WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Системні недоліки розвитку Збройних Сил України на сучасному етапі - Реферат

Системні недоліки розвитку Збройних Сил України на сучасному етапі - Реферат

адаптуватися до змін середовища.
В Україні, як вже зазначалося, своєчасно цього зроблено не було. Результат - низка проблем подальшого розвитку, зокрема - реформування силових структур держави, в тому числі й Збройних Сил.
Процес адаптації ЗСУ та інших військових структур до сучасних вимог був би значно ефективнішим, якби здійснювався в єдиній системі ВОД. В такому випадку, як свідчить досвід країн Заходу, органи державного управління визначають вимоги до кінцевого результату реформування та задають часові й ресурсні межі його проведення. Тобто, державна підсистема управління ВОД коригує завдання ЗСУ та інших військових формувань,згідно з якими встановлюються їх майбутні параметри, співвідношення, а також шляхи досягнення визначених показників функціонування.
Практика реформування силових структур нашої держави нічого цього не враховувала. За свідченнями колишнього міністра оборони О. Кузьмука, за перше десятиріччя "після розпаду Радянського Союзу чисельність МВС збільшилася втричі, Внутрішніх військ - у чотири рази, а СБУ - в шість разів. Тим часом Збройні Сили України скоротилися втричі..." [6].
Хоча ЗСУ протягом всього часу свого існування скорочувались, відчувалась тенденція внутрішньої мілітаризації держави за рахунок збільшення чисельності інших військових формувань, простежувалось посилення поліцейських та захисних функцій владних структур. Недосконалим був і лишається механізм взаємодії ЗСУ з іншими силовими структурами та управління ними в контексті діяльності ВОД.
Аналізуючи нормативно-правову базу, що регламентує діяльність ЗСУ та інших силових відомств, можна зробити висновок, що структура взаємодії та керівництва ними має ситуаційний характер і є вкрай недосконалою. Так, у випадках реакції держави на зовнішні загрози воєнного характеру провідну роль мають відігравати ЗСУ. При цьому армія не тільки є основною державною структурою, спроможною реагувати на зовнішні воєнні загрози, а й уособлює керівний орган ВОД на особливий період.
За умов реакції ВОД на внутрішні загрози загальне керівництво силовими міністерствами та відомствами здійснюється одним із них, визначеному законодавчо як керівний орган у цій ситуації. В такому випадку ЗСУ та інші військові формування надають йому необхідну допомогу наявними силами і засобами у вирішенні завдань за призначенням. Але, як свідчить міжнародний досвід, деякі внутрішні загрози можуть трансформуватись і розростатися до вкрай загрозливих розмірів, що обумовлює ймовірність залучення до їх нейтралізації армії як провідного суб'єкта ВОД (наприклад, у випадку протидії тероризму). На жаль, нашим законодавством такий перебіг подій не передбачено, відповідний світовий досвід не враховано.
Отже, виникає потреба створення міжвідомчих комітетів і комісій, що обумовлює залучення додаткових кадрових та фінансових ресурсів, створює нові бюрократичні перепони, призводить до втрати часу й ефективності. На думку Дж. Шерра, міжвідомчі бар'єри є однією з проблемних сфер оборонної реформи в Україні, "які заважають спілкуванню, командній роботі, довірі та розвиткові спільної культури безпеки - по-перше, у самих Збройних Силах, Генеральному штабі й Міністерстві оборони; по-друге, у відносинах Збройних Сил з іншими формуваннями, що відповідають за оборону та безпеку" [7, с. 74].
Отже, механізм керівництва і взаємодії структур ВОД потребує удосконалення. На нашу думку, цього можна досягти за рахунок централізації управління в структурі ВОД. Якщо виокремити всі інстанції, які здійснюють загальне керівництво функціональними підсистемами ВОД та організацію взаємодії між її складовими в період їх діяльності, то отримаємо такий перелік: Президент України, Прем'єр-міністр України, Кабінет Міністрів України, Голова ДПС, Голова СБУ, Міністр ВС, Начальник ГШ ЗСУ та ін. Перелік цих функціонерів співпадає з персональним складом Ради національної безпеки і оборони України. Виходячи з цього, керівником ВОД може бути Президент України (Голова РНБОУ, Верховний Головнокомандувач ЗСУ), координаційним (робочим) органом - РНБОУ, на якому замикатимуться функціональні підсистеми ВОД з відповідним керівництвом. Подібної думки дотримується і Дж. Шерр. Він вважає, що одним з напрямів оптимізації оборонної сфери України є "створення ефективної системи координації діяльності силових відомств під керівництвом РНБОУ" [8].
Розвиваючись розрізнено, без належного узгодження, кожна силова структура має у своєму розпорядженні власні підсистеми забезпечення та військової освіти. Хоча очевидно, що такий підхід неефективний, а з огляду на обмеженість фінансових ресурсів - навіть шкідливий. Варто відзначити, що системи підготовки офіцерських кадрів різними силовими відомствами майже ідентичні. Як засвідчує аналіз, підготовка лейтенанта Сухопутних військ на 80 - 90 % співпадає з базовою підготовкою лейтенанта ДПС або ВВ МВС - різниця тільки у специфіці службової діяльності [9, с. 148]. Аналогічна ситуація й з підготовкою фахівців військових формувань оперативно-тактичного рівня. Значно ефективніше й дешевше було б створити єдину для всіх силових структур систему військової освіти, одним із компонентів якої може бути Національна академія оборони України, де вже зараз навчаються офіцери всіх військових формувань ВОД.
Ще один аспект проблеми - розрізнені системи забезпечення військових формувань. Наглядним прикладом вирішення цієї проблеми може бути процедура створення міжвідомчої уніфікованої системи тилового забезпечення силових відомств Росії. За оцінкою експертів, об'єднання всіх окремих тилових систем військових формувань РФ в єдину централізовану службу дозволить щороку заощаджувати до 6 мільярдів рублів [10, с. 4].
Подібна ситуація склалася й з медичним забезпеченням силових відомств. Так, на базі тилу МО РФ вже створено єдину систему військово-медичного забезпечення, яка діє за територіальним принципом. Крім економії фінансів, створюються умови для поліпшення медичного обслуговування військовослужбовців. Наразі кожен з них може одержати медичну допомогу в найближчому лікувальному закладі будь-якого силового відомства, а не тільки у своєму [10, с. 4].
Отже, об'єднання однотипних систем забезпечення силових відомств ВОД дозволить не тільки заощаджувати фінанси, а й вдосконалити механізм їх функціонування та взаємодії.
Певна нераціональність спостерігається й у сфері
Loading...

 
 

Цікаве