WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Символічна політика: сутність, структура, умови реалізації - Реферат

Символічна політика: сутність, структура, умови реалізації - Реферат

політичного консенсусу. Таке інсценування відбувається через міфологізацію та ритуалізацію політичної дійсності.
Умовою реалізації символічної політики є впорядкування політичної комунікації. Політична комунікація (political communication) - передача смислів (meaning), важливих для функціонування політичної системи. Передбачає наявність комунікатора, повідомлення, каналу або засобу подачі інформації та одержувача. В політичній комунікації мають справу з написаним або усним словом, але вона може відбуватися і за допомогою будь-якого знаку, символу або сигналу, яким передається смисл. До комунікації відносять і символічні акти, такі як спалення повістки про призов до армії, участь у виборах, політичне вбивство або відправлення каравану суден у навколоземну подорож. Політична комунікація перебуває в компетенції спеціалізованих установ та інститутів, таких як ЗМК, урядові інформаційні агенції або політичні партії. Вона наявна, в тому числі, і в обставинах соціального спілкування - від приватних бесід до дискусій у парламенті [9, c. 114].
Символічна політика як явище і процес застосування (використання) символічного ресурсу влади має своєю умовою наявність впливу технологічних законів ЗМІ на політичний процес в політичній системі, тобто розгортання політичного режиму. Сьогодні в політичній науці, головним чином від політтехнологів, творців виборчих кампаній, можна почути термін "медіатизація політики" (Г. Павловський). Саме тут знаходимо аргументацію щодо чітко вираженої тенденції поширення процесу, при якому політичне життя переміщується в символічний простір мас-медіа.
Йдеться про те, що режим роботи ЗМІ став одним з найважливіших, хоча і неписаних, законів публічної політики. Тобто, символічний капітал через ЗМІ вже має специфічні закони конвертації та застосування, детерміновані технологією саме масової комунікації у вигляді, виробленому у ЗМІ. Політика, політична боротьба, політичний конфлікт як суть будь-якої політики в суспільстві розгортаються завжди на рівні відносин, ресурсів та паралельно у смисловому просторі у вигляді політичного дискурсу. Політична боротьба, зокрема у передвиборчій кампанії, трансформується в низку інформаційних кампаній у формі політичних діалогів, нападок, диспутів опонентів, що стають уособленням певної ідеології або групи інтересів у символічному просторі. Технічним засобом їх відтворення, всепроникнення і тиражування є ЗМІ.
Починаючи з часів перебудови, телебачення стало дуже важливим засобом впливу на масову свідомість і громадську думку. Воно спрямоване на персоніфікацію політичного процесу, емоціоналізацію та ірраціоналізацію його сприйняття. Це, в свою чергу, обумовлює технологізацію процесу впливу та звернення політичних акторів до якісно інших форм розподілу і перерозподілу владних ресурсів, серед яких тепер одним з найголовніших є символічний капітал.
Так, формування ієрархії в порядку денному вже є певним етапом розподілу символічного ресурсу. Ініціатива того чи іншого політичного актора, який постає у ролі ньюсмейкера, спрямована на зосередження смислових та інформаційних ліній в "центрі поля", здатна на певний час перетворити його на законодавця смислів, претендента на найбільшу значущість, що посідає ядро порядку денного. Тоді інші гравці і теми збираються за допомогою ЗМІ в символічному полі навколо цього ядра. Програма підготовки такої ініціативи, одначе, повинна мати смисловий зв'язок з іншими існуючими темами порядку денного, оскільки, не вписуючись в інформаційне поле, вона може бути "погашена" значимішими темами. Кампанія з підготовки ініціативи породжує хвилю очікувань. Навіть успішно проведена пропагандистська або рекламна кампанія з підготовки такого поля може справити негативний вплив, якщо сама ініціатива здатна продукувати асоціації невдалої.
Нереалізовані очікування ЗМІ починають формувати негативне поле порядку денного, в якому опиняються інші теми. Так виникає криза очікувань. А з'являється вона не тільки тоді, коли ініціатива влади невдало реалізується, але й у випадку ігнорування владою тих "порад" і "підказок", що транслюються ЗМІ і які можуть трансформуватися ними в ранг суспільної волі. Така трансформація є теж одним із способів перерозподілу символічного капіталу [10, c. 93 - 95].
Зрозумілою є ситуація, коли преса не має власної думки стосовно ініціатив влади, а тому ті підказки і поради, що транслюються в ЗМІ, відображають не тільки думку опозиції або публіцистів, але і єдине доступне журналістам розуміння ситуації. Тому коли дії влади не співпадають з цим баченням, журналісти починають підозрювати владу в неадекватних діях.
В результаті раптових подій, до яких порядок денний не був готовий, і за умови неоформленості очікувань, в ЗМІ виникає інформаційний стрес. В цій ситуації ЗМІ починають шукати зв'язки, які змогли б пояснити таке становище. До моменту, поки зв'язок не знайдено, ЗМІ відчувають себе невпевнено. Тому такими зв'язками стають будь-які визначні з інформаційної точки зору події. Щойно настає визначеність, попередня подія втрачає здатність тримати в напрузі, і ЗМІ спрямовуються на пошук нових "важливих подій".
Підсумовуючи, слід зазначити, що виокремлення символічної політики і комплексне відтворення її структури, функцій і специфічних властивостей стає необхідним саме на етапі впровадження технологічної сутності політики в умовах глобалізації. Технологічність політики вимагає відтворення зв'язків та відносин політики до всіх сфер соціуму, в які вона здатна проникнути та ефективно діяти на цьому напрямку. Сфера масової свідомості з бурхливим розвитком технологій масової комунікації є однією з найперспективніших сфер, яку політика завжди прагнула опанувати. І робила це, але в інших умовах, іншими засобами. Фактично ХХ століття звернулось до раціональної операціоналізації тих інтуїтивних прозрінь, здебільш онтологічно пов'язаних з релігією, якими були ідеологічні, державно-релігійні технології управління, легітимаціїполітичної влади протягом історії людства. Досить велика кількість досліджень з політичної культури, політичних традицій та цінностей, політичної міфології та ритуалізації може бути впорядкована за технологічною логікою і змодельована для конкретних політичних рішень та діяльності.
Література:
1. Бурдьє П. Социология политики.- М., 1993.
2. Кассирер Э. Техника современных политических мифов // Вестник Мос. ун-та. Серия 7. Философия. - 1990. -№2.
3. Поцелуев С. П. Символическая политика: констелляция понятий для подхода к проблеме // Полис. - 1999.-№5.
4. Разворотнева С. В. Язык власти, власть языка // США: эпи. - 1993. - №3.
5. Бджола К. Вплив символічної політики на зовніші відносини в
демократичному процесі // www.ksg.harvard.edu/kokkalis/GSW2/Bjola.PDF
6. Баранов А. Политический дискурс: прощание с ритуалом // Человек.-1997.-№6.
7. Зернецька О. Роль "поставлених подій" у міжнародній комунікації
// Людина і політика. -2000.-№2.
8. Щербинин А. И. Тоталитарная индоктринация (политические праздники и игры) // Полис. -1998.-№5.
9. 26 основных понятий политологии // Полис.-1997.-№5.
10. Полянська В. Впорядкування політичної комунікації та процес реалізації символічної політики // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні. - К., 2003.
11. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве