WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Семантичне поле понять „політичне лідерство/керівництво” в політології - Реферат

Семантичне поле понять „політичне лідерство/керівництво” в політології - Реферат

інститут ототожнюється з органами державної влади. Врешті, до третьої групи належать ті, хто розглядає політичне лідерство як специфічне явище суспільного життя, що не зводиться до психологічних, економічних або правових принципів. Політичне лідерство здійснюється, згідно з таким підходом, через функціонування конкретного механізму, одного з необхідних політичних інститутів [15]. Зрозуміло, що використання означених понять в різних підходах набуває різного змістового і змістовного наповнення.
Свідченням цього є тлумачення понять в енциклопедично-довідковій літературі. Так, "Філософський енциклопедичний словник" (1983 р.) та "Психологічний словник" (1983 р.) дають такі визначення цих двох явищ: "Лідерство - один з механізмів інтеграції групової діяльності, коли індивід або частина соціальної групи виконує роль лідера, тобто об'єднує, спрямовує дії всієї групи, яка очікує, приймає і підтримує його дії. Частково перекриваючись поняттями "управління", "керівництво", лідерство характеризує, разом з тим, специфічну форму відносин в групі або організації" [16]. Концептуальною основою аналогії виступає тут схожість функцій. "Лідер - член групи, який в значущих ситуаціях здатен здійснювати суттєвий вплив на поведінку інших учасників" [17].
Таке розуміння лідерства і керівництва у подальшому поглиблюється і до початку 1990-х років може вважатися утвердженим. Визначення, які даються в енциклопедичних виданнях того часу, майже співпадають: лідер - член групи, за яким вона визнає право приймати рішення у значущих для неї ситуаціях, тобто найавторитетніша особистість, яка реально відіграє центральну роль в організації спільної діяльності і регулювання взаємовідносин в групі. Керівник - особа, на яку офіційно покладено функції управління колективом і організації його діяльності. Свого часу Р. Медведєв, маючи на увазі Л. Брежнєва, зазначав, що не будь-який діяч, ставши на чолі держави або партії автоматично стає політичним лідером.
Політичне лідерство є різновидом лідерства взагалі. Воно може бути визначене як "процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство (чи певну його частину), котра добровільно віддає їм частину своїх політико-владних повноважень і прав" [18]. Таке розуміння політичного лідерства залишає на узбіччі певні аспекти цього явища, наприклад, ту частину суспільства, яка не віддає добровільно повноважень.
Водночас "керівництво політичне" розуміють як: "1) сукупність осіб або органів, наділених повноваженнями розробляти стратегію і тактику та організовувати, спрямовувати й коректувати поточну політичну діяльність або безпосередньо, або через ієрархічно підпорядковані ступені політичного керівництва чи апарат; 2) діяльність з реалізації стратегічних і тактичних планів, управління поточними політичними процесами з одного центру" [19].
На нашу думку, таке тлумачення політичного керівництва є звуженим, воно не відповідає змінам у політичній реальності. Саме в цьому присутня проблема досягнення влади та її використання з метою її збереження. Можливе поєднання в одній особі політичного лідера і політичного керівника не повинно ставити під сумнім поділу у розумінні цих явищ. Оскільки має місце своєрідна надбудова однієї над іншою.
Ототожнення політичного лідерства і політичного керівництва при політологічному розгляді підмінює різні за змістом, функціями, наслідками процеси, пов'язані з суспільним (у політичному розумінні) розвитком. Лідерство є первинним явищем, на тлі якого формуються прояви керівництва, котре все більш ускладнюється паралельно з суспільним розвитком та його потребами.
Якщо у політичному житті немає складових політичного лідерства, то це робить його вразливим для різних "хвороб" авторитарного прояву. Функції політичного лідерства/керівництва не є тотожними і рівнозначними. Політичне лідерство має таку важливу складову, як ідейне лідерство, використання ідей та ідеалів, тобто наповнення певними суспільними ідеалами, соціальними цінностями, що в життєдіяльності виступає у програмних настановленнях. І в цьому смислі лідерство має першість відносно керівництва. Роль суспільного ідеалу не можуть виконати "вбудовані цілі" (налагодити добробут, краще нагодувати, одягти тощо). Тут недостатньо й цілей цивілізаційних - прав людини, демократії і т. д. Якщо поняття політичного лідерства можна визначити через його істинність, то поняття керівництва - через його законність.
