WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Співдружність Незалежних Держав: механізми взаємовідносин політичних лідерів - Реферат

Співдружність Незалежних Держав: механізми взаємовідносин політичних лідерів - Реферат

співробітництва і створювалися інституційні механізми взаємодії у рамках Співдружності. Одним з таких механізмів взаємодії є Рада глав держав СНД - вищий орган об'єднання. Засідання цієї Ради проводяться не менше двох разів на рік, але за ініціативою однієї з держав можуть проводитися і позачергові засідання [5]. Практикуються також неформальні саміти, які проходять без офіційного порядку денного і, як правило, без підписання за результатами зустрічі офіційних документів. За 14 років функціонування СНД відбулося 39 самітів, сім з яких - неформальні [6].
Рада глав держав, як вищий орган Співдружності, обговорює і вирішує будь-які принципові питання багатостороннього співробітництва [7]. На її засіданнях підписуються договори, ухвалюються заяви, звернення, а також протокольні рішення. Рішення Ради з будь-яких питань, за винятком процедурних, ухвалюються консенсусом. Укладення договорів і набуття ними чинності здійснюється згідно з Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1969 року [8]. В окремих випадках, при необхідності ухвалення рішень між засіданнями, за дорученням Голови Ради глав держав СНД Виконавчий комітет Співдружності організовує підписання документів у робочому порядку.
Згідно з Правилами процедури, головування в Раді глав держав СНД має здійснюватися почергово на основі принципу ротації терміном не більше одного року [9]. Проте вже традиційним в роботі Ради глав держав СНД стало те, що протягом всього часу функціонування Співдружності головування в Раді здійснюється російською стороною. Виняток був зроблений лише одного разу, коли 29 січня 2003 року на неофіційній зустрічі глав держав СНД у Києві Головою Ради було обрано Президента України Л. Кучму.
З огляду на те, що представники Російської Федерації очолюють також більшість галузевих органів СНД, кількість яких сягає 70, такий підхід загалом відповідає тій політиці, яка проводиться нею в межах Співдружності.
За час існування СНД глави держав підписали значну кількість документів з питань багатостороннього співробітництва, які є правовою базою міждержавних відносин. Економічний напрям багатостороннього співробітництва проголошено пріоритетним, а першочерговим завданням визначено формування державами-учасницями СНД зони вільної торгівлі.
З цією метою 1994 року підписано Угоду про формування зони вільної торгівлі держав-учасниць СНД, а 1999 року - Протокол до неї. Крім того, укладено також значну кількість інших багатосторонніх угод з питань економічного співробітництва. Проте кількість цих документів не відображає фактичний стан міждержавного співробітництва, оскільки низка з них підписана державами із застереженнями або не підписана взагалі, що унеможливлює їх ефективну реалізацію.
З огляду на такий стан справ та з метою виконання досягнутих домовленостей 2 квітня 1999 року Рада глав держав ухвалила документ, яким запроваджувався механізм реалізації рішень вищих органів СНД [10]. Проте це також не сприяло поліпшенню взаємодії у рамках об'єднання.
Нинішній стан багатостороннього співробітництва зумовлений низкою об'єктивних і суб'єктивних факторів, у тому числі й різними темпами демократичних перетворень, станом політичного і економічного розвитку держав, їх зовнішньополітичними орієнтирами, позиціями щодо Співдружності як структури та її міжнародної правосуб'єктності, підходами до шляхів реалізації пріоритетних напрямів багатостороннього співробітництва [11].
Ці обставини спонукали до пошуку інших механізмів взаємодії держав у межах СНД. Сформований принцип багатостороннього співробітництва "у форматі зацікавлених держав" мав на меті врахувати різні підходи щодо багатостороннього співробітництва і забезпечити реалізацію їх інтересів, зберігаючи "формат 12". Такий підхід фактично формалізував існуючий стан багатостороннього співробітництва та, водночас, підтвердив неможливість вироблення взаємоприйнятних рішень за участю всіх 12 держав.
Низька ефективність багатостороннього співробітництва у межах Співдружності призвела до утворення низки регіональних об'єднань. Вони створювалися на основі спільних підходів до вирішення питань багатостороннього співробітництва.
Результатом процесу регіоналізації стало те, що з 12 держав Співдружності шість об'єдналися в рамках військово-політичного союзу на основі Договору про колективну безпеку (Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизія, Росія, Таджикистан).
У рамках Євразійського економічного співтовариства працюють Білорусь, Казахстан, Киргистан, Росія, Таджикистан, Узбекистан (останній приєднався у січні 2006 року). З 2002 року статус спостерігачів у цій організації мають Молдова і Україна, а з 2003 року - Вірменія. Основною метою співтовариства проголошено регіональну інтеграцію шляхом створення єдиного економічного простору на території держав-учасниць.
Центрально-Азіатське співробітництво (ЦАС) об'єднує Казахстан, Киргизію, Росію, Таджикистан, Узбекистан. Діяльність цієї організації спрямована на розвиток політичного, економічного та інших напрямів міждержавного співробітництва. Водночас 5 держав-учасниць СНД, які входять до ЦАС, а також Китай, активно взаємодіють у рамках Шанхайської організації співробітництва. Триває налагодження багатостороннього співробітництва Білорусі, Казахстану, Росії та України у рамках Єдиного економічного простору.
У рамках Союзної держави розбудовують свої відносини Білорусь і Росія.
Провідну роль у всіх цих об'єднаннях (крім ШОС, де активним гравцем, крім Росії, є також Китай) відіграє Росія. Це цілком відповідає концепції зовнішньої політики Росії, пріоритетом якої лишається "забезпечення відповідності багатостороннього і двостороннього співробітництва з державами-учасницями СНД завданням національної безпеки країни" [12].
Інша група держав (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова) об'єдналися в рамках ГУУАМ. Проте 2005 року Узбекистан заявив про вихід з цього об'єднання.
Держави, які входять до цього ГУАМ, стримано ставляться до ідеї поглибленої інтеграції в рамках Співдружності. З огляду на те, що лише ГУАМ є однією з організацій, що існують на просторі СНД, участь в якій не бере Росія, поширеною стала точка зору, що це об'єднання є своєрідною прозахідною альтернативою російському впливу в Співдружності.
Утворення державами-учасницями СНД низки регіональних об'єднаньзумовлено, поряд з іншим, станом їх внутрішньополітичного та економічного розвитку, пошуком політичною елітою та лідерами таких міждержавних механізмів взаємодії, які могли б ефективно забезпечити національні інтереси. Водночас фактичний стан багатостороннього співробітництва в усіх цих об'єднаннях свідчить, що домінуючою у їх діяльності залишається політична складова, хоча майже всі вони задекларували основним пріоритетом вирішення економічних питань.
При цьому склалася ситуація, коли одні й ті ж держави-учасниці СНД беруть участь у різних об'єднаннях і мають на меті вирішувати поставлені завдання за допомогою різних організаційно-правових форм. Зокрема, проголошено про важливість формування зони вільної торгівлі у рамках Співдружності, а згодом, вже в інших форматах, про необхідність створення єдиного економічного простору у рамках ЄврАзЕС та ЄЕП.
Водночас досвід становлення і розвитку багатьох міждержавних об'єднань свідчить, що міжнародна інтеграція передбачає послідовне проходження певних ступенів взаємодії держав - зону вільної торгівлі; митний союз; спільний ринок; економічний союз; єдиний економічний простір. Кожний з цих ступенів має свої особливості та характеризується відповідними позитивними зрушеннями, в першу чергу, у сфері багатостороннього економічного
Loading...

 
 

Цікаве