WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Соціальні мережі та неформальні практики у політичному дизайні пострадянських суспільств - Реферат

Соціальні мережі та неформальні практики у політичному дизайні пострадянських суспільств - Реферат

здатності приймати рішення в економіці, політиці та соціальній сфері в руках обмеженої кількості осіб [17, с. 105 - 106].
Парадоксально, але саме ці групи, сформовані завдяки глибоко вкоріненим відносинам довіри та організаційним здібностям, мали стати (або, принаймні, мали можливості для цього) основою для розвитку структур громадянського суспільства. Називаючи більшість пострадянських країн державами-кланами, Ж. Уедел стверджує, що в останніх одні й ті самі люди одночасно складають клан і обіймають державні посади. Такі держави мають обмежену відповідальність, характеризуються непрозорістю управління. Як правило, вплив одного клану може бути припинений або обмежений тільки конкуруючим кланом, оскільки судові органи часто керуються політичними мотивами. Клан влаштовує людей на різні формальні та неформальні посади, завдяки чому вони отримують доступ до ресурсів, необхідних для досягнення цілей клану [18, с. 480 - 481].
Зосереджуючись напроблемі клієнтелістських неформальних практик саме в ієрархічних структурах, відзначимо, що цей феномен досить чітко простежується, наприклад, у Росії, де панівна верства перехідного періоду визначається як постноменклатурний патронат [12]. Це визначення відображає генезу та розвиток актуального типу панування, який є результатом приватизації соціальної могутності номенклатури, що розпалася, проте, як і раніше, синкретично поєднує політичну й економічну владу. Крім того, воно вказує на патерналістський, "сімейний", неформальний характер панування, який усталено відтворюється на практиці відносин між управляючими й тими, ким управляють. Це визначення позначає й найбільш дієві засоби панування та обміну ресурсами - патрон-клієнтські зв'язки, зокрема, приватні союзи захисту і підтримки ("команда", "дах"). Утворені за таким принципом вертикальні мережі забезпечують, з одного боку, дозований ступінь конкуренції й відкритості, а з іншого - постійне відтворення та визначальну роль особистих зв'язків, тіньових узгоджень і клієнтурних мереж.
В концепції підпорядкування вертикальних мереж неопатрімоніальній логіці в українському політичному полі О. Фісун справедливо підкреслює, що проблема стосується саме специфіки асиметричної конвертації й обміну капіталів. Посилаючись на дослідження Р. Теобальда, він вбачає сутнісну особливість патримоніальних режимів саме в обміні посад, можливостей, титулів, контрактів, ліцензій, імунітету від закону тощо між ключовими фігурами в уряді та стратегічно розташованими індивідами - профспілковими лідерами, бізнесменами, регіональними керівниками і т. д. В обмін на ці ресурси уряди або глави держав одержують економічну і політичну підтримку [19, с. 133 - 134]. Тобто, через механізм патронажно-клієнтарних відносин узгоджуються різні партикулярні інтереси, що дає змогу асиметрично перерозподіляти ресурси відповідно до статусу і позиції кожного учасника такої взаємодії.
Важливим є і таке питання: як на практиці здійснюється розпорядження ресурсами у вертикальних мережах? За даними О. Даугавет, одержаними за методикою пілотажних інтерв'ю в елітному середовищі, діяльність щодо перерозподілу ресурсів з метою отримання прибутку організована у формі запланованих заходів та ініціатив, так званих проектів. Одним з головних кроків у процесі реалізації проекту є мобілізація навколо нього "своїх" людей, котрі обіймають формальні (офіційні) посади та неформальні позиції (наближеність до персон - об'єктів лобістського впливу, інформованість в необхідних галузях тощо). Термін "свій" тісно пов'язаний з поняттям довіри. Умова довіри - не контракт, а репутація "своєї людини". До "своїх" входять особи, які вже брали участь у реалізації "проектів", а також новачки, що хочуть увійти в групу, котра вже існує або формується під конкретний проект. Стратегія "проектів" засновується на уявленнях щодо реальних можливостей близького оточення. Ресурсами можуть бути можливість маніпулювати матеріальними і фінансовими засобами, зв'язки у владних структурах більш високого рівня, право голосу в законодавчому органі тощо. Прибутки, що передбачаються, полягають не лише в матеріальних винагородах, але й у збільшенні владних ресурсів та синтезі нових можливостей - місце в партійному списку або ресурси на передвиборчу кампанію, кращі умови економічної діяльності (ліцензії, пільги, субсидії тощо). У своїй діяльності елітні верстви використовують саме економічну лексику -"рентабельність", "прибуток", "витрати", "пропозиція і попит", "конкурент", "бізнес-план". Інструментами оцінки ефективності дій є категорії "серйозно - несерйозно", "свій - не свій". Оцінка серйозності стосується можливостей ключових фігур - їх власного ресурсу, особистого потенціалу, місця в мережі персональних зв'язків, статусу в постійних і неформальних групах, а також готовності діяти згідно з неформальними правилами та одночасно бути готовим піти на ризик, порушуючи формальні норми. Тобто, в наявності ситуація "інституціоналізації довіри, яка, залишаючись основним елементом системи, вже не є індивідуальним надбанням учасників взаємодії, бо з'являються інструментальні критерії оцінки і класифікації, які втілюються у відомих та обов'язкових процедурах і ритуалах" [1, с. 36].
Акцентуємо увагу на тому, що поширення клієнтарних практик у соціальних мережах пов'язане, безперечно, з комплексом аргументів щодо трансформаційної природи пострадянських суспільств, дестабілізації усталеного порядку та непослідовністю політики реформ, яка також призвела і до когнітивної кризи. Когнітивна криза виникає, коли порушується природний розвиток і демонтується традиційна ієрархія та система соціальних інститутів. Швидка інсталяція нових інститутів неможлива через неоднорідність соціуму, який не сприймає чужорідних утворень. У такій ситуації одна із сформованих соціальних мереж займає місце ліквідованої ієрархії і відтак виконує стабілізуючу функцію в момент "транзиту". В результаті мережа довіри трансформується у мережу влади. Отже, мережеві елементи в ієрархічних структурах є "резервними механізмами" стабілізації, які можуть бути задіяними, передусім, при заміщенні вакансій [20].
Якщо дотримуватися економічного погляду на формування мережевого компонента в ієрархіях, то останні актуалізуються завдяки стратегії кооперації за інтересом зменшення невизначеності та посилення безпеки і стабільності. Володіння ресурсами в стабільному і передбачуваному суспільстві може дати змогу людям бути незалежними одне від одного; протилежна ситуація стимулює пошук тісних зв'язків з суб'єктами, які можуть забезпечити підтримку і захист. Неринкові механізми, на яких базуються вертикальні мережі, є засобом управління ризиком. Як свідчить світовий досвід,
Loading...

 
 

Цікаве