WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Системні чинники самовідновлення близькосхідного конфлікту - Реферат

Системні чинники самовідновлення близькосхідного конфлікту - Реферат

становили на 2001 рік 5,3 % у порівнянні з 4,9 % середніми в 1982 - 1999 роки. У 1990 роках мінімальним щодо цього показника був 1998 рік, проте після цього більш глобалізовані країни, що розвиваються, стали вже близькими до того, щоб досягти рівня 1997 року -максимального за показниками (5,8 %). Якщо врахувати поділ країн, що розвиваються, на більш і менш глобалізовані, то перші залишать за собою приріст близько 5 %, а другі дадуть загалом сумну статистику негативного приросту в -1 %.
Звичайно, у цій категорії цифру псують африканські країни та країни з перехідною економікою (колишній СРСР), для яких 1990-і роки були не найліпшими. Але очевидно, що навіть з урахуванням економічної кризи в Ізраїлі 2000 - 2003 років модернізаційні перспективи ізраїльскої та ісламської спільнот суттєво відрізняються, особливо в галузі технологій. Якщо врахувати, що Ізраїль посідає перше місце в світі за відсотком висококваліфікованої робочої сили [20] та суттєво вирізняється за рівнем інфраструктури, якістю економічного менеджменту, інвестиційним кліматом (різниця в обсязі прямих іноземних інвестицій є вражаючою), то з усьогорегіону, активно задіяного у близькосхідному конфлікті, лише він має шанси наздогнати нові глобалізовані країни. Соціально-економічна "локалізація" його регіональних супротивників більше нагадує узбіччя битого шляху розвитку.
Таблиця
Ізраїль Єгипет Сирія Йорданія Ірак С. Аравія
1990 2001 1990 2001 1990 2001 1990 2001 1990 2001 1990 2001
Темпи зростання населення, % 2,0 1,8 2,4 2,8 2,1 3,3
Темпи зростання ВВП, на душу населення, % 6,8 -0,9 5,7 2,9 7,6 2,8 1 4,2 -30 - 8,6 1,2
Експорт товарів і послуг (% від ВВП) 34,7 40 20 17,6 28,3 38,2 61,9 44,2 - - 42,6 41,9
Рівень інфляції[1] 10,7 8,8 8,7 3,5 8,7 1,2
Прямі іноземні інвестиції 151 3224 734 510 72 205 38 100 - - - -
Частка експорту високотехнологічної продукції
(% від експорту обробної промисловості) 11 25 - 0 - 1 2 8 - - 0 0
Рівень безробіття, % від ЕАН[2] 8,3 8,2 - 13,2 - -
Рівень неписьменності 9 5 53 44 35 25 18 10 64 60 34 23
Кількість ПК[3] на 1000 осіб 63,3 245,9 - 15,5 - 16,3 - 32,8 - - 23,7 62,7
Отже, стає зрозумілою теза про неможливість формування в мусульманському світі розвиненого економічного укладу на кшталт того, що існує у західних країнах. В мусульманському світі зберігатиметься низький життєвий рівень більшості населення, що й обумовлює його велику віру в справедливого і милосердного Аллаха, а не в державу, ЄС, ОПЕК та інші світські інститути. В таких умовах ісламський радикалізм перетворюється на доступний і прийнятний спосіб віднайдення колишньої ідентичності і сприяє створенню умов для прищеплення ідеї, висунутої борцями за "оновлене", очищене від "західної гидоти" ісламське суспільство.
С. Гантінгтон відзначав, що опір і самоствердження ісламського світу стане тривалим головним болем Заходу. Зазначимо, що боротьба Заходу з релігійним радикалізмом на шляху зміцнення етатистських структур режимів Близького і Середнього Сходу навряд чи забезпечить бажаний ефект. Для успішної боротьби потрібно розв'язати цілий комплекс соціально-економічних і психологічних проблем мусульманських суспільств. А для цього необхідно переглянути засадничі елементи системи глобального управління, що нині навряд чи реально.
Стрижневий конфлікт: Ізраїль і палестинці
Модель нехай навіть напруженого модусу вівенді євреїв і арабів може бути вироблена лише на основі їх взаємної відмови не тільки від політичних ідеологем, але й від міфологем релігійних - про обраність євреїв чи арабів, юдеїв чи мусульман. Історична суперечка породила п'ять арабо-ізраїльських війн і дві супутні довготривалі кризи - у Лівані і навколо Перської затоки. В усіх цих війнах, по суті, не було ні переможців, ні переможених. Ці кризи самовідтворювали незавершені війни.
Не стала винятком і теперішня локальна війна в Іраку, що теж не віщує справжнього переможного кінця. Вона відійшла ніби під завісу завершеного навесні 2002 року у Бейруті арабського саміту. Цей саміт міг би стати історичним, оскільки на ньому вперше було прийнято запропонований Саудівською Аравією план примирення з Ізраїлем та між самими арабськими країнами і врегулювання застарілих і нових конфліктів як навколо Палестини, так і навколо Іраку. Але вчинений у дні саміту кривавий теракт в ізраїльському місті Натанія і розпочата услід за цим урядом А. Шарона "акція відплати" логічно повернули все на манівці звичного збройного конфлікту.
Мирний "процес Осло", який до пори символізував максимум здобутків у царині ізраїльсько-палестинських відносин, на певний час вичерпав здатність ізраїльського суспільства на компроміси: чимало поступок прем'єра І. Рабина виходили за межі консенсусу в країні. Розчарування, особливо на тлі другої інтифади (з 2000 року), обумовили жорсткішу позицію А. Шарона і просування ідеї "захисної стіни", котра за неможливості примирення й порозуміння стала б фізичним розмежуванням між ізраїльтянами і палестинцями. Особливістю функціонування Палестинської національної адміністрації на чолі з Я. Арафатом було те, що ОВП, яка діяла протягом 30 років по суті як підривна терористична організація, фактично відновлювала та посилювала "фронтальну психологію" палестинського соціуму, нагадуючи характеристики тоталітарного руху за Г. Арендт. Самовідновлення конфлікту активізувалося через розширення на терені Палестинської автономії діяльності екстремістських рухів, які знімали з її адміністрації відповідальність за ескалацію і стимулювали Ізраїль на жорсткі заходи у відповідь. Це, у свою чергу, давало Я. Арафатові аргументи для звинувачень противника у зриві мирного процесу.
Очевидно, що неспроможність палестинського руху та ісламських країн регіону вчинити на Ізраїль тиск системно-коаліційного характеру веде до ісламістського тероризму як прояву цього безсилля, а тероризм, у свою чергу, є постійно діючим чинником стимуляції агресивності ізраїльської політики, радикалізації єврейського суспільства та нагодою для втручання з боку західних потуг.
Раніше в офіційних рішеннях незмінно підкреслювалася сутність самої палестинської проблеми в близькосхідному врегулюванні. Тепер же, в умовах глобального розмаху антитерористичної боротьби, саме врегулювання чергової ізраїльсько-палестинської кризи стає однією з ключових проблем глобальної боротьби проти міжнародного тероризму.
Підбиваючи підсумки, можна зазначити:
· з кінця 1970-х років, особливо після припинення "холодної війни", почала втрачати ґрунт модель світської мусульманської державності, що трималася на ідеях арабського
Loading...

 
 

Цікаве