WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПолітологія, Політика → Світоглядні системи: потреба синтезу - Реферат

Світоглядні системи: потреба синтезу - Реферат

суспільства. Японія не є на сьогодні традиційною "східною" державою через впровадження інститутів демократії, правових та інших стандартів, які прийшли з "заходу".
Водночас, Японія залишається Японією, тобто країною Сходу, завдяки чому відчутні її переваги у порівнянні з Європою. Отже, Японія є переконливим прикладом гармонійного та оптимального синтезу передових західних та східних рис.
Друга, індійська модель, відрізняється від японської. Країни, які її апробують, також розвиваються по-західному, але при цьому все ще зберігають традиційну внутрішню структуру. Практично це означає, що в масштабах держави активно функціонують важливі західнополітичні елементи - багатопартійна система, демократичні процедури тощо. Одночасно переважна частина населення, як і раніше, залишається в полоні традиційного світогляду.
Найтиповішим представником вказаної моделі є Індія з її системою громад і каст. Цієї ж моделі дотримуються країни Південно-Східної Азії, а також ряд країн ісламу (Туреччина, Пакистан, Єгипет). У кожній з них спостерігається активний процес економічного зростання, зміцнюються певні європейські структури, хоча існує реальний бар'єр економічної відсталості сільського населення та живучості стереотипів масової свідомості, особливо в ісламських країнах.
Усі країни другої моделі перебувають у стані певної рівноваги та стабільності, у тому числі й політичної. Помітна тенденція подолання симбіозу західних економічних, політичних методів і традиційного світогляду та перехід наїх творчий синтез.
Для країн третьої, за означенням Л.Васильєва, "африканської" моделі, таких як Афганістан, Бангладеш, Лаос, Камбоджа, Бірма (очевидно, йдеться не про географічне положення, а про соціально-економічне становище країн - Ю.Ш.), типовими є відсталість та кризовий розвиток. Нові методи, які впроваджуються в економічну та політичну системи, є здебільшого штучними і внаслідок цього неефективними. А стара феодальна система стає тягарем та гальмівним фактором розвитку.
Слід зауважити, що не всі країни Сходу можна легко вписати в зазначені моделі. Це стосується, насамперед, Китаю, який намагається збудувати державу з високими соціальними гарантіями. Але на сьогодні це, скоріше, ідеал, ніж реальність.
Як бачимо, для характеристики сучасних політичних процесів недостатньо керуватися принципом бінарності, простого подвоєння світу. Тому здійснюються спроби класифікації політичної сфери за її узагальненими ознаками. Так виникає типологія політичних систем як функціонування певного "способу виробництва політики". Основою для типології слугують, як правило, три аспекти:
- культурні цінності, на підставі яких формуються політичні цілі та завдання;
- влада, якою наділені певні структури, зокрема уряди, партії, громадські об'єднання;
- поведінка політиків та пересічних громадян [31, с.19 - 20].
У результаті виділяють народну (племінну), бюрократичну, узгоджувальну та мобілізаційну політичні системи [31, 32].
Згідно з зазначеними критеріями народні системи - це здебільшого бездержавні суспільства, де дистанція між правителями та підлеглими дуже мала (на сьогодні таких систем незначна кількість, вони переважали у пігмеїв Африки, аборигенів Австралії, ескімосів Північної та індіянців Південної Америки).
В бюрократичній системі (колишній СРСР та країни тодішньої Східної Європи), навпаки, держава здійснює суворий контроль за соціальними групами. Окремі особи практично не мають можливості протистояти владі.
Відрізняються також мобілізаційні (Куба, Північна Корея) та узгоджувальні системи (Західна Європа, США). Владні структури мобілізаційних систем управляють сильною державою, яка не наділяє своїх громадян великою політичною самостійністю; влада спрямовує політичну активність народу у потрібне їй русло.
Узгоджувальна система реалізує плюралістичну модель. Держава обмежена в контролі над суспільними групами. Громадяни активно беруть участь в політичних процесах. Прилучення до духовних цінностей пов'язується з релігійними інститутами та суспільними рухами.
З наведених чотирьох політичних систем узгоджувальний тип є найефективнішим в умовах демократичних і ринкових структур. Його лідери визнають легітимність зіткнення інтересів різних соціальних груп, організаційного плюралізму та добровільної участі громадян у політичному житті.
Сучасний розвиток політичних систем зазнає певних змін, пов'язаних з розгортанням світових тенденцій глобалізації, інтеграції, лібералізації тощо. Трансформуються і західна (раціоналістична, демократична), і східна (традиційна) моделі. Вони набувають нових спільних ознак, утвердження яких, можливо, є початком створення нової світоглядної, у тому числі й політичної, парадигми. [29].
Традиційне суспільство Сучасне суспільство Модель постсучасного суспільства
Панування традицій над інноваціями Панування інновацій над традиціями Інновації з урахуванням традицій
Залежність в організації суспільного життя від релігійних або міфологічних уявлень Світська організація суспільного життя Світська організація суспільного життя, велика роль релігійних поглядів у культурі
Циклічний характер розвитку Поступальний характер розвитку (прогрес) Плюралізм можливостей та напрямків розвитку
Орієнтація на метафізичні, а не на інструментальні цінності. Ціннісна раціональність Орієнтація на інструментальні, а не на метафізичні цінності. Цільова раціональність Орієнтація на інструментальні та метафізичні цінності. Ціннісно-цільова раціональність
Авторитарний характер влади Демократія Демократія поєднана з повагою до авторитетів
Відсутність відкладеного попиту - виробництво заради теперішнього. Відсутність консьюмеризму Відкладений попит - виробництво заради майбутнього. Консьюмеризм Ефективне виробництво з обмеженням границь зростання. Відмова від недоспоживання та переспоживання.
Особливий психічний склад - недіяльнісна особистість (тип Б) Діяльнісна особистість
(тип А) Поєднання типів особистості А+Б.
Орієнтація на світоглядне знання, а не на точні науки і технології Орієнтація на точні науки і технології, а не на світоглядне знання
Орієнтація на точні науки і технології, використання світоглядного знання
Складено за: [13, с.229]
Модель постсучасного суспільства, або нова політична парадигма, формується в рамках теорії політичної модернізації [10, 21, 27, 30], яка пов'язується не з удосконаленням політичних інститутів, а, головним чином, з участю в
Loading...

 
 

Цікаве