WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Свобода дії як чинник політичного успіху - Реферат

Свобода дії як чинник політичного успіху - Реферат

здійснюється за випадкових обставин, а народ стає об'єктом маніпулювання.
Такий стан речей сприяє політичній апатії та дестабілізації суспільно-політичного розвитку. Можна говорити про зміну образу раціонально-діючої людини, яка пізнавала об'єктивні закономірності дійсності та перетворювала її задля досягнення успіху, на образ людини, котра живе в непередбачуваному світі, очікує везіння та насолоджується свободою від усього [3, с. 96 - 97].
Отже, наявність свободи відображає позитивний баланс в життєдіяльності людини, здатної ставити перед собою раціональні цілі та відповідати за результати їх втілення. Свобода є необхідним елементом досягнення політичного успіху, оскільки знімає обмеження для прояву особистісних якостей, прагнення боротися та досягати мети. Нівелювання духовних принципів, які є смислоутворюючими в людському бутті, приводить до свободи від всього та всіх, а, отже, до заміни поняття успіх на везіння. Брак категорії успіху в політиці позбавляє її всіх смислоутворюючих чинників - конкурентної боротьби, професіоналізму, відповідальності політика за свої вчинки.
Суттєво доповнювати перелічені риси має віра політика у можливість реалізації поставленої мети. Політична віра - елементполітичного світогляду людини, який виступає своєрідною мобілізаційною програмою стосовно прилучення людини до політичного процесу. Вона втілює світоперетворювальні можливості світогляду, які проявляються в наступному: 1) за допомогою віри людина вводить у свій духовний світ і практичне життя те, чого не має безпосередньо у складі життєвого досвіду; 2) політична віра стає активним компонентом перетворення політичної дійсності, оскільки людина володіє обмеженими знаннями про світ, політичне життя, і це не дає їй змоги повністю передбачити політичне майбутнє і свідомо творити його.
Своєрідно підходили до визначення ролі віри у створенні майбутнього філософи-екзистенціалісти релігійного напряму (С. Кіркегор, К. Ясперс, Л. Шестов, М. Бердяєв), які вважали, що в проблемній ситуації зіткнення з невідомим, коли розум вже не може мотивувати дії, у людини залишається один вибір - віра в того, єдиного, який тільки й може бути вище розуму, - в Бога. Така віра рятує людину від свавілля. Тісний зв'язок віри з політикою вбачав М. Вебер; він звертав увагу на необхідність існування таких видів влади, що породжують віру, а, отже, стимулюють активність суб'єктів політики. Крім того, віра має проявлятися і в діяльності політика, оскільки прагнення влади може стати, на його думку, предметом суто особистого інтересу [7, с. 71].
М. Вебер висловився щодо цього так: "Він може служити цілям національним або загальнолюдським, соціальним і етичним чи культурним, світським чи релігійним, він може спиратися на глибоку віру в прогрес (байдуже, в якому розумінні) або ж холодно відкидати віру такого гатунку, він може претендувати на служіння ідеї або ж служити цілям повсякденного життя, - одначе якась віра мусить бути завжди. В протилежному випадку - і це абсолютно правильно - прокляття нікчемності тяжіє і над зовні вагомими політичними успіхами" [2, с. 176].
Тобто, воля, свобода вибору, відповідальність, віра виступають для політика як смислотворчі характеристики його політичного успіху. Везіння не передбачає формування певних рис особистості, оскільки потребує не постійної роботи над собою, а очікування щасливого випадку, збігу обставин, котрі посприяють в тій чи іншій сфері політичної діяльності. Везіння в своїй онтологічній суті не потребує спільних зусиль, оскільки є асоціальним. Очікування щасливого випадку не вимагає координації та узгодження дій з іншими людьми, тобто з власною командою. Успіх, будучи підсумком всіх досягнень та можливих прорахунків політика, лише за зовнішніми проявами належить певній людині. Адже в процесі його досягнення будь-який політичний суб'єкт спирається на підтримку власної команди чи партії.
Названі відмінності везіння та успіху вказують на закономірний характер останнього. Тобто, політичний успіх постає як закономірний результат системно-раціональних дій політика і його команди. Везіння за своєю онтологічною суттю не може бути закономірним, оскільки це лише певний збіг обставин, який не потребує ніяких зусиль. Очікування щасливого випадку не вимагає бути лідером у своїй діяльності, адже досить просто існувати. Це свідчить про певну аристократичність успіху, який є досягненням цілеспрямованих особистостей. В той же час везіння зрівнює шанси кожного, адже перед випадком всі рівні, як перед Богом [3, с. 89 - 91].
Отже, порівняльний аналіз політичного успіху та везіння дає можливість виокремити сутнісні характеристики політичного успіху, який за своєю внутрішньою суттю є закономірним результатом системно-раціональної діяльності політика, яка акумулює такі цінності, як свобода вибору, воля, віра в досягнення мети, відповідальність за свої дії. Ці характеристики вказують на різний зміст, цінності успіху і везіння, а, отже, унеможливлюють однакове їх розуміння. Окреслення сутнісних рис політичного успіху дає можливість в подальших наукових дослідженнях конкретизувати саме поняття політичного успіху.
Література:
1. Бевзенко Л. Смысл жизненного успеха: социально-культурологический контекст // Социология: теория, методы, маркетинг. - 2000. - №1. - С. 35 - 51.
2. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика / Пер. з нім. О. Погорілого. - К.: Основи, 1998. - 534 с.
3. Голубев С. В. Проблема "успеха" и "удачи" в социальной философии // Философия и общество. - 2004. - №1. - С. 86 - 99.
4. Запасник С. Ложь в политике // Философские науки. - 1991. - №8. - С. 94 - 107.
5. Історія філософії: Підручник для вищої школи.- X.: Прапор, 2003. - 768 с.
6. Ожегов С. И. и Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка: 8000 слов и фразеологич. выражений / РАН, Ин-тут русского языка им. Виноградова. - 4-е., дополн.- М.: Азбуковник, 1999. - 944 с.
7. Політична наука. Словник: категорії, поняття і терміни. - Львів: Кальварія, 2003. - 500 с.
8. Філософія політики: Короткий енциклопедичний словник / Авт.-упоряд.: Андрущенко В. П. та ін. - К.: Знання України, 2002. - 670 с.
9. Філософський енциклопедичний словник / За ред. В. І. Шинкарука.- К.: Абрис, 2002. - 743 с.
10. Федорова М. М. Классическая политическая философия.- М.: Изд-во "Весь мир", 2001. - 224 с.
11. www.politik.org.ua
Loading...

 
 

Цікаве