WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Символічна політика: сутність, структура, умови реалізації - Реферат

Символічна політика: сутність, структура, умови реалізації - Реферат

визначення політичної дійсності; політика демонстрації масової участі в досягненні певних політичних цілей. Символ виступає способом політичної комунікації. Він може передавати інформацію цілісно, ідею, образ як такий, використовуючи інформаційні канали, не задіяні в процесі формально-логічної комунікації. За допомогою символу можна передавати інформацію з особливо емоційним навантаженням або створювати таке навантаження. За посередництвом символу відбувається передача в процесі політичної комунікації основних архетипів, політичного досвіду, цінності та моделі владних відносин.
Від інших видів політики символічна політика відрізняється об'єктом застосування та знаряддям, інструментами реалізації. Отже, об'єктом символічної політики є політичний дискурс та когнітивні, символічні пласти масової свідомості. Політичний дискурс є простором смислів, якими оперують як політичні діячі, так і пересічні громадяни, а перш за все - політична наука, в надрах якої зароджуються або черпають обґрунтування політичні проекти. Вплив на політичний дискурс, що є механізмом переведення політичного порядку в символічний та навпаки, є основною метою символічної політики, функції якої: легітимація політичного інституту як нового за змістом, так і нового за формою без змістової зміни; мобілізація підтримки політичного проекту; стимулювання дисфункції віджилих або штучно замінюваних політичних інститутів.
Символічна політика може розглядатись як елемент політичної сфери, взаємопов'язаний з іншими видами політики. Наприклад, зовнішня політика держави тісно пов'язана з її символічною політикою, але має різну структуру і призначення як підсистеми політичної системи суспільства. Якщо говорити про сутність цього зв'язку, то він виражений у збігові суб'єктів реалізації політики та її ресурсів. При цьому мета символічної політики підпорядковується меті зовнішньої політики, але вони не співпадають одна з одною. Певною мірою символічна політика може набирати вигляду функції політики як такої або одного з різновидів стратегії політичної влади, що завжди прагне до легітимації та самовідтворення. Але такий погляд на політичний процес, тобто функціонування політичної системи, позбавляє нас цілісності сприйняття та дослідження його технологічних складових.
Символічна політика є фактором визначення політичних ролей, що особливо важливо в політичному конфлікті та формуванні політики його врегулювання. Одночасно, ідентифікуючи сторони конфлікту, тобто визначаючи позиції конфліктуючих сторін, символічна політика, через наявні засоби модифікації політичного дискурсу, спроможна окреслювати поле конфлікту та спрямовувати його в певне русло. Тобто вона є засобом управління конфліктною ситуацією. Стосовно міжнародних відносин, символічна політика стає зброєю дипломатії внаслідок змін у практиці легітимації міжнародного статусу держави чи іншого міжнародного актора. Вона стає складовою системи зовнішньої політики держави і передбачає наявність відповідної технології реалізації.
Символічна політика може створювати сурогати, замінники політичних дій та відносин, але в роботі поставлено акцент, перш за все, на ту її функцію, що робить її інструментом трансформації політичних інститутів. Символічна політика як державна розгортається в процесі політичних трансформацій на рівні підтримки певного політичного проекту - як, наприклад, відтворення державної символіки, національної міфології, організації політичних виборів, управління політичними чи соціальними конфліктами, якщо останні можуть бути використані як символічний капітал, а також в системі зовнішньої політики. Ще не було в історії жодної революції, яка б не змінювала символічного супроводу відправлення владних функцій.
Символічна політика здійснюється на різних рівнях. Серед них як принципово специфічні можуть бути виокремлені національний та міжнародний. В обох випадках вона виконує функцію легітимації політичної влади, стабілізації або амортизації політичних змін. Але в міжнародному середовищі символічна політика відтворила специфічні способи реалізації своїх цілей, які теж полягають у створенні сприятливого середовища для силових комбінацій та їх відповідного відображення в громадській думці, що є фактором творення зовнішньої політики.
Суб'єктами символічної політики є політичні суб'єкти, що мають певний символічний капітал. Об'єктом її і одночасно середовищем функціонування є політичний дискурс, що робить можливим співвідношення символічного та політичного просторів.
С. Поцелуєв визначив, відповідно до змісту символізації, такі варіанти символічної політики: 1) символічні ерзац-акції, 2) символічне законодавство, 3) символічна персоніфікація, 4) символічна ідеологізація [3].
Символічні ерзац-акції (або акції заміщення) є не просто демонстрацією того, що в політиці є бажаним, але не існує. При такому підході виникає дисонанс у політичній свідомості і дезорієнтація підвладного простору. Символічні акції передбачають наявність довіри до того, що відбувається в символічному просторі, емоційне та рефлексивне переживання запропонованої події. В умовах впливу порядку організації політичної комунікації певну детермінуючу роль в такій довірі відіграє наявність довіри до каналу інформації, визнання її достовірною. Але символічна політика подолала цю перепону внаслідок високого потенціалу символу як емоційного, зануреного в дійсність, чуттєвої компоненти (коду) комунікації, що надає символічному акту форми архетипового, а тому зрозумілого і справжнього, переживання кожним учасником-свідком акції.
Символічне законодавство найбільш наближене до стабілізаційної функції символічної політики в умовах соціально-політичних зрушень. Таке законодавство може успішно вбудовуватися в загальну картину політичного міфу, фіксуючи в нормативній формі момент заміни старих порядків новими, зникнення чи появу певного політичного інституту чи способу реалізації влади. Так, можна говорити, що конституція США має символічну цінність, тобто є символічним капіталом, що вдало використовується як такий - окрім чисто юридичної функції цього документа. Символічне законодавство часто є просто декларативним, проголошене не співпадає з реальним, але все ж відіграє роль символічного капіталу. Буде чи ні виконуватися законодавство, залежить від політичної культурисуспільства і моделей політичних орієнтацій відносно політичних та правових норм. Але в просторі політичного дискурсу воно є реальним та продукує відповідні смисли, передбачає певні політичні відносини.
Символічна персоналізація проявляється не тільки в уособленні у певній харизматичній особі певного стану політичної системи та політичного порядку. Вона через зв'язок легітимації дозволяє політичному суб'єктові приймати на себе функцію політичного символу до ідентифікації та узагальнення волі і вподобань мас. Різновидами такої символічної персоналізації є, скажімо, акції "від імені", коли, через опанування довіри, через знову ж таки акти нормативної легітимації, політична особа може своєю безпосередньою діяльністю створювати умови для мобілізації великих мас чи певних груп для досягнення певної політичної мети.
Символічна ідеологізація є не звичайною ідеологізацію як сукупність заходів з поширення певної політичної ідеології, а інсценуванням фундаментальної ідеологічної протилежності в умовах вже сформованого
Loading...

 
 

Цікаве