Ми не претендуємо на остаточне вирішення наукової проблеми співвідношення понять "політичне лідерство" і "політичне керівництво", але, на нашу думку, при їх визначенні слід враховувати чотири складові цих явищ: умови, процес, суб'єкт і кінцева мета (або результат як бажаний образ майбутнього). Тоді визначення цих понять матиме такий вигляд. Лідерство політичне - це процес самоорганізації і самоуправління суспільно-політичного розвитку, об'єктивно детермінований суб'єкт-суб'єктнимивідносинами суспільної залежності, в умовах здійснення політичної діяльності засобами реалізації механізму ідейних цінностей і спрямований на функціонування політичного життя суспільства.
Керівництво політичне - процес, системоутворюючим чинником якого є суб'єкт-об'єктні відносини суспільної залежності, існуючий в умовах політичного життя суспільства і спрямований на реалізацію політичної діяльності засобами механізму влади.
Тобто, ми розглядаємо політичне лідерство і політичне керівництво як складну сферу взаємодії, де є і загальні, і специфічні закони. Дію цих законів визначають вказані чотири чинники (умови, процес, суб'єкт і кінцева мета), які за різних обставин мають свою міру прояву і ту чи іншу міру якості, що зумовлює зрештою стан суспільно-політичного існування народу та домінування політичного лідерства або політичного керівництва.
Література:
1. Шульгин Н. Н. Альтернативная герменевтика в диалоге культур // Вопросы философии. - № 12, 2002. - С. 28 - 29.
2. Шляхтун П. П. Політологія. К., 2002. - С. 455.
3. Шульгин Н. Н. Альтернативная герменевтика в диалоге культур // Вопросы философии. - № 12, 2002. - С. 44.
4. Політична психологія / За ред. С. О. Матвєєва. - К.: ЦУЛ, 2003. - 103 - 104 с.
5. Блондель Ж. Политическое лидерство: путь к всеобъемлющему анализу. - М. 1992. - С. 16 - 17.
6. Цит. за Девід Л. Веймер, Ейден Р. Вайнінг. Аналіз політики: концепції і практика. - К.: Основи, 2000. - С. 20 - 21.
7. Шаповал Ю. І. Україна ХХ століття: Особи та події в контексті важкої історії. - К.: Генеза, 2001. - С. 10.
8. Парыгин Б.Д. Современное состояние и проблемы социальной психологии. - М.: Знание. 1971. - С. 48.
9. Волков И. П., Захаров А. И., Ерицян О. П., Тимофеев Ю. Т. Влияние лидерства и руководства на групповую динамику в условиях стресса / В кн. Руководство и лидерство (опыт социально-психологического исследования). Сб. науч. тр./ Под. ред. Б. Д. Парыгина. - Л., 1973. - С. 130 - 142.
10. Парыгин Б. Д. Основы социально-психологической теории. - М., 1971. - С. 310 - 311.
11. Парыгин Б. Д. Основы социально-психологической теории. - М., 1971. - 376 с.
12. Андреева Г. М. Социальная психология. - М.: Аспект Пресс, 1999. - С. 275.
13. Гозман Л. Я., Шестопал Є. Б. Психология политического лидерства // Психология и психоанализ власти. - Т. 1. - Ростов-на-Дону, 1996. - С. 578 - 589.
14. Гозман Л. Я., Шестопал Е. Б. Психология политического лидерства // Психология и психоанализ власти. - Т. 1. - Ростов-на-Дону, 1996. - С. 576 - 603.
15. Политология: Энциклопедический словарь / Общ. ред. и сост. Ю. И. Аверьянов. - М.: Изд-во Моск. коммерч. ун-та, 1993. - С. 157.
16. Психология. Словарь. - М.: Политиздат, 1990. - С. 190 - 191.
17. Философский энциклопедический словарь. - М., 1983. - С. 368.
18. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна. - К., 1997. - С. 186.
19. Политология: Энциклопедический словарь. - М., - С. 343
20. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве