WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Соціальне партнерство як виклик сьогодення - Реферат

Соціальне партнерство як виклик сьогодення - Реферат

соціальних змін, що відбулися в суспільстві та особисто для людини, 2003 (%)
Ознаки змін у суспільстві % Ознаки змін особисто для людини %
Суб'єктний вимір
Ставлення держави до людини
Ставлення людей одиндо одного
Самі люди
41,6
32,1
28,3 Суб'єктний вимір
Ставлення держави до вас
Ваше ставлення до людей
Ставлення людей до вас
42,7
15,4
10,3
Нормативний вимір
Правила, за якими треба діяти, щоб досягти успіху в житті
Вимоги, що їх ставить перед людиною життя
24,9
23,2 Нормативний вимір
Правила, за якими треба діяти, щоб досягти успіху в житті
Вимоги, що їх ставить до вас життя
5,8
34,4
Ціннісний вимір
Уявлення про те, що є добре і що погано
Головні життєві цінності людей
18,9
11,8 Ціннісний вимір
Уявлення про те, що є добре і що погано
Головні життєві цінності
17,8
13,2
Вимір можливостей
Можливості для досягнення мети
14,3 Вимір можливостей
Можливості для досягнення мети
19,5
Ідеальний вимір
Ідеали суспільства
Зразки життєвого успіху
11,9
7,8 Ідеальний вимір
Уявлення про ідеали
Зразки життєвого успіху
9,8
9,4
Невідрефлексованість змін
Ніщо з переліченого суттєво не змінилося
5 Невідрефлексованість змін
Ніщо з переліченого суттєво не змінилося
10,1
Важко відповісти 12,3 Важко відповісти 15,4
Відомо, що соціально-психологічні настановлення є консервативною реальністю, яка дуже повільно і важко піддається впливу. Період засвоєння нових демократичних цінностей та перетворення їх на спонукальні мотиви практичної діяльності розтягується в часі. Проте це не означає, що вони взагалі не піддаються впливові. Як мотиви і настановлення впливають на поведінку і форми соціальної діяльності людей, так і самі вони змінюються відповідно до того, як створюються інституціональні умови та механізми включення громадян в реальні процеси здійснення державного управління. Це - найбільш дієвий механізм побудови конструктивних відносин довіри між інститутами влади і громадянами [7].
Саме тому "формування і розвиток громадянського суспільства - це кропіткий і довготривалий процес, який характеризується набуттям спільнотою властивих їй сутнісних ознак; про громадянське суспільство говорять, коли поряд з офіційною владою і законом існує й оживляючий їх елемент - вільна, самодостатня і творча особистість" [8]. При цьому варто пам'ятати, що, незважаючи на впливову, а часом і визначальну роль офіційної влади у житті суспільства, держава все ж не створює, не будує громадянське суспільство. Його не вдається запровадити навіть законами, основним у тому числі. Адже, як слушно зауважує В. Амелін, "влада виникає для підтримки суспільного порядку і спирається на нього у процесі свого функціонування. Розвиток же суспільства ініціюється іншими соціальними механізмами. Через це спроба синтезувати владу й механізми розвитку, примушуючи державу й інші інституції "підстроювати" суспільство, є... не тільки історичною, але й логічною помилкою" [9].
Однак не слід применшувати роль держави у процесі формування та зміцнення інститутів громадянського суспільства. У цьому процесі державі належить дуже важлива роль - через законодавчі механізми, економічні важелі і готовність влади до співробітництва з ним створюється середовище, яке або сприяє його розвитку та зміцненню, або є нейтральним чи навіть ворожим до розвитку елементів громадянського суспільства.
У цьому зв'язку варто виокремити такі основні умови активного і ефективного соціального діалогу між державою і громадянським суспільством [10]:
· настановлення учасників суспільно-державної взаємодії на розвиток і підтримку співробітництва, незалежно від особливостей мотивації кожної із сторін;
· певний ступінь зрілості і розвитку потенціалу інститутів громадянського суспільства, необхідний як для створення зацікавленості державних органів у співробітництві з ними, так і для прозорого і точного вираження, просування і захисту своїх інтересів;
· наявність інституціональних (правових і організаційних) рамок для співробітництва між секторами суспільства, під якими розуміються стійкі форми їх взаємодії, що склалися на практиці чи прямо встановлені законодавством або угодою у межах компетенції кожної із сторін;
· економічна незалежність і стійкість організацій громадянського суспільства, їх здатність генерувати людський капітал і мобілізувати додаткові ресурси на вирішення суспільно значимих проблем.
Якщо перші три умови є абсолютно необхідними у більшості випадків, то четверта не має такого загального характеру.
Ефективність державно-громадянської взаємодії залежить також і від готовності до неї неурядових організацій, які, в свою чергу, повинні:
· підвищувати авторитет громадянського суспільства;
· підтримувати розвиток лідерства у громаді;
· сприяти всеохопленню;
· пропагувати концепцію впливу;
· розподіляти повноваження між різними організаціями;
· перебирати на себе відповідальність й уникати зовнішніх змін;
· правильно ставитися до цінностей і уникати "бункерної психології";
· бути представницькими і демократичними;
· ризикувати й експериментувати, оцінювати результати;
· бути готовими, при необхідності, вживати безпосередніх заходів;
· бути відкритими і прозорими;
· бути внутрішньо і зовнішньо підзвітними;
· мати бажання працювати без грантів;
· бути вільними від урядового контролю і ні в кого не бути на прив'язі;
· якнайповніше застосовувати свої повноваження;
· використовувати політичну й індивідуальну освіту на кожному етапі своєї діяльності.
Як відомо, організації громадянського суспільства не мають на меті отримання прибутку. Тим не менше, їх роль у національній економіці може бути дуже значною. Так, наприклад, сумарний оборот некомерційного сектора (окрім релігійних організацій) в 22 країнах, які досліджувалися в межах міжнародного проекту "Порівняльні дослідження некомерційного сектора" (країни Західної Європи і Латинської Америки, США, Австралія, Японія, Ізраїль, Чеська Республіка, Угорщина, Словаччина, Румунія), 1995 року склав 1,1 трильйона доларів при 19 мільйонах зайнятих у ньому на умовах повного робочого дня без врахування залучених волонтерських ресурсів. Якщо б уявити некомерційний сектор лише цих країн окремою державою, то за обсягом вироблюваної продукції вона вийшла б на восьме місце у світі, випередивши такі країни, як Канада і Росія [11].
Нині сфера співробітництва між інститутами громадянського суспільства та органами влади охоплює широкий спектр проблем, що пов'язуються з вирішенням найважливіших счасних соціально-економічних питань розвитку.
Loading...

 
 

Цікаве