WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Ставлення населення України і Польщі до інститутів влади та владної еліти - Реферат

Ставлення населення України і Польщі до інститутів влади та владної еліти - Реферат

недовіри цим інституціям виявляє населення на Сході та Півдні: міліції - 33,9 % і 29,1 %, податковій адміністрації - 28,9 % і 30,9 %. Тільки на Заході цей рівень дещо нижчий (не довіряють податковій адміністрації - 23,2 %; міліції - 24,8 %). Але рівень цілковитої довіри майже не відрізняється від малих показників у інших регіонах.
Причому населення відчуває брак юридичної допомоги у захисті своїх прав та інтересів: найбільше - у Центрі та на Півдні (57,6 % і 55,4 %), менше - на Заході (41, 2 %). Українським громадянам не вистачає порядку в суспільстві (75,4 % респондентів) та дотримання чинних (70,8 % респондентів) законів [4, с. 34 - 35]. Це ілюструється такими показниками: лише 17,7 % респондентів знають, що, згідно з Конституцією, джерелом влади в Україні є саме народ, і тільки 3,5 % вважають, що реальна влада в Україні належить народові [5].
Населення в цілому досить песимістично характеризує сьогодення. Однією з найнегативніших його ознак вважаються хабарництво і корупція. Характерною нинішньою прикметою їх назвали 55,3 % респондентів в цілому по Україні. Це найвищий показник з усіх 20 характеристик, наданих при опитуванні. Найбільше стурбовані хабарництвом і корупцією респонденти Заходу (61,6 %), трохи менше - в інших регіонах.
Пасивність населення переростає у "глибоке відчуження більшості людей від суспільного життя" [3, с. 179]. Показовими у цьому контексті є відповіді на запитання: "Членами яких громадських організацій ви є?" (в цілому по Україні 83,2 % респондентів не належать до жодної з організацій чи рухів, найбільше таких - на Півдні: 84,7 %), "Чи є сьогодні в Україні політичні лідери, які можуть ефективно керувати країною?" (не погоджуються з цим 39,9 % респондентів в цілому по Україні, найбільше негативних відповідей дали на Півдні - 50,6 %; найменше - на Заході - 31,7 %). Причиною цього дослідники вважають те, що економічні інтереси витісняють політичні [3, с. 180]. Викликає тривогу, що у пасивній ситуації відчуження громадян від держави та переважного песимізму населення виникають тенденції до авторитаризму. 47,3 % респондентів в цілому в Україні погоджується з тим, що кілька сильних керівників можуть поліпшити ситуацію в країні (найбільше таких відповідей на Сході - 49,2 %).
Підбиваючи підсумки, слід враховувати такий соціально-психологічний парадокс: вища громадянська самосвідомість людей породжує гострішу реакцію на порушення їхніх прав, і навпаки - нижча громадянська самосвідомість робить сприйняття ситуації порушення прав та законів як нормальну [3]. Грунтуючись на даних моніторингу 2003 року, робимо припущення, що саме цей парадокс може стосуватися респондентів південного регіону. На фоні негативних відповідей респондентів інших регіонів України, населення Півдня (за відповідями) менше недовіряє центральній еліті, відчуває себе краще захищеним від протиправних дій влади, менше потерпає від хабарництва і корупції. Але одночасно з цим Південь - досить бідний регіон, де слабо розвинуті політичні партії та громадські рухи. Тут немає таких мегаполісів, як на Сході та у Центрі, де зосереджується переважна маса фінансових ресурсів і велика кількість високоосвічених професіоналів. У регіонах такого типу зазвичай економічні інтереси превалюють над політичними. Тому серед респондентів Півдня найбільше тих, хто не бере участі в жодній громадській чи політичній організації. Водночас тамтешнє населення має значно нижчий рівень політичної і правової культури. Отже, можна висунути гіпотезу, що громадська думка в південному регіоні України переживає певний занепад (або фроммівську "втечу від свободи"), і що населення саме цього регіону є потенційно найбільш схильним до авторитаризму. Відтак парадокс, про який сказано вище, може стосуватися саме населення Півдня. Це вимагає уважного вивчення та аналізу регіональних відміностей в Україні.
Спільним для населення всіх регіонів є високий рівень недовіри до центральної та регіональної владної еліти. Перед нею воно відчуває безпорадність та залежність від тієї чи іншої групи державних посадовців. Але водночас населення не демонструє намірів захищати свої права та інтереси через інститути громадянського суспільства або в активних діях, не хоче йти на контакт з державою, відмежовується від інститутів державної влади і суспільного життя, не довіряє правоохоронним органам.
П. Козловські називає чотири основні форми координації індивідуалістичних, капіталістично-демократичних суспільств: маркетинг, участь, відхід та опір [6, с. 282]. Для сучасної еклектичної ситуації в українському суспільстві найбільше, на нашу думку, підходить форма координації "відхід" або "непряма незгода", "голосування ногами", відчуження, дистанціювання суспільства від держави, мас від еліти. Отже, можна констатувати поглиблення негативних процесів розмежування між елітою та масами, внаслідок чого об'єкт та суб'єкт суспільних стосунків опиняються на різних орбітах життєдіяльності. Причому об'єкт-маси не прагне ні контролювати, ні навіть контактувати з суб'єктом-елітами. Це простежується навіть на побутовому рівні: люди дистанціюються від будь-яких представників державної системи, що асоціюються з владою, але які залишаються при тому представниками мас. Не відчуваючи достатнього суспільного контролю, еліта отримує можливість зловживати владою, зростає ступінь її корумпованості.
Для розуміння процесу поглиблення кризи легітимності владної еліти в Україні доцільним буде загальне порівняння результатів моніторингу "Українське суспільство - 2003" та дослідження, проведеного Центром ім. О. Разумкова, з даними опитувань громадської думки населення Польщі (див. таблицю) [7].
Таблиця
Порівняння ставлення населення Польщі та України
до інститутів влади та владної еліти (%)
Інститути влади/владна еліта, діяльність яких оцінюють респонденти Польща Україна
Задоволений Незадоволений Позитив Негатив
Президент 52 46 10 балів - 1,7 1 бал - 31,7
Повністю підтримують - 7,3 Не підтримують - 49,8
Парламент 9 91 Задоволені - 7,7 Незадоволені - 77,9
Повністю підтримують - 5,1 Не підтримують - 46,4
Уряд 11 89 Повністю підтримують - 5,9 Не підтримують - 41,1
Регіональна влада 33 63 Повністю підтримують - 10,9 Не підтримують - 33,1
Районна та міська влада 42 52 Повністю підтримують - 9,4 Не підтримують - 35,4
Органи місцевої влади 36 58 Переважно
задоволені - 13,6 Переважно незадоволені - 47,9
Примітка: 1) дані по Україні узагальнено з матеріалів Інституту соціології НАН України"Українське суспільство: соціологічний моніторинг - 2003" та результатів дослідження, проведеного Центром ім. О. Разумкова, внаслідок чого наведено різні формулювання відповідей; 2) дані по Польщі наведено на грудень 2003 року.
У польському суспільстві простежується певний баланс між негативним та позитивним ставленням до інститутів влади і владної еліти. Зокрема, на запитання про задоволеність чи незадоволеність діяльністю Президента А. Квасневського кількість позитивних відповідей коливалася протягом 2003 року від 61 до 52 %; кількість незадоволених зросла з 38 % у січні до 46 % у грудні. Великі розбіжності серед респондентів, які оцінювали у 2003 році діяльність прем'єр-міністра (задоволені - від 29 % у січні
Loading...

 
 

Цікаве