С. 61.
20. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. - К., 1999. - С. 12 - 21.
21. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве