WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Системні недоліки розвитку Збройних Сил України на сучасному етапі - Реферат

Системні недоліки розвитку Збройних Сил України на сучасному етапі - Реферат

воєнної стратегії; 6) планування та вироблення оперативних концепцій трансформації (реформування) ЗС, ОПК тощо [16].
Звернемось до хронології формування відповідних нормативно-правових основ такої процедури в Україні. Якщо за відлік взяти 2000 рік - рік затвердження Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року як початок військової реформи, тоді отримаємо:
· оборонний огляд в Україні проведено наприкінці 2004 року (через 4 роки);
· Закон України "Про основи національної безпеки України" прийнято 19 червня 2003 року (через 3 роки);
· Воєнну доктрину прийнято 15 червня 2004 року (через 4 роки, а поправки до неї - ще через рік).
Такий стан справ вказує на разючу непослідовність дій керівництва держави щодо створення та корекції правових основ розбудови силових структур України.
Ще більша плутанина виникає через те, що не існує нормативно-правових документів стратегічного рівня.
На основі політичних засад національної безпеки розробляється й затверджується Стратегія національної безпеки України, до якої входить Стратегія воєнної безпеки, яка, у свою чергу, є основою для вироблення концепцій, стратегій і програм розвитку Воєнної організації держави та її складових [17]. На 2005 рік ні Стратегії національної безпеки України, ні інших документів, які б визначали стратегічні напрями воєнної безпеки та військового будівництва (в тому числі й процедуру реформування ЗСУ) прийнято не було. Хоча одним з розділів сучасної Воєнної доктрини є її Воєнно-стратегічна складова, претендувати на цілісний комплексний документ стратегічного рівня за своїми параметрами він не може.
Не розроблено й Державної програми розвитку ВОД, яка повинна узгодити розрізнені процеси розбудови військових формувань України. Відтак, силові міністерства й відомства й досі розвиваються відособлено, що призводить до виникнення нових і закріплення вже існуючих негативних тенденцій усфері їх реформування, фінансування і забезпечення.
Те, що не існує стратегічної складової оборонного планування та закритий характер деяких концептуальних документів військового будівництва, ставить під сумнів прозорість оборонної сфери держави, не сприяє гармонізації цивільно-військових відносин в країні й впровадженню демократичного цивільного контролю над ЗСУ, усією ВОД.
Слід зауважити, що аналогічні документи в країнах розвинутої демократії загальнодоступні, і це сприяє розвитку взаєморозуміння між владою і суспільством, створює належні умови для цивільного контролю над військовою сферою, додатково декларується наявність надійної системи захисту національних інтересів.
У нашому випадку, як вдало підмітив О. Бєлов, "бачимо український приклад специфічної риси пострадянських держав... Одним із наслідків чого стала, за оцінками фахівців, недостатня системність, певна декларативність і аморфність українського законодавства у сфері національної безпеки і оборони" [18, с. 57].
Варто врахувати й те, що виконання військово-реформаційних завдань неможливе без розв'язання нагальних проблем економічного характеру, насамперед - належного фінансування. Зарубіжний досвід свідчить, що на період реалізації заходів, пов'язаних з реформуванням ЗС, неодмінно мають збільшуватися загальні бюджетні видатки на оборону. Фахівці підкреслюють необхідність фінансування витрат на реформу армії переважно із загального фонду державного бюджету, істотно зменшуючи питому вагу видатків спеціального фонду [18, с. 61].
Згідно із Законом "Про оборону України", фінансування потреб оборонної сфери держави здійснюється винятково через Державний бюджет, обсяги видатків якого мають відповідати реальним потребам оборони та становити не менше 3 % запланованого обсягу ВВП [19]. Слід зазначити, що за час існування ЗСУ ця норма не виконувалася жодного разу, а її середній показник за період 1992 - 2005 років становить 1,6 % ВВП. Переважна більшість виділених коштів - понад 85 % - використовувалася для утримання армії. Такий розподіл витрат справедливо називають "бюджетом проїдання", оскільки він не залишає ресурсів на відновлення боєздатності та розвиток ЗСУ [20, с. 84].
Отже, хронічне недофінансування запитів оборонної сфери призводить до постійного нагромадження проблем розвитку системи забезпечення воєнної безпеки держави, а також до технічної деградації ЗСУ.
Відповідно до Конституції України та Закону України "Про організацію оборонного планування", бюджетні запити і пропозиції до проекту Державного бюджету на наступний рік (в тому числі й витрати на реформування ЗС) розробляє Міністерство оборони України. Ці пропозиції розглядаються й уточнюються Кабінетом Міністрів, а також враховуються ним при виробленні проекту Закону "Про Державний бюджет України" в структурі оборонного бюджету. Далі проект узгоджує Рада національної безпеки і оборони, після чого подає Президентові пропозиції щодо фінансового забезпечення виконання заходів у зазначеній сфері. Верховна Рада розглядає скоректований проект Закону про Держбюджет, вносить поправки і затверджує його [17; 21, с. 42]. Іншими словами, розмір фінансового забезпечення тієї чи іншої програми оборонного планування (в нашому випадку - реформування ЗСУ) залежить від рішення парламенту.
З іншого боку, якщо держава з тих чи інших причин не може повністю забезпечити поточне фінансування заходів зазначеного проекту, цим же Законом передбачено його корекцію за рахунок внесення змін до короткострокового оборонного планування. Але відразу виникає проблема: Державна програма реформування та розвитку ЗСУ на період до 2005 року через постійний дефіцит фінансування щороку зазнавала коректив в бік зниження параметрів реформування. Результат: Державна програма не виконана.
Спостерігається разюче протиріччя: Кабмін погодив зазначену Програму, тобто співставив її фінансові потреби з можливостями економіки країни й визнав спроможність держави їх задовольнити. Але після цього Верховна Рада своїм рішенням визначила значно менший обсяг фінансового забезпечення заходів реформування ЗС. Тобто, діяльність виконавчої і законодавчої гілок влади в контексті фінансування військової сфери жодним чином не узгоджуються.
Які ж причини цього?
Програму було розроблено та затверджено згідно з процедурою, встановленою чинним законодавством України, але з деякими неточностями. Так, її
Loading...

 
 

Цікаве