WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Соціоісторичний аспект релігійності людства - Реферат

Соціоісторичний аспект релігійності людства - Реферат

метафізичну і наукову. На теологічній стадії людина пояснює усі явища на релігійній основі. Віра у Бога зумовлює стабільність суспільної системи. В історії людства цьому періоду відповідає тривалий відтинок часу, піком якого є Середні віки. Інший соціолог, М. Вебер розглядав релігію як інститут, що поєднує у собі риси культурної системи і одночасно є самостійною інституцією. Релігія показує картину світу і одночасно задає систему цінностей та норм, відповідно до яких ставляться цілі [14, с. 18 - 20].
Людина, перш за все, істота суспільна. Вона може виявити себе у відносинах з іншими, а суспільство не може існувати поза діяльністю своїх індивідуумів. Ця діяльність не суперечить відносинам з Богом. Навпаки, первісна людина тісно пов'язана із своїми богами, і ця єдність тільки зміцнює суспільні зв'язки [6, с. 83]. Подібну думку можна зустріти і у Е. Дюркгейма. Він вважає, що зміст релігії полягає в тому, щоб виховувати соціальні почуття у індивіда. Релігія - це сфера соціального життя людини. Її священні об'єкти виступають як символ суспільної єдності [14, с. 20 - 21].
Відносини між людьми часто складаються під вирішальним впливом релігії, і це підтверджує теократичний характер законодавства багатьох країн [11, с. 209]. З цього можна зробити висновок, що з позиції соціології релігія постає необхідною складовою суспільного життя і виступає як фактор становлення соціальних відносин. Тобто релігію можна розглядати з позиції функцій, які вона виконує в суспільстві.
Німецький філософ Л. Феєрбах вказує, що Бог - це сукупність атрибутів, якістановлять велич людства, а людина - це світ людства, держави, суспільства. Отже, держава і суспільство породжують релігію [12, с. 14].
Релігія виступає джерелом єдності тих чи інших соціальних спільнот. Вона одночасно протиставляє ці спільноти іншим спільнотам, що сформувалися на базі іншого віровчення. Таке протистояння є джерелом конфлікту, наприклад, протистояння між християнами і мусульманами, католиками і православними тощо. Здебільшого такі конфлікти свідомо роздмухують представники певних релігійних об'єднань, оскільки конфлікт з чужими організаціями сприяє внутрішній інтеграції в групі, створює почуття єдності [14, с. 62]. Тобто релігія виступає в суспільстві як цілком реальний об'єднавчий фактор. Але, незважаючи на це, іноді між державою та релігією виникає значний конфлікт, який стає причиною суспільної кризи. Яскравим прикладом такого явища була антирелігійна політика в СРСР.
Зміна суспільних відносин, що розпочалась на початку 90-х років минулого століття в колишніх республіках СРСР, вимагала зміни взаємин між державою та релігією. Відбувся взаємопов'язаний процес десекуляризації політики і політизації релігії. Влада звернула увагу на об'єднавчу роль церкви як носія загальнолюдських цінностей, а церква стала розглядати політику як засіб досягнення конкретних релігійних завдань [9, с. 18]. Ситуація загострилася з обвалом старої політичної системи. Люди, які не виховувалися у релігійній традиції, не мають уявлення про парадигму, в якій їм доводиться тепер існувати. Тим не менше пошук віри і нових шляхів організації життя в суспільстві відбувається [13, с. 404].
Таким чином, впродовж всього історичного розвитку людства в суспільстві відбувалися складні релігійні процеси, тісно пов'язані з соціумом. Вони визначили місце та роль релігії у житті людини. Релігійні процеси завжди в той чи інший спосіб визначали напрямки та шляхи розвитку цивілізації. Релігія була рушієм багатьох соціальних процесів. На сучасному етапі вона посідає гідне місце в суспільстві. Процес формування нового суспільства, що відбувається в Україні на межі тисячоліть, вимагає глибокого та ґрунтовного аналізу релігійного життя, яке сьогодні тісно пов'язане з політикою, без якої релігія опиняється на узбіччі суспільного життя.
Література:
1. Дейвіс Б. Вступ до філософії релігії. - Київ: Основи, 1996.
2. Колодний А., Лобовик Б. Релігієзнавчий словник. - Київ: Четверта хвиля, 1996.
3. Нагаєвський І. Християнська наука. - Рим, 1991.
4. Ортинський І. Наука і таємниця. - Львів: Стрім, 1998.
5. Рагнер К., Форгрішлер Г. Короткий теологічний словник / Пер. з нім. О. Авраменко. - Львів, 1996.
6. Тойнбі А. Дж. Дослідження історії. - Т.ІІ. / Пер з англ. В. Митрофанова, П. Таращула - К.: Основи, 1995. - 40 с.
7. Тівольє П. Споконвічні проблеми. - Львів; Місіонер, 1997.
8. Фільберт Б. Світи перед Богом./ Пер. С. Зверьєва. - Львів; Академічний експрес, 1996.
9. Рибачук М. До питання про правові засади гармонізації міжцерковних відносин в Україні. // Національна інтеграція в полікультурному суспільстві: Управління і досвід, 1999 - 2000. К., 2002, с. 265 - 284.
10. Бахмин В. Религия и общество./ Хрестоматия по социологии и религии. - Москва; Аспект пресс, 1996.
11. Зиммель Р. Религиозный аспект в отношениях между людьми./ Хрестоматия по социологии и религии. - Москва; Аспект пресс, 1996.
12. Любак А. Драма атеистического гуманизма. - Милан, Москва: Христианская Росия, 1997.
13. Панков А., Подшивалкина В. Общество в поисках веры и новых путей организации в условиях кризиса. Церква і соціальні проблеми. Екологія, економіка і християнська мораль: українська дійсність і перспективи. - Львів: Місіонер, 2000.
14. Радугин А. Введение в религиоведение. / Курс лекций./ Москва: Центр, 1999.
15. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